4.1. Проект виконання робіт

4.1.1. Технологія виконання робіт

Організацію робіт по зведенню несучих конструкцій і перекриттів шестиповерхової будівлі розглянемо на прикладі одного поверху:

а) монтаж колон;

б) монтаж ригелів;

в) монтаж прогонів;

г) укладання профільованого настилу;

д) укладання арматурних сіток;

є) подача та укладання бетону;

Монтаж колон включає наступні операції: підготовку до монтажу з нанесенням рисок на вісь, навішуванням сходів і інших монтажних пристроїв; стропування; підйом; наведення та опускання на опору або в стик; вивірення; тимчасове і постійне закріплення.

Перед монтажем колони розкладають уздовж ряду їх встановлення на дерев’яні прокладки під кутом. До підйому колони облаштовуються риштуванням: сходами і площадками, монтажними стяжними пристосуваннями.

Стропування забезпечують вище центру ваги, щоб після підйому колона зайняла вертикальне положення. Для забезпечення вертикального положення колони, при її встановленні, стропи повинені бути закріплені за вісь центру ваги колони або охоплювати її з двох сторін. Кріплять стропи за спеціально передбачених отворах.

Колони бетонують, фундамент укладають на 80-100 мм нижче проектної позначки підошви колон; вивірення опорної поверхні виконують за допомогою гайок і шайб, встановлених на анкерних болтах; встановлюють колону на вивірені шайби і виробляють підливку розчином. Положення опорних плит по висоті регулюють за допомогою гайок. Перед встановленням колон повинна бути перевірена і змазана різьба анкерних болтів. Перевірку здійснювати накрученням гайок.

Положення колони забезпечується точністю установки гайок та при необхідності може бути виправлено їх підкручуванням. Виставлені колони підливають дрібнозернистим бетоном.

Необхідну перевірку вертикальності виконують двома теодолітами.

Розкладку ригелів і прогонів виконують уздовж ряду їх установки на дерев'яні прокладки під кутом.

До початку монтажу ригелів (прогонів) перевіряють нівеліром горизонтальність опірних подушок. Ригелі стропують за дві петлі, подають до місця встановлення та опускають на розчин нанесений на опори. Переміщати ригель можна тільки перпендикулярно поздовжньої осі прогону, працюючи лапою лому. Робоче місце монтажників - на риштованні. Після вивірення горизонтальності ( за рівнем і візуванням на раніше встановлені ригелі) і вертикальності (по схилу) ригель кріплять до раніше встановлених конструкцій та потім знімають стропи.

Після виконання всіх необхідних зварних швів монтажні болти видаляють. Прогони по завершенні вивірення закріпляють монтажним зварюванням.

Листи настилу укладають уздовж лінії фронту робіт. Укладають пакети листів на підкладки, а зверху закривають водозахисним матеріалом. Монтаж настилу здійснюють після завершення монтажу та закріплення всіх нижчих конструкцій.

Стропування здійснюють із застосуванням траверс і захватів, які заводять під хвилю настилу. Укладання виконують від одного кінця до іншого, від краю до середини.

При укладці профільованого настилу стикування листів по довжині слід виконувати на прогонах впритул, без накидання гофри одної на другу. По ширині листи можуть стикуватися як з накиданням крайніх гофр, так і без нього. При цьому необхідно забезпечити щільне прилягання опорних поверхонь настилу до полок балки. Максимальний зазор між листом та балкою – 0,5мм. Гофри листів на стиках повинні входити один у другий без просвітів. Для розкрою листів настилу та їх підгонки можна користуватися машинами

різних виробників, наприклад кутовою машиною «Makita 9015-В». Газова різка або ручна електрозварка заборонені для запобігання пропалювання листів та випаровування захисного цинкового шару. Остаточно профільовані листи закріплюються шляхом приварення анкерів до балок перекриття через сам профільований лист після його укладки та прирізки. Слід зазначити, що на незакріпленому настилі заборонені будь-які подальші роботи. В місцях приварення лист має бути очищеним від пилу, будівельного сміття, іржі, фарби

механічно, а волога витирається дранням або висушується стисненим повітрям. Роботи по кріпленню настилу слід виконувати у суху погоду при температурі матеріалів не нижче -20̊ С.

Арматурні сітки розташовують у відповідності до схем армування, наведені у технічній документації. Слід зазначити, що поперечні стрижні сіток для армування зон від’ємних моментів повинні бути приварені до анкерів. Також усі арматурні сітки об’єднуються між собою в’язальною проволокою та фіксуються за допомогою фіксаторів арматури типів «зірочка» та «кільце» (див. рис. 1).

Рис. 1. Фіксатори арматури (а – «зірочка», б – «кільце»)

Відстань між фіксаторами не повинна перевищувати 500 мм (при діаметрі арматури 3-6 мм) Допускається використання фіксаторів іншого типу при узгодженні з виконавцем робіт.

