1.5 Спеціалізація господарства

Спеціалізація сільського господарства — об'єктивний і закономірний процес, який розвивається на основі впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. З розвитком продуктивних сил сільського господарства процес суспільного поділу праці вдосконалюється і поглиблюється. Щоб підвищити продуктивність праці, потрібна спеціалізація виробництва певного продукту, виділення його в окреме виробництво, що пов'язано з виникненням масового продукту і застосуванням машин.

Територіальна спеціалізація сільського господарства — це орієнтація певного регіону на випуск тих чи інших видів переважно товарної (що йде за його межі) продукції землеробства, тваринництва та інших галузей. Сільськогосподарське виробництво має певні особливості розміщення і територіальної спеціалізації. Ця галузь тісно пов'язана з географічною специфікою ґрунтово-кліматичних ресурсів, що, як відомо, мають в Україні зональні особливості. Виділяють три сільськогосподарські зони — лісову, лісостепову, степову, два гірські регіони — Карпатський і Кримський, а також позазональні приміські території.

Зона Лісостепу займає центральну частину України, простягаючись із заходу на схід на 1000 км. Це — важливий район землеробства і тваринництва. Провідними галузями землеробства є зернове господарство, а саме — вирощування озимої пшениці, кукурудзи на зерно і зелений корм, ячменю. Український Лісостеп — основний в Україні та один з найбільших у світі регіонів вирощування і переробки цукрових буряків. Тваринництво спеціалізується на розведенні великої рогатої худоби м'ясо-молочного і молочно-м'ясного напрямів, м'ясо-сальному свинарстві. За своїм великим ґрунтово-кліматичним потенціалом (родючі ґрунти, помірні температури, зволоженість тощо) Лісостеп України належить до винятково сприятливих для розвитку сільського господарства регіонів світу.

Спеціалізація виробництва у сільськогосподарських підприємствах характеризується багатьма показниками, основним з яких є структура товарної продукції. Тому значення певної галузі сільськогосподарського підприємства визначається часткою її товарної продукції у загальній кількості товарної продукції господарства.

Додатковими показниками спеціалізації виробництва є:  структура валової продукції; структура затрат праці у галузях; структура засобів виробництва, капітальних вкладень за ряд років; структура посівних площ; структура поголів'я тварин та ін.

Основний показник внутрішньогосподарської спеціалізації сільськогосподарських підприємств — структура валової продукції.

Таблиця 1.6

Структура товарної продукції господарства

Показники	Вартість товарної продукції, тис. грн.				Структура товарної продукції, %
	2012	2013	2014	У середньому за 3 роки		галузева	по господарству
1	2	3	4	5		6	7
Продукція рослинництва:
зернові і зернобобові всього	70,3	2,9	772,3	290,53		27,91	27,91
пшениця озима	614	5,3	75,2	231,5		22,24	22,24
кукурудза на зерно	1,2	-	48,3	16,5		1,59	1,59
ячмінь озимий	1,3	-	194,1	65,13		6,26	6,26
ячмінь ярий	-	-	12,4	4,13		0,40	0,40
Горох	-	-	832	277,33		26,64	26,64
соняшник	123,4	124,5	125,5	124,47		11,96	11,96
Соя	53,1	-	4,5	19,2		1,84	1,84
ріпак озимий	33,3	3,3	-	12,2		1,17	1,17
Всього по рослиництву	896,6	136	2064,3	1040,99		100	100

Проаналізувавши данні з таблиці1.6 можна стверджувати, що у структурі товарної продукції господарства провідними культурами є: пшениця озима 22,24% та горох 26,64%.Також на господарстві вирощуються такы культури як: кукурудза на зерно 1,59%, ячмінь ярий 6,26%, ячмінь озимий 1,59%, соняшник 11,96%, соя 1,84% та ріпак озимий 1,17% .

Кс=100/

Зробивши розрахунки за формулою, можна стверджувати, що фермерське господарство «Надія-С» вузькоспеціалізоване господарство воно має одну головну галузь, продукція якої в структурі товарної продукції становить 80-90%.