Вплив кесаревого розтину на психіку дитини:

1. Переваги:

• зменшення больових відчуттів матері та дитини;

• зниження ймовірності пологових травм матері та дитини.

2. Недоліки:

• збільшення ймовірності переживання післяпологової депресії матір’ю;

• труднощі соціальної адаптації.

Вплив природного способу народження на психіку дитини (за с. Грофом).

Гроф поділив процес народження на 4 послідовні етапи (так звані перинатальні матриці), розгортання кожного з яких має наслідки для психіки дитини:

1. «Рай» - симбіоз матері і дитини, останні години перебування дитини в утробі матері. Адекватна тривалість формує впевненість в собі, активність. Скорочення «раю» через недоношеність – емоційна незахищеність, сором’язливість. Затягування ( через переношування) – проблеми вольової регуляції дитини, а саме нерішучість, схильність до маніпулювання іншими ( перекладання на них своїх проблем).

2. «Пекло» - початок переймів, скорочення матки, виведення навколоплідної рідини. Адекватна тривалість формує цілеспрямованість та рішучість, Затягування виявляється як накопичення проблем та почуття безпорадності перед ними. Надто стрімке проходження (так звані стрімкі пологи) – як надмірний оптимізм, несприймання проблем.

3. «Вихід з раю» - просування дитини пологовими шляхами матері, при адекватному розгортанні формує психологічну загартованість,

цілеспрямованість людини. Ускладнення цього етапу визначає «стиль борця» - хронічне подолання проблем, часто надуманих, авантюризм (невиправдана ризикованість).

4. «Світло» - остаточне народження дитини, відокремлення від матері, початок самостійного дихання, при нормальному перебігу формує адекватне сприймання дійсності, при ускладненнях – надмірну фантазійність, вразливість, недовірливість.

Безпосередньо перед початком пологів організм дитини виробляє антистресові гормони для зменшення больових відчуттів під час її народження, які діють ще впродовж 2-3 годин після народження і зумовлюють виску емоційну чутливість новонародженого до встановлення бондінгу з батьками – підтримуючого емоційно-тілесного контакту для подолання почуття самотності і незахищеності малюка внаслідок різкої зміни середовища існування. Для налагодження бондінгу батькам достатньо пригорнути дитину, погладити, щоб вона відчула серцебиття матері чи батька ( краще обох).

Присутність батька під час народження дитини в цілому впливає позитивно, допомагаючи емоційною підтримкою жінці та полегшує встановлення батьківських почуттів чоловіка до дитини (за умови, якщо його присутність є добровільним власним рішенням).

2. Психологічні особливості новонародженості.

Відразу після народження дитини за спеціальною шкалою Апгар ( 10-бальна шкала) визначають рівень її життєздатності, відповідно якого діти поділяються на 2 категорії:

• діти з високим рівнем життєздатності – від 7 балів і вище, вага – 3-3,5кг, зріст- близько 50см – вони мають сприятливі біологічні можливості для повноцінного психічного розвитку;

• діти з низьким рівнем життєздатності – менше 7 балів за шкалою Апгар, недоношені діти, близнята, послаблені ( ті, що піддались впливу тератогенів) – вони становлять групу ризику щодо виникнення відхилень психічного розвитку і тому потребують особливого догляду.

Життя дитини в постнатальному періоді починається з кризи новонародженості, що спричинюється різкою зміною середовища, виявляється у втраті ваги дитиною та розв’язується через процеси адаптації.

Психічна діяльність новонародженого забезпечується дією вроджених безумовних рефлексів:

• харчові ( ссальні рухи),

• захисні ( зіничний),

• орієнтувальні (зорове та слухове зосередження).

Розвиток психіки новонародженого відбувається на основі основних актів життєдіяльності – спання ( не менше 20 годин на добу), годування

( перевага надається материнському молоку для активізації базових відчуттів

дитини та інтелектуального розвитку), купання ( заспокоєння дитини).

Важливе дотримання часового режиму дитини (вночі – спання, бадьорість – вдень) для вироблення правильної часової орієнтації.

Активне спілкування батьків з дитиною забезпечує формування першого психічного новоутворення, що свідчить про завершення фази новонародженості – комплексу пожвавлення (позитивної емоційно-рухової

реакції впізнавання та радості дитини при появі значимого дорослого). Це новоутворення є проявом першої соціальної потреби дитини – у спілкуванні з дорослим.