Слідуючий етап – це повний контроль якості виконаних робіт. Перевіряється щільність прилягання листів, якість зварних з’єднань, відповідність технічній документації.

Наступний етап зведення сталезалізобетонного перекриття – укладання бетонної суміші. Слід улаштовувати деформаційні шви для забезпечення надійного бетонування. Опалубкою зі сторони деформаційного шва, служить дошка, покрита шаром бітуму для зменшення сили адгезії бетонного каменю із деревиною. Безпосередньо перед бетонуванням настил очищають від пилу та сміття, а анкери та арматуру – від іржі.

Технологічний цикл виконання бетонних робіт включає в себе такі операції: приготування та транспортування бетонної суміші; укладання та ущільнення бетонної суміші; вирівнювання та загладжування поверхні плити; догляд за визріваючим бетоном; контроль якості виконання бетонних робіт.

Доставка бетонної суміші на будівельний майданчик виконується бетонозмішувачами. До місця укладання бетонна суміш може подаватися принципово двома способами: бетононасосами або баддею за допомогою крану. При використанні бетононасосів розподіл бетону здійснюється за допомогою розподільних стріл. Гумовотканинні рукава повинні мати діаметр не більш 125 мм.

При подачі бетонної суміші баддями слід враховувати зменшення несучої здатності профільованого настилу, профільований лист треба розрахувати на міцність та прогини у стадії зведення монолітного перекриття. Висота вільного падіння бетонної суміші в усіх випадках повинна бути не більш 0,75м.

Бетонування плит в межах блоку бетонування здійснюється в один шар без перерв. Укладання бетонної суміші на уклонах слід виконувати від нижньої частини до верхньої. Ущільнення бетонної суміші в плитах по сталевому профільованому настилу виконується поверхневим вібруванням за допомогою вібраторів типу ІВ-21А, ІВ-70А, які встановлюються на віброрейку, або поверхневого вібратору типу ІВ-91. Віброрейки та вібратори встановлюють на поверхню бетонної суміші та переміщають зі швидкістю 0,4-1 м/хв. Шари товщиною до 50 мм ущільнюють за один прохід, товщиною більше 50мм – за 2-3 проходи. Рекомендована частота вібрування 2800-6000 /хв. При ущільнені суміші забороняється опирати вібратор на профільований лист. Ущільнення можна вважати достатнім, коли виконуються умови: припиняється осідання бетонної суміші; спостерігається покриття заповнювача розчином; з’являється цементне молоко на поверхні вібрування. Після ущільнення бетонна суміш обробляється ґратчастим роликом та гладилкою. У теплий час необхідно зволожувати опалубку бокових граней.

Контроль якості бетонних робіт включає вхідний контроль бетонних сумішей та операційний контроль товщини шарів бетону, ретельності їх ущільнення, правильності догляду за бетоном, строків зняття опалубки та інвентарних опор.

Отже, технологічний процес улаштування монолітного сталезалізобетонного перекриття є досить складним. Він складається з багатьох робіт та операцій щодо улаштування профільованого настилу та укладання бетонної суміші, але при правильному виборі технології улаштування, правильній організації робіт та професійному контролю якості отриманої конструкції такі перекриття можуть прослужити довше, ніж будь-які інші. Крім того, такі перекриття на 25-30% економніші у порівнянні з іншими конструкціями перекриття. Це досягається завдяки використанню кращих властивостей складових матеріалів та нерозрізної схеми роботи плити (менші моменти – менша висота перерізу та кількість арматури). При цьому сталезалізобетонні перекриття відповідають вимогам надійності сучасного будівництва. Цинкове покриття профільованого листу захищає його від корозії, тоді, коли сам лист захищає бетон від утворення тріщин. Жорстке з’єднання усіх елементів між собою за допомогою зварювання забезпечує надійність усього перекриття в цілому.

4.1.2. Вибір типу крана та його прив'язка до об'єкта

Залежно від габаритних розмірів будівлі, що зводиться і умов будмайданчика (відстані до існуючих споруд), приймаємо варіант установки одного баштового крана для монтажу шестиповерхової частини, встановлюваного збоку зведеної частини.

Вантажопідйомність визначає найбільша допустима маса робочого вантажу. Цей параметр визначається за довідниками залежно від вильоту і довжини стріли крана, висоти підйому гака, висоти будівлі, відстані від крана до найближчої стіни або виступаючої частини будівлі і габаритів крана з урахуванням інтервалу безпеки.

