1. Поняття про психічний розвиток людини та його особливості.

Після народження дитина є безпомічною, безсловесною і несвідомою істотою, що цілковито залежить від дорослого і має лише початкові прояви психічної діяльності, які спираються на вроджені безумовні рефлекси. В процесі подальшого розгортання всіх напрямків її розвитку вона трансформується у дорослу особистість.

Психічний розвиток – процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлюють формування особистості.

В основі психічного розвитку покладене накопичення та розв’язання суперечностей: внутрішніх (між складовими психіки самого індивіда – типу «можу» і «хочу») та зовнішніх (між індивідом та соціумом – типу «хочу» і «треба»). Головну роль відіграють внутрішні психічні суперечності, однак вони формуються завдяки зовнішнім.

Особливості психічного розвитку:

а) взаємозв’язок психічного з іншими напрямками розвитку – фізичним, соціальним, фізіологічним. Так, у немовлячому віці психіка дитини розвивається на основі фізичних надбань – наприклад, коли немовля навчається самостійно сидіти різко розширюється коло його сприймання дійсності, воно стає специфічно людським – горизонтальним, а руки вивільняються для дослідження предметів. У підлітків процес статевого дозрівання зумовлює зміни образу «Я», починається процес усвідомлення себе як дорослого – підтвердження зв’язку фізіологічного та психічного розвитку. Взаємозумовленість психічного та соціального розвитку легко простежити на прикладі вступу 6-річної дитини до школи – новий соціальний статус (школяр) викликає різні зміни психіки.

б) неперервність. Розпочавшись ще до народженні дитини і бурхливо розгортаючись після її народження психічний розвиток триває кожного

дня без перерв, «відпусток» чи відпочинку. Навіть уночі мозок продовжує переробляти інформацію, що надійшла вдень. Виняток становить лише явище затримки психічного розвитку, але воно досить рідкісне і відноситься до відхилень.

в) дискретність – умовний розподіл психічного розвитку на окремі вікові періоди. Розподіл цей умовний, так як, хоча межі вікових періодів і визначені науковцями чітко, але психіка переходить від одного періоду до

іншого поступово.

г) незворотність. Ті прогресивні зміни, які сформувались внаслідок психічного розвитку вже не зникають, а залишаються надбанням особистості.

д) нерівномірність. В певному віковому періоді одні компоненти психіки розвиваються прискорено, а інші – уповільнено, а в наступному віковому періоді вони чергуються (те, що розвивалось повільно, прискорюється, а те, що прискорено – уповільнюється). Це потрібно, щоб уникнути перевантаження психіки.

2. Показники психічного розвитку.

Для з’ясування фактів наявності психічного розвитку та його адекватності використовують показники, ознаки, основними з яких є:

а) розширення сфери та способів пізнання дійсності (накопичення інформації про дійсність та вдосконалення способів надходження, переробки та використання знань);

б) розширення сфери соціальних взаємин та комунікативних навичок

(зростання кількості людей з якими дитина спілкується та накопичення комунікативних засобів);

в) підвищення психічної активності (за рахунок вдосконалення мозкової діяльності зростають психічні можливості дитини, наприклад, з віком зростає стійкість уваги);

г) підвищення здатності до саморегуляції (з віком у дитини зростає вольова регуляція – її поведінка з імпульсивної стає регульованою, а емоції більш стриманими);

д) удосконалення структури самосвідомості (з’являючись впродовж немовлячого віку самосвідомість послідовно проходить три етапи становлення – самовідчуття, самосприймання та саморозуміння);

е) зміни мотивації (кожний віковий період формує у дитини нову систему потреб, інтересів, переконань, що виступають мотивами поведінки).