- •Література:
- •1. Предмет та завдання вікової психології
- •2. Огляд історії виникнення та становлення вікової психології
- •3. Структура вікової психології.
- •4. Основні методи вікової психології:
- •Тема: Особливості психічного розвитку індивіда.
- •Поняття про психічний розвиток людини та його особливості.
- •2. Показники психічного розвитку.
- •3. Поняття про вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку, їх співвідношення.
- •1. Проблема здійснення вікової періодизації психічного розвитку.
- •2. Сучасна вітчизняна вікова періодизація психічного розвитку людини:
- •3. Критерії здійснення вікової періодизації психічного розвитку:
- •4. Поняття про кризи та сензитивні періоди психічного розвитку людини.
- •1. Вплив особливостей пренатального розвитку дитини на її психічне здоров’я.
- •Вплив психологічних факторів пренатального розвитку на психіку дитини:
- •Вплив кесаревого розтину на психіку дитини:
- •Вплив природного способу народження на психіку дитини (за с. Грофом).
- •Психологічні особливості новонародженості.
- •Психічний розвиток немовляти.
- •3. Вікова та педагогічна психологія. За ред. Скрипченка о.В. – к.: Просвіта, 2001.
- •4. Возрастная и педагогическая психология. Под ред. Петровского а.В. – м.: Просвещение, 1981.
- •9. Крайг г. Психология развития. – сПб.: Питер, 2000,
- •11. Люблінська г.О. Дитяча психологія. – к.: Вища школа, 1974.
- •Фізичні надбання дитини раннього віку. Соціальна ситуація розвитку переддошкільника.
- •2. Розвиток предметно-маніпулятивної та ігрової діяльності.
- •3. Розвиток пізнавальної сфери дитини раннього віку.
- •4. Формування особистості дитини раннього віку.
- •4. Возрастная и педагогическая психология. Под ред. Петровского а.В. – м.: Просвещение, 1981.
- •9. Крайг г. Психология развития. – сПб.: Питер, 2000.
- •11. Люблінська г.О. Дитяча психологія. – к.: Вища школа, 1974.
- •1. Аналіз соціальної ситуації розвитку дитини 3-6 років життя:
- •2. Ігрова діяльність – провідна для дошкільного віку.
- •3. Розвиток пізнавальної сфери дошкільнят.
- •4. Базові особистісні новоутворення дитини 3-6 років життя.
- •5. Шкільна зрілість дошкільнят, її складові компоненти:
- •Тема: загальні психологічні особливості молодших школярів. План:
- •Возрастная и педагогическая психология. Под ред. Петровского а.В. – м.: Просвещение, 1981.
- •Крайг г. Психология развития. – сПб.: Питер, 2000.
- •Аналіз соціальної ситуації розвитку учня початкової школи.
- •2. Характеристика учбової діяльності як провідної для молодшого шкільного віку
- •Тема Психологія дорослої людини.
- •Література
1. Проблема здійснення вікової періодизації психічного розвитку.
Оскільки психічний розвиток є дискретним ( подільним на окремі вікові періоди), то постає питання розподілу онтогенезу людини на певні вікові відрізки – укладання вікової періодизації психічного розвитку. Однак наука в цьому питанні має справу з двома аспектами проблеми здійснення вікової періодизації психічного розвитку:
а) різні критерії здійснення – різні науковці брали до уваги різні критерії (наприклад, показники фізичного зростання, соціальні зміни тощо; нарешті використали об’єднання декількох критеріїв),
б) накладання національних та етнічних особливостей країни на визначення вікових періодів – приміром, у США існує вік тінейджерів (13-19 років), в українській періодизації він охоплює частину підліткового та юнацького віку, так само американські науковці не використовують поняття молодшого шкільного віку, виділяючи середнє дитинство тощо.
При здійсненні розподілу життя людини користуються такими одиницями поділу віку:
а) епоха (характерна радикальна перебудова всіх систем організму, в тому
числі психіки, зазвичай най триваліший відрізок, тому в онтогенезі людини їх небагато, всього чотири);
б) період (типовими є істотні зміни всієї психіки, входять до складу епохи або зливаються з нею, всього більшість українських науковців виділяє 10 періодів);
в) фаза (впродовж неї відбувається зміна певної сфери психіки; мають місце не у всіх періодах, а виділяються лише тоді, коли вчені хочуть підкреслити вагомість цих парціальних психічних змін).
2. Сучасна вітчизняна вікова періодизація психічного розвитку людини:
І. Епоха дитинства:
1. Пренатальний (внутрішньоутробний) період (від зачаття до народження, в нормі близько 265-280 днів).
2. Період немовляти (6-8 тижнів – 1 рік).
Фаза новонародженості ( від народження до 6-8 тижнів).
3. Ранній (переддошкільний) період(1 – 3 роки).
4. Дошкільний період (3 – 6 років).
5. Молодший шкільний період (6 – 10 років).
ІІ. Підліткова епоха:
6. Підлітковий період (10 – 15 років):
фаза молодших підлітків (10 – 13 років),
фаза старших підлітків (13 – 15 років).
ІІІ. Епоха юності:
Юнацький вік (15 – 21 рік):
фаза ранньої юності (15 – 18 років),
фаза власне юності (18 – 21 рік).
ІV. Епоха дорослості:
8. Ранній дорослий вік (21 – 40 років).
9. Середній дорослий вік (40 – 60 років).
10. Пізній дорослий вік (60 років – до смерті).
3. Критерії здійснення вікової періодизації психічного розвитку:
а) психічні суперечності. В кожному віковому періоді мають місце специфічні суперечності, як внутрішні, так і зовнішні, подолання яких індивідом і сприяє його психічному розвитку;
б) соціальна ситуація розвитку – особлива система взаємин індивіда з соціумом, що характерна саме для даного віку. ССР втілюється у соціальний статус, системи спілкування та процеси соціальної адаптації. Соціальний статус – це становище індивіда в соціумі, система його прав та обов’язків, наприклад, вихованець дитячого садка, школяр, студент, працюючий, пенсіонер – статуси соціального характеру, син чи донька, дружина чи чоловік, бабуся чи дідусь – статуси сімейного характеру. Системи спілкування індивіда розповсюджуються спочатку життя і до юності на два головні напрямки – спілкування з дорослими та ровесниками, які в свою чергу можуть деталізуватись – спілкування з батьками та педагогами, з
ровесниками своєї статі та протилежної. Процеси соціальної адаптації передбачають пристосування індивіда до нових соціальних умов, наприклад відвідування дитсадка, навчання в школі, вступ до вузу, початок професійної діяльності, вихід на пенсію. Якщо це пристосування має негативний характер, говорять про дезадаптацію;
в) провідна діяльність – найголовніша діяльність, яка визначає і забезпечує психічний розвиток в певному періоді. Кожний період має єдину провідну діяльність, яка є характерною тільки для цього віку (винятком є дорослість, продовж всіх її періодів провідною є трудова діяльність).
г) новоутворення психіки – прогресивні зміни психіки, що виступають показниками адекватності психічного розвитку, формуються в кінці періоду і бувають особистісними (зміни емоцій, почуттів, волі, характеру, самосвідомості та мотивації) та пізнавальними (пізнавальні процеси, увага, спеціальні інтелектуальні здібності). Саме новоутворення, що мають прогресивний характер, свідчать про успішність психічного розвитку та функціонування.