2. Облік розрахунків з оплати праці та страхування

Форми, системи і розміри оплати праці працівників встановлюються підприємством самостійно з обов’язковим їх відображенням у колективному договорі (Кодекс законів про працю ст.. 96 гл IV, № 42-43, 1999р.). Перелік видів оплати праці приведений в Інструкції зі статистики заробітної плати, затверджений Держкомстатом України №323 від 11.12.1995 року, система розрахунків середньої заробітної плати – затверджена Постановою КМУ від 8.02.1995р. № 100 (зі змінами та доповненнями).

Фонд оплати праці залежить від виду діяльності та обсягу виготовленої продукції, виконаних робіт, послуг.

Оплата праці (заробітна плата) - це винагорода в грошовій або натуральній формі, що виплачується роботодавцем найманому працівникові за виконану ним роботу. До фонду оплати праці включаються:

1. основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно зі встановленими нормами праці і відповідно до тарифних ставок, окладів та відрядних розцінок;

2. додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу, виконану понад встановлені норми, за особливі умови праці та високі результати праці у вигляді доплат, надбавок, премій тощо;

3. інші заохочувальні і компенсаційні виплати - це виплати винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними положеннями, непередбачені чинним законодавством.

Організація оплати праці на підприємстві може здійснюватися за:

1. погодинною формою - нарахування заробітної плати проводиться виходячи з кількості відпрацьованих годин та тарифної ставки за одну годину. Виділяють:

• просту погодинну систему оплати праці, за якої встановлюється місячний оклад і виходячи з кількості фактично відпрацьованих робочих днів розраховується сума заробітної плати;

• погодинно-преміальну систему оплати праці, за якої понад зарплату, нараховану за фактично відпрацьований час, додатково сплачується премія за особливі трудові досягнення;

2. відрядною формою - нарахування заробітної плати проводиться виходячи з фактичного обсягу виробництва продукції, робіт, послуг та тарифної ставки за одиницю виробітку. Може базуватися на індивідуальній або бригадній основі. Виділяють:

• пряму відрядну систему оплати праці, за якої сума зарплати розраховується як добуток обсягу виконаних робіт на встановлені розцінки оплати одиниці виробітку;

• відрядно-преміальну систему оплати праці, за якої понад зарплату, нараховану за фактично виконані роботи, додатково сплачується премія за особливі трудові досягнення;

• відрядно-прогресивну систему оплати праці, за якої встановлені розцінки оплати одиниці виробітку збільшуються зі збільшенням обсягу виконаних робіт;

• акордну систему оплати праці, за якої попередньо встановлюється загальна сума оплати за визначений комплекс робіт.

Відсоток виконання продукції – відпрацьований час у нормо-годинах за нарядом (норма часу * на кількість виконаної праці) / відпрацьований час в годинах за табелем.

Відпрацьований час – час, який працівник проводить на підприємстві (фіксується у табелі).

Час вироблювання – час, який працівник витрачає на виробництво продукції.

Для оплати праці відповідно їх кваліфікації застосовується тарифна сітка, що складається з 8 розрядів та присвоєних кожному розряду тарифних ставок. Для визначення суми заробітку працівника, що працює за почасової ставкою, необхідно його погодинну тарифну ставку помножити на фактично відпрацьований час за табелем.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1. Для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, для осіб від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень, (якщо у період навчального року у вільний час – не більше 12 годин на тиждень).

2. Для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - на більше 36 годин на тиждень.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на 1 годину (при шестиденному робочому тижні тривалість роботи напередодні вихідних днів не може перевищувати 5 годин).

Кодексом законів про працю України встановлено наступні святкові дні:

1 січня – Новий рік;

7 січня – Різдво Христове;

8 березня – Міжнародний жіночий день;

1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;

9 травня – День Перемоги;

28 червня – День Конституції України;

24 серпня - День незалежності України;

Один день – Пасха (Великдень);

Один день – Трійця.

Розрахунок суми допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється виходячи із загального трудового стажу працівника, середньоденної заробітної плати, розрахованої за останні шість місяців, що передували втраті працездатності, та кількості днів, пропущених через хворобу.

Залежно від страхового стажу допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в таких розмірах:

• 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;

• 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;

• 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

• 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

• 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів".

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (сімнадцять прожиткових мінімумів доходів для працездатної особи), з якої сплачувалися страхові внески до Фонду.

Перші п’ять днів непрацездатності оплачуються власником за рахунок коштів підприємства, решта днів непрацездатності оплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності (Дн) розраховується за формулою:

Дн = ЗПд*КДн*Кзс,

де ЗПд – середньоденна заробітна плата, грн..

КДн – кількість днів тимчасової непрацездатності, які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи);

Кзс – коефіцієнт, що враховує загальний трудовий стаж особи.

Розмір допомоги не повинен перевищувати подвійного посадового окладу.

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється за формулою:

ЗПд = Др / Кр;

де Др - нарахована за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески, грн..;

Кр - кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді

Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) є останні 6 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.

До середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) включається заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оплата відпусток здійснюється виходячи з розміру середньоденної заробітної плати за останні 12 (6) місяців перед наданням відпустки (або фактично відпрацьований період, але не менше 6 місяців), обчисленої за фактичної кількості днів у році за вирахуванням (10) святкових і неробочих днів, та тривалості відпустки (в календарних днях).

Розрахунок відпускних (В) здійснюється за такою формулою:

В= З/(Др-СНдн-Ндн)*Кк.,

Де З – сумарний заробіток працівника за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період (6);

Др – кількість днів у 12 (6) місяцях = 365 або 366 (6 * 29,5 – середня кількість днів у місяці)

СНдн – кількість святкових і неробочих днів, установлених законодавством (10);

Ндн – кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював, при скороченому робочому тижні, а також кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати або із частковим збереженням;

Кк. – число календарних днів наданої працівникові відпустки.

Для рівномірного включення витрат на опла­ту відпусток протягом звітного року на підприємствах створю­ється створюють резерви на виплату відпусток. Нарахування ре­зерву здійснюється щомісяця в розмірі від 10 до 20% від суми ви­трат на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи.