2. 3 Аналіз інтеграційної стратегії України

Оцінка готовності вступу України в ЄС здійснювалася її громадянами в першу чергу з позицій соціально-економічних стандартів. На початку 2005 р. більшість громадян України вважали, що основними перешкодами на шляху вступу України до ЄС є низький рівень життя людей, недостатній економічний розвиток України, а також слабкість демократичних інститутів.

Дійсно, сучасна Україна поки не здатна подолати так званий "економічний поріг", необхідний для вступу в ЄС. "Це означає, що середньодушовий вага ВВП такої країни повинен бути не менше 25-35% від показника найбільш розвинених країн ЄС. При щорічних темпах зростання економіки в 8% Україна буде потрібно 25-27 років, щоб досягти необхідного рівня" [11, с. 105]. Слід зазначити, однак, що приклад Болгарії та Румунії показує, що євробюрократія не надає цим критерієм принципового значення

Щодо європерспектив України її експертне співтовариство дотримується в цілому ідентичних позицій з громадською думкою країни. Більшість експертів визначають три основні причини, що перешкоджають інтеграції України в ЄС: низький рівень економічного розвитку та недостатні темпи реформ (92%), високий рівень корупції (90%), недосконалість податкової політики і нестабільність господарського законодавства (90%) та ін. [3 , с. 441]. Крім цього, називаються і такі фактори, як уповільнення політичних і економічних реформ, неадаптированность національного законодавства до норм європейського права, відсутність необхідних змін у змісті та стилі діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування. Зокрема, очевидний дефіцит владних зусиль, націлених на формування чіткого уявлення українських громадян на переваги, пов'язані з підготовкою країни до членства в ЄС і самим членством. Останнє особливо важливо, оскільки, як свідчать результати соціологічних досліджень, жителі України мають обмеженою інформацією про Європейський Союз. Так, в 2005 році 38% з них вважали, що знали достатньо про ЄС, щоб вирішити, чи необхідно Україні вступати до нього; 47% визначили обсяг власних знань про ЄС недостатнім, а 15% не змогли визначити рівень власних знань [17, с. 344]. В цілому ж, 72,2% експертів вважали, що вступ України в ЄС відповідає національним інтересам України [17, с. 345]. Одночасно, переважна більшість опитаних експертів (77%) критично характеризують динаміку відносин України з ЄС. Цю позицію поділяють і багато українців: як "стагнацію" ці відносини охарактеризували 45% опитаних громадян України, як "погіршення" - 12%

Успішність чи неуспішність співробітництва України з ЄС, крім інституційних і політичних рамок, визначає і економічна основа. Можна констатувати, що вага ЄС у зовнішньоторговельному балансі країни постійно зростає. На 2006 рік його частка становила 35%, що вище загальної частини РФ в зовнішньоторговельному балансі [13, с. 308]. У першому півріччі 2007 року цей показник склав 32,7%.

У торговому обороті країн ЄС Україна в 2002 році займала скромне місце - 0,4%, а в 2006 р - 0,7%. Для ЄС економічна роль України істотна і незаперечна тільки у вигляді транзитної країни, через яку здійснюються масштабні енергетичні поставки зі сходу на захід. Якщо взяти показники експорту / імпорту, то можна переконатися, що динаміка економічного співробітництва між Україною та ЄС виглядає не дуже оптимістично. За останні десять років апогей українського експорту до країн ЄС припав на 2003 рік, коли частка експорту в країни ЄС сягнула історичного максимуму - 34,1%. У наступні три роки спостерігався спад, а за підсумками першого півріччя 2007 року падіння досягло 4,2%.

З іншого боку, експерти фіксували неухильне і послідовне зростання імпорту з країн ЄС: якщо в 2003 році його частка в загальному імпорті України дорівнювала 33,7%, то в першому півріччі поточного року вона зросла до 35,1%. Отже, "приріст обсягів взаємної торгівлі йде не за рахунок українського експорту, а, навпаки, за рахунок європейського імпорту" [13].

Все це відбувалося на тлі більш сприятливих тенденцій економічних відносин з Росією. "Якщо в 2003 році частка експорту в Росію в загальному українському експорті становила 18,7%, то в першому півріччі 2007 року вона вже збільшилася до 25,4%. А що ж імпорт? У 2003 році - 37,6%, у першому півріччі 2007 року - 28,5% [13]. Цьому процесу сприяла, безумовно, взаємозалежність і взаємодоповнюваність економік Росії і України, технічно пов'язані технологічні ланцюжки, спорідненість економічної та підприємницької культури, близькі стандарти економічного життя, схожа логіка економічного розвитку, економічні інтереси і ін. Тому, незважаючи на періодичні зовнішньополітичні коливання у відносинах між Україною і Росією, економічна необхідність змушує інтенсифікувати економічні зв'язки між двома державами.

Таблиця2.7.

Показники експортно-імпортних операцій України протягом 2007-2014 років

Рік	Експорт		Імпорт			Сальдо млн. дол. США
	млн. дол. США	у % до попереднього року	млн. дол. США	у % до попереднього року
2007	49248,1	128,4	60669,9	134,7	-11421,8
2008	66967,3	135,8	85535,3	141,1	-18568,0
2009	39695,7	59,3	45433,1	53,1	-5737,4
2010	51430,5	129,6	60739,9	133,7	-9309,4
2011	68394,2	133,0	82608,2	136,0	-14214,0
2012	68809,8	100,6	84658,1	102,5	-15848,2
2013	63312,0	92,0	76964,0	90,9	-13651,9
2014	53913,5	86,5	54381,8	71,7	-468,2

Якщо ж говорити про сучасний стан України в економічному секторі на прикладі експортно-імпортних операцій України за 2007-2014 рр. то вартісні обсяги експорту зросли з 49248,1 до 53913, 5 млн. дол. США. У 1,09 разів. При цьому спостерігаються як позитивні, так і негативні здобутки. Основу товарної структури українського експорту в 2014 році складали недорогоцінні метали та вироби з них – 28,3 у тому числі чорні метали – 23,9%. Щодо товарної структури імпорту, то спостерігається така ситуація, що мінеральні продукти складали 29,5%, у той час як палива мінеральні, нафта і продукти її перегонки – 27,8%. За данами Держкомстату можна прослідкувати, що показники імпорту інвестицій в українську економіку динамічно зростають з кожним роком в 2013 р. імпорт склав 55296,8 млн. дол. США, а в 2014 р. склав 58156,9 млн. дол. США. Хоча показники і показують абсолютний прируст у кожному році, але відсотковий приріст з кожним роком знижується.