1.3Теоретичні аспекти євроінтеграційного процесу

Однією з основних причин європейської інтеграції стала Перша світова війна, що призвели невдоволеність та розчарування в державах- націях, а саме в Західній Європі. Саме в колі західноєвропейської інтелігенції зʼявилась ворожа недовіра до національних держав. Що і послугувало пластом для виникнення теорії федералізму.

Представники федералізму вважали, що федеративна система є ідеальною , що вона досить гнучка для шляхів знаходження оптимальної пропорції між центральними інститутами федерації та її частинами. Центральний і регіональний рівень влади слугує стійким принципом федерації. Розглядаючи федерацію як безпосередню політичне мету, федералісти вважали іі створення саме як одноразовій конституційний акт.

Інша ж наукова теорія, що була заснована в 20-30 роках минулого століття, була спрямована егоїзму держав і заснована на інших філософських принципах функціоналізму. Його наслідувачи вважали, що рисою людської натури не є війна і конфлікт. Вона вважали, що за певних умов люди схилбні до мирного співіснування та раціонального прогресу. І ці умови не мають бути забезпечені державним тиском. Давид Мітран, що є батьком-засновником функціоналізму розглядав його як підхід до аналізу суспільних явищ, а ніяк не чітку наукову теорію. Однак ця теорія основується на досить чітких та жорстких принципах, а саме на тих що функціоналізм основується на приорітеті людських потреб та інтересів. Людина стоїть на щабель вище ніж держава-нація чи ідеологія.

Далі слідує теорія комунікацій, яка описала найважливіші закономірності розвитку сучасних міжнародних відносин, без яких унеможливлювало існування теорії європейської інтеграції. Концепція Дейча мала суттєві і закономірні огріхи , бо концепція не відповідала на основе і саме важливе питання що стосувалося форм переходу від плюралістичних до амальгованих інституцій-товариств.

Основне місце серед новітніх концепцій отримав – неофункціоналізм , засновником якого був Ернст Хаас (1924- 2003). Неофункціоналісти були впевнені, що інтеграція змінює і впливає не лише на форму, а й на зміст діяльності держави. Також вони акцентували увагу на тому, що є ріст ролі суспільної технократії має великий вплив, але на відміну від функціоналістів, неофункціоналісти чітко усвідомлювали нерозривній звʼязок між бюрократією та технократією. Однією з центральних була теорія перепліскування(spillover), що широко розповсюдилась в економічній науці та соціології заходу. Основні положення теорії перепліскування за Монне включали в себе такі моменти:

• Економічна інтеграція є передумовою політичного обʼєднання

• Принцип над національності є основною ланкою успішності інтеграції , які надають частину суверенітету наддержавним інститутам від національних держав

• Під час інтеграційного будівництва йде вирішення простих завдань на які згодні всі учасники, це вже створю умови для вирішування більш складних завдань

Саме теорія перепліскування спричинила неминучість та безповоротність поширення інтеграції в нові галузі та розвиток переходження форм інтеграційного будівництва від манших до більш високих. Теорія spillover, що в кінці 50-х та на початку 60-х стала офіційною, порушили дві обставини:

• Поширення націоналізму усередині Європейського Співтовариства

• Посилення зовнішнього фактора у розвитку Співтовариства

Створення Європейського обʼєднання вугілля і сталі, Європейського Економічного Співтовариства та Євроатома припало саме на той момент коли науці про міжнародні відносини бйла актуальна теорія реалізму, засновником якої виступив Такс Моргентау (1904-1979).

Але неуфункціоналістам було не важко уявити ЄС як одну з важливіших ланок цього хаотичного світового порядку. Проте модифікація неофункціоналістських поглядів виявилася надостатньою що бути позбавленою критики з боку прихильників міжурядового підходу. Та боротьба між представництвами двох основних напрямів у теоретичному тлумаченніиєвропейскької організації продовжувався.