Тема 7. Облік запасів

План лекції

7.1 Визначення запасів та їх класифікація

7.2 Визнання та оцінка запасів

7.3 Рахунки, призначені для обліку запасів

7.4 Документальне оформлення операцій з запасами

7.5 Облік МШП.

7.6 Бухгалтерські записи за операціями з запасами

7.1 Визначення запасів та їх класифікація

Запаси - це активи, які утримуються для подальшого прода­жу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту ви­робництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Для цілей обліку запаси включають:

• сировину матеріали, комплектуючі та інші цінності, призначені для виробництва продукції, виконання робіт та на­дання послуг;

• незавершене виробництво;

• готову продукцію;

• товари;

• малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), які використовуються строком до одного року або операційного циклу, якщо він довший за рік.

7.2 Визнання та оцінка запасів

Придбані або вироблені запаси оцінюються за первісною ва­ртістю.

При придбанні до собівартості запасів включаються такі фактичні витрати:

• суми, сплачені постачальнику;

• плата за посе­редницькі консультаційні послуги;

• ввізне мито;

• сума непрямих податків, що не повертається підприємству;

• витрати на заготівлю, завантаження та розвантаження, страхування;

• інші витрати, пов'я­зані з придбанням і доведенням їх до стану придатного для вико­ристання в запланованих цілях.

Первісною вартістю виготовлених запасів та незавершеного ви­робництва є їх виробнича собівартість. Відповідно ПСБО-16 "Ви­трати", виробнича собівартість включає:

• прямі матеріальні витрати,

• прямі витрати на оплату праці,

• інші прямі витрати,

• загальновиробничі витрати.

В інших випадках для оцінювання запасів використовується в тому чи іншому варіанті справедлива вартість.

На підприємствах роздрібної торгівлі для оцінювання товарів використовується ціна реалізації. Запаси відображаються в обліку за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою ва­ртістю реалізації.

Чиста вартість реалізації - очікувана ціна реалі­зації запасів за умов звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо вони зіпсо­вані, застарілі або якось інакше втратили первісно очікувану еко­номічну вигоду.

При вибутті запасів їх оцінюють за одним з таких методів:

1. ідентифікованої собівартості - використовується щодо запасів, які відпускаються, та послуг, що виконуються, для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють один одного;

2. середньозваженої собівартості - проводиться щодо кожної одиниці запасів за формулою

,

де С_с - середньозважена собівартість одиниці запасів;

ВЗп та ВЗ_Н - вартість запасів на початок та надходження запасів за період;

КЗ_п та К3н - кількість запасів на початок та надходження запа­сів за період (у

натуральних показниках);

3. собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО) - "першим надійшов, першим вибув") ґрунтується на припущенні, що запаси використову­ються у тій послідовності, в якій вони надходили на підпри­ємство, тобто запаси, які першими вибувають, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів;

4. собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) – («останнім прийшов – першим вибув») Оцінка запасів базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство (зараху­ванню у бухгалтерському обліку), тобто одиниці запасів, що надійшли (прид­бані, вироблені) останніми, відпускаються (продаються) першими.

5. нормативних затрат - полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені під­приємством з урахуванням нормальних рівнів використан­ня запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін;

6. ціни продажу - заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки. Застосовується підприємствами, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем тор­гової націнки. Собівартість реалізованих товарів визнача­ється так:

де ПВ_рт - продажна вартість реалізованих товарів; ТН_рт - торгова націнка на реалізовані товари, яка розрахову­ється за методом середнього відсотка в такій послідовності: - визначення середнього відсотка реалізованої торгової націнки:

де ТНп- торгова націнка на початок місяця;

ТН_Н - торгова націнка на товари, що надійшли у звітному місяці;

Т_п - товари на початок місяця за продажною вартістю;

Тн - товари, що надійшли протягом місяця, за продажною вартістю;

- визначення суми торгової націнки на реалізовані товари:

де Т_р - товари, реалізовані протягом місяця, за продажною вартістю.

Реалізована торгова націнка списується методом червоного сторно.