Завдання до виконання практичної роботи

1. Ознайомитися з теоретичними відомостями.

2. Вибрати відповідну пилку та провести операцію різання.

3. Визначити питому силу різання деревини різних порід та записати їх в таблицю, де вказати породу деревини, площу поперечного перерізу стружки та силу різання.

4. Скласти звіт виконання практичної роботи в зошит.

Практичне заняття №9

Тема. Визначення впливу кількості різців на ріжучому інструменті та величини радіуса, що описує ріжучий інструмент на шорсткість поверхні, що обробляється різцями, які обертаються.

Мета. Навчитись визначати необхідну кількість різців на ріжучому інструменті, яка вимагається технічними умовами при обробці.

Студенти повинні знати:

1. види ріжучого інструмента для механічного обробітку деревини;

2. правила ТБ при роботі з механічним обладнанням майстерень;

3. технічні характеристики механічного обладнання;

4. підготовку та налаштування обладнання до роботи.

Студенти повинні вміти:

1. фугувати та фрезерувати деревину;

2. визначати кількість різців ріжучого інструменту;

3. готувати різні види інструментів до роботи, налаштовувати його тощо.

Обладнання і матеріали. Фугувальні, рейсмусові та фрезерні верстати. Пиломатеріали.

Література. Л.О. Пивоваров та ін. Основи обробки деревини і пластмас. – К.: Рад. школа, 1979. – С.111-112.

Короткі теоретичні відомості

Тепер широко застосовують обертові різці. Характерною особливістю обробки обертовими різцями є утворення хвиля­стої поверхні (мал. 1). Чистота такої поверхні визначається довжиною хвилі l і глибиною западин h.

Мал. 1. Поверхня, оброблена обертовими різцями.

Довжина хвилі зале­жить від подачі, кількості різців на різальному інструменті та частоти його обертання. Чим менша подача, тіш менша довжина хвилі. Довжина хвилі також зменшується при збільшенні кількості різців і частоти обертання інструмента. Довжина хвилі визначається за такою формулою:

де u — швидкість подачі, м/хв; п — частота обертання шпинде­ля, 1 об/с; Z — кількість різців на різальному інструменті.

Глибина западин при однаковій подачі та за інших однако­вих умов визначається радіусом різання. Радіус різання — це відстань від кромки різця до. осі шпинделя. Чим більший радіус різання, тим менша глибина западин при, однаковій довжині хвилі. Нормальною вважається довжина хвилі до 3 мм. При цьому глибина западин на поверхнях деталей безпосередньо після обробки на сучасних верстатах з великими подачами становить від 50 до 200 мкм. Технічні вимоги до чистоти повер­хонь, підготовлюваних для різних цілей, різні; наприклад, гли­бина западин і нерівностей на поверхнях,, підготовлених під склеювання, повинна бути в межах 25—40 мкм. Для поверхонь, що їх мають покривати непрозорими фарбами, допускається глибина нерівностей до 8 мкм, а під прозорі лаки — до 3 мкм. Вищі вимоги ставляться до чистоти поверхонь, що їх мають полірувати. Найменші нерівності на блискучій полірованій по­верхні дуже помітні, тому під полірування глибину нерівностей доводять до 1 мкм.

Крім розглянутих явищ і факторів, на чистоту поверхні істотно впливають напрям і швидкість різання, товщина струж­ки, кут різання, підпор волокон перед різцем, надламування стружки, особливості будови деревини. Найчистіші поверхні де­ревини утворюються, коли різати вздовж волокон. Досить чисті поверхні можна дістати при торцевому різанні, якщо знімати дуже тонку стружку. Різання поперек волокон чистої поверхні не дає, бо в цьому напрямі зв'язок між волокнами дуже слаб­кий, волокна легко вириваються,, утворюючи нерівності, ворс і шорсткість. Із збільшенням швидкості різання чистота обробки поліпшується не тільки тому, що зменшується довжина хвилі, а й тому, що волокна стружки перерізуються без згинання і відщеплення від деревини.

Товста стружка має більшу опірність згинанню і надламу­ванню, ніж тонка. Тому вона ще до перерізування різцем відщеплюється від основної деревини, утворюючи надриви й, не­рідко, випереджаючі тріщини. Чим тонша стружка, тим чистіша оброблена поверхня. Коли деталі зачищають на циклювальних верстатах, товщину стружки доводять до 10—15 мкм.

Збільшення кута різання сприяє надламуванню стружки й підвищенню чистоти обробки. Якщо кут різання досягає 90°, то відбувається не різання, а скобління; при цьому зіскоблю­ється дуже тонка стружка, але ефективність обробки стає дуже низькою.

Як уже зазначалося, в роботі обертового різця поєднується поздовжнє й торцеве різання. Перед виходом такого різця ви­никає зусилля, що прагне відщепити верхній шар деревини. Відщеплення і відрив частинок деревини погіршує чистоту об­робки. Щоб частинки деревини не відщеплювалась і не відри­вались, треба забезпечити підпір волокон перед різцем — при­тиснути верхні шари деревини назустріч різцю. Чим ближче до траєкторії різця зосереджується підпираюча сила, тим чистішою виходить оброблена поверхня.

У ручному рубанку волокна деревини підпирає передній край льотка в підошві колодки; на верстатах цей підпір забез­печується спеціальними пристроями. Крім підпору волокон, для утворення чистої і гладенької поверхні передбачається надла­мування стружки відгинанням її по ходу різця й розчленуван­ня на дрібніші частинки. В ручному рубанку стружку надламує так званий горбатик, а на фугувальних і рейсмусних верста­тах — спеціальні стружколоми на різцях перед кромкою.

На чистоту обробки значно впливає, будова деревини. Відщепи, вириви, ворсистість і нерівності часто утворюються по­близу сучків, на косошарих і завилькуватих ділянках, а також у випадках, коли ріжуть проти шару, в так-званий задир.