Розрахунок основних робочих параметрів крана: вантажопідйомності, вильоту і висоти підйому гака проводиться аналітично по масах найбільших вантажів, найбільшим відстаням і висоти їх підйому від осі кранового шляху і відмітки головок рейок з урахуванням вантажозахоплювальних влаштувань, розмірів зон безпеки і розмірів вантажів (тари).

Розрахунок баштового крана.

1) Визначаємо найменшу висоту підйому гака:

, де

- відстань від рівня стоянки крана до найвищої монтажної

відмітки, ;

- висота запасу пронесення конструкції над опорою, ;

- висота останнього монтажного елемента, ;

- висота стропування елемента, ;

.

2) Визначаємо необхідну вантажопідйомність:

Найбільш важким елементом є ферма - .

Тоді необхідна вантажопідйомність крана:

, де

- маса стропувальних пристроїв, ;

.

3) Визначаємо необхідний вильот гака:

Необхідний виліт гака визначаємо за формулою:

, де

- відстань між крановими рейковими шляхами, ;

- мінімально допустима відстань від краю зведеної частини до осі

рейки, ;

- ширина зведеної частини, ;

.

Конкретний тип і марка кранів вибирається з урахуванням отриманих аналітичних результатів по діаграмі технічних параметрів крана:

вантажопідйомності, вильоту, висоті підйому гака при обов'язковій звірці допустимості отриманих величин вантажних моментів для всіх врахованих вантажів з його вантажною характеристикою з метою забезпечення вантажної стійкості.

Таблиця 1. Найбільші вантажі, відстані і висоти

Найменування вантажів	Маса вантажу, т	Потрібна висота підйому	Найбільший виліт гака, м	Грузовий момент, т·м
Колона	0,5	21,7	21,75	21,29
Ригель	0.7	27,35	14,25	23,37
Прогон	0,21	24,85	21,75	4,57
Профнастил	0,54	26,85	19	10,26

Приймаємо для зведення шестиповерхової частини баштовий кран КБ-404.

Розрахунок стрілових кранів.

1) Визначаємо найменшу висоту підйому гака

, де

- відстань від рівня стоянки крана до найвищої монтажної

відмітки, ;

- висота запасу пронесення конструкції над опорою, ;

- висота останнього монтажного елемента, ;

- висота стропування елемента, ;

.

2) Визначаємо необхідну вантажопідйомність:

Найбільш важким елементом є ригель - .

Тоді необхідна вантажопідйомність крана:

, де

- маса стропувальних пристроїв, ;

.

3) Визначаємо необхідний вильот гака:

Необхідний виліт гака визначаємо графічним шляхом

.

Конкретний тип і марка кранів вибирається з урахуванням отриманих аналітичних результатів по діаграмі технічних параметрів крана: вантажопідйомності, вильоту стріли, висоті підйому гаку при обов'язковій звірці допустимості отриманих величин вантажних моментів для всіх врахованих вантажів з його вантажною характеристикою, з метою забезпечення вантажної стійкості. Приймаємо для зведення одноповерхових частин стріловий самохідний гусеничний кран РДК -25.2 (вантажопідйомністю 25т з дизель-електричним приводом).

4.2. Складання календарного плану будівництва

Календарний план будівництва на основі загальної організаційно-технічної схеми встановлює черговість і терміни будівництва основних і допоміжних будівель і споруд.

За даними календарного плану будівництва будують графіки потреби в робочих кадрах, матеріальних ресурсах, основних машинах і механізмах. Обсяги будівельно-монтажних робіт та потреба в деталях, напівфабрикатах і основних матеріалах визначають за даними типових проектів, проектів аналогів або за діючими довідниками розрахункових нормативів.

Вихідними даними для складання календарного плану є: кошторисна та інші частини проекту (РП), у тому числі окремі розділи проекту організації будівництва, розроблені до складання календарного плану, відомості обсягів робіт, розрахунки необхідних ресурсів, організаційно-технологічні схеми зведення основних будівель і споруд та опис методів складних будівельно-монтажних робіт, нормативні або директивні (встановлені) терміни будівництва комплексу та його частин.

Основою побудови календарних планів є принцип потокового будівництва. Для прискорення виконання робіт доцільним є суміщення робіт. Правильне поєднання робіт по часу дозволяє домогтися умов, при яких знижується не тільки тривалість будівництва, але і досягається більш раціональне використання ресурсів, як матеріальних, так і трудових. Організація поточного виробництва в будівництві передбачає:

а) розбивка процесу виробництва на окремі роботи, майже рівні або кратні по трудомісткості;

б) встановлення доцільної послідовності виконання робіт і з'єднання взаємопов'язаних робіт у загальний сукупний процес, і їх синхронізація, чим досягається безперервність будівельного виробництва;

в) закріплення окремих видів робіт за певними бригадами робітників, встановлення послідовності включення в потік окремих об'єктів і рух бригад в процесі виконання робіт.