Завдання до виконання практичної роботи

1. Ознайомитися з теоретичними відомостями та інструкцією з ТБ при роботі на верстаті.

2. Підготувати фугувальний верстат до роботи.

3. Провести операцію фугування деревини та визначити шорсткість обробки пиломатеріалів, що обробляються.

4. Дані шорсткості різних порід деревини занести в таблицю, де вказати породу пиломатеріалу, кількість ножів фрезерної головки, шорсткість обробки різних порід після фрезерування.

5. Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №13

Тема. Обробка пресованих матеріалів, що мають у своїй основі деревину.

Мета. Навчитись обробляти різні види пресованого матеріалу, виготовляти з них вироби декоративно-прикладного характеру.

Студенти повинні знати:

1. види та структуру пресованих матеріалів;

2. правила ТБ при роботі з механічним обладнанням майстерень;

3. технічні характеристики механічного обладнання.

Студенти повинні вміти:

1. обробляти пресовані матеріали ручними та механічними інструментами;

2. готувати інструменти до роботи.

Обладнання і матеріали. Круглопиляльні, фрезерні верстати. Пиломатеріали, які мають у своїй основі деревину.

Література. Л.О. Пивоваров та ін. Основи обробки деревини і пластмас. – К.: Рад. школа, 1979. – С.75-77.

Короткі теоретичні відомості

У столярній справі часто доводиться виготовляти плоскі щитовидні деталі типу кришок столів, бічних стінок, дверей і полиць шаф, кімнатних дверей, легких перегородок тощо. Заготовки для таких деталей доцільно робити промисловим способом на заводах у вигляді особливих щитів — деревних плит. На місці такі плити треба лише розкроїти, припасувати та остаточно обробити деталі з них.

Мал.1. Столярна плита

С толярна плита (мал. 1) — досить великий щит, склеєний з вузьких рейок і обклеєний з обох боків 1—2 шарами шпона. Щит з рейок називається серединкою, наклеєний шпон — сороч­кою. Серединки столярних плит роблять з хвойних і м'яких лис­тяних порід дерев. Для сорочок застосовують шпон сортом не нижче ВВ з берези, бука, вільхи, сосни. Обидві сорочки роблять однакової товщини.

Промисловість випускає також лицювальні столярні пли­ти, які облицьовують дубо­вим шпоном з одного або з обох боків. Плити бувають розмірами 2500Х1525, 2500X1220, 2120X1270, 1800X1220 мм, завтовшки 16, 19, 25, 30, 35, 40, 45 і 50 мм.

Фанерні плити відрізняються від клеєної фанери товщиною, яка становить від 13 до 45 мм. Набирають їх з лущеного шпо­на, склеєного фенолформальдегідними, сечовиноформальдегідними і сечовиномеламіновими смолами. Фанерні плити випус­кають трьох марок: ПФ-А, ПФ-Б і ПФ-В, що позначають голов­ним чином взаємне розміщення листів шпона. Вони бувають однобічні і двобічні, облицьовані струганою фанерою і необлицьовані.

На столярні і фанерні плити йде багато ділової деревини, тим часом у лісопильному і деревообробному виробництві є значні відходи у вигляді стружки, тирси та обрізків, які можна успішно використати у виробництві деревностружкових, деревноволокнистих та інших матеріалів, що за міцністю та іншими властивостями не поступаються перед матеріалами, виготовленими на основі ділової деревини.

Деревностружкові плити — це суцільні щити завтовшки від 5 до 100 мм, завширшки від 1200 до 2400 мм та завдовжки до 5,5 м. Сировиною для таких плит є стружка, тирса, обрізки до­щок, обривки шпона тощо. Усі ці відходи подрібнюють і сорту­ють за розмірами деревностружкової основи, перемішують у змішувачах із в'яжучою речовиною і пресують при певній тем­пературі та тиску. Як в'яжучу речовину застосовують розчин синтетичних смол у кількості від б до 12% ваги сухої стружки. Найвищу міцність плит забезпечують карбамідні клеї М-4 і М-60, але часто застосовують і клей К-17 та МФС-1. З підго­товленої, маси формують рівномірний пласт (килим) і підпресовують його без підігрівання, потім цей килим "подають у гаря­чий прес і обробляють під тиском 0,5—2,0 МН/м² (5—20 кгс/см2) при температурі 135—140°С. Готові плити витримують на складі 5—10 діб і потім остаточно обробляють: обрізують за розміра­ми, шліфують, обклеюють шпоном тощо.

Плити плоского пресування випускають 4 марок: ПС-1 одно­шарові середньої ваги, ПС-3 тришарові середньої ваги, ПТ-1 одношарові значної ваги, ПТ-3 тришарові значної ваги. Плити середньої ваги мають щільність 500—650 кг/м3, а значної ва­ги — 660—800 кг/м3. Тришарові плити роблять так, що зовнішні шари із спеціально приготовленої стружки становлять близько 1/3 загальної товщини, а внутрішній шар — 2/3. Крім плоскопресованих, промисловість випускає деревностружкові плити екструзійного пресування з розміщенням стружок перпендику­лярно до площини плити.

Виробляють і якісно нові матеріали — деревноволокнисті плити з деревини, подрібненої на волокна. Волокно під великим тиском і при високій температурі спресовують в однорідний міцний матеріал. Для виготовлення деревноволокнистих плит використовують не тільки відходи, а й лляну кострицю, очерет, відходи гідролізного виробництва тощо. За щільністю матеріа­лу деревновояокнисті плити поділяються на надтверді, тверді, напівтверді, ізоляційно-обробні та ізоляційні. Відповідно до цього щільність матеріалу плит коливається від 250 до 950 кг/м³.

Склеюючи шари шпона, просоченого синтетичними смолами і спресованого під тиском від 4 до 20 МН/м² (від 40 до 200 кгс/см²) при температурі 125—150°С, дістають облагоро­джену деревину (дельта-деревину, лігнофоль, балініт). Випус­кають ці матеріали у вигляді дощок, плит і брусків. Густина облагородженої деревини досягає 1200—1450 кг/м³, така дере­вина має високу міцність, вологостійкість, майже не підда­ється усушуванню та розбуханню.

Штучна деревина на відміну від облагородженої не має во­локнистої будови. Це пластична маса, добута глибокою пере­робкою деревини та її відходів. До таких матеріалів належать фіброліт, ксилоліт, месоніт, лігностон та ін.