4. Поняття про кризи та сензитивні періоди психічного розвитку людини.

Психічна криза – явище загострення суперечностей психіки.

Кризи бувають віковими (нормативними, прогнозованими) та ненормативними (спричиненими несприятливими життєвими обставинами).

Перелік нормативних вікових криз: криза новонародженості, 1-го року, 3-ох років, 7-ми років, 13-ти років, 17-ти років, 40 років (щодо дорослості, то встановлення та вивчення криз тільки починає відбуватись).

Типові ознаки вікових криз – впертість, тривожність, конфліктність, неслухняність (негативізм) – для дітей, психологічний дискомфорт, втрата чи руйнування життєвих цінностей, знецінення життєвих здобутків, спустошеність, безнадійність – для дорослих. Однак кризи мають позитивне значення – долаючи суперечності психіки, людина розвивається.

Сензитивний період – чутливий, сприятливий до розвитку певних психічних функцій відрізок психічного розвитку. Приміром, ранній період сензитивний для розвитку мовлення – по-перше, в цьому віці діти дуже чутливі до розвивального впливу дорослих, їх мовленнєвий запас інтенсивно поповнюється і вдосконалюється, по-друге, якщо дитина в цьому віці не отримує адекватної стимуляції зі сторони дорослих, то втрати у розвитку мовлення можуть бути незворотними ( приклади з «дітьми-мауглі»). Однак проблемою для науки є встановлення всіх сенситивних періодів психічного розвитку людини.

Тема : Психологічні особливості новонародженого та немовляти .

План:

1. Вплив особливостей пренатального розвитку дитини на її психічне здоров’я.

2. Психологічні особливості фази новонародженості.

3. Розвиток психіки дитини першого року життя.

Література:

1. Авдеева Н.А. Младенец: такой простой и такой сложный // Дошкольное воспитание. – 1986. - №10.

2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. –М.: Просвещение, 1968.

3. Вікова психологія. За ред. Костюка Г.С. – К.: Радянська школа, 1976.

4. Вікова та педагогічна психологія. За ред. Скрипченка О.В. –К.: Просвіта, 2001.

5. Возрастная и педагогическая психология. Под ред. Петровского А.В. – М.: Просвещение, 1981.

6. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000.

7. Лисина М.И. Общение со взрослыми у детей первых семи лет жизни. Хрестоматия по возрастной психологи. – М., 1981.

8. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974.

9. Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку. - К.: Вища школа, 1974.

10. Немов Р.С. Психология. Кн. 2. – М.: Владос, 1999.

1. Вплив особливостей пренатального розвитку дитини на її психічне здоров’я.

Онтогенез людини поділяється на такі етапи:

• пренатальний (від зачаття до народження)

• постнатальний ( від народження до смерті).

Пренатальний розвиток дитини в нормі триває 265-280 днів і поділяється на такі фази, як гермінальна, ембріональна і фетальна.

Гермінальна – триває близько 2 тижнів. Під час цієї фази відбувається запліднення та утворення зиготи, її дроблення, просування в матку через фаллопієву трубу та вживляння в маткове середовище – імплантація.

Якщо в момент першого розподілу зиготи на дві клітини, вони відокремлюються одна від одної і формують самостійні зиготи, то в подальшому народжуються монозиготні близнята – обов’язково однієї статі, зовні дуже схожі діти, у яких генотип співпадає на 90-95%, тому і їх психологічні особливості будуть дуже схожими. Якщо в організмі жінки одночасно дозрівають дві яйцеклітини і обидві запліднюються, то утворюються дві автономні зиготи, що в подальшому призведе до народження дизиготних близнят, генотип яких співпадає лише на 60-65%, і тому їх психологічні риси не тотожні , а лише частково співпадають.

Близько 3 із 4 запліднених зигот ніколи не виростають до дитини, оскільки 1) не можуть потрапити в матку, зіштовхнувшись із непрохідністю фаллопієвої труби, яка буває через вроджені дефекти або формується внаслідок запальних процесів (іноді це призводить до небезпечного відхилення – позаматкової вагітності, тоді зигота продовжує рости, залишаючись в фаллопієвій трубі і, якщо вчасно не діагностувати цю проблему, досягнувши великих розмірів, розриває трубу, становлячи загрозу для здоров’я і навіть життя жінки) чи 2) через власні генетичні дефекти не може прикріпитись до матки або ж 3) прикріплюється до тієї частини матки, яка неспроможна її виносити і в подальшому гине в результаті мимовільного викидня.

Зигота не чутлива до слабких несприятливих впливів або ж гине від дії надто сильних, тому особливих патологій на цьому етапі розвитку дитини бути не може, як і відповідно, шкідливого впливу на психіку дитини.

Ембріональна – триває з 3 до 8 тижня вагітності. Зародок в прискореному темпі проходить основні етапи філогенезу, до кінця фази формуються всі життєві системи дитини (серце починає битися в кінці першого місяця, працюють базові ділянки мозку, які контролюють перші мускульні скорочення ембріона, між 7 та 8 тижнем формуються статеві ознаки майбутньої дитини, на 8 тижні печінка та селезінка вже виробляють клітини крові тощо). В цій фазі формуються спадкові ознаки, тому ембріон є дуже чутливим до несприятливих впливів середовища. До кінця цієї фази ембріон навіть зовні вже нагадує крихітну копію дорослого.

Фетальна фаза розгортається з 3 місяця і до народження. Її головне призначення – подальший розвиток та вдосконалення всіх життєвих систем та функцій і, відповідно, підготовка до народження та самостійного життя дитини після нього. Плід починає активно рухатись, працюють працювати травна та видільна системи, в кінці 6 місяця вагітності дитина вже наділена слухом та зором, виділяються цикли сну та бадьорості. На 7 місяці дитина досягає віку життєздатності тобто виявляється здатною вижити поза утробою матері, однак, народившись недоношеною, потребує медичної підтримки, оскільки легені ще не дозріли для самостійного функціонування. Плід під час цієї фази плід все ще продовжує бути чутливим до несприятливого впливу середовища, оскільки формуються вроджені ознаки дитини.