3. Структура вікової психології.

Накопичення величезної кількості інформації дозволило систематизувати та впорядкувати її за допомогою галузевої структури, яка здійснена за принципом розвитку людини в онтогенезі та відповідного функціонування її психіки:

а) дитяча психологія (предметом вивчення є прояви психіки дитини від зародження до 10 років);

б) підліткова психологія (спеціалізується на вивченні психологічних особливостей підлітків 10 – 15 років);

в) психологія юнацтва (охоплює розвиток психіки з 15 до 21 року);

г) психологія ранньої та середньої дорослості (функціонування психіки людини впродовж 21 – 60 років);

д) психологія людей похилого віку (геронтопсихологія) (вивчає психологічні особливості та зміни психіки людей після 60 років їх життя).

4. Основні методи вікової психології:

Вікова психологія як наукова галузь використовує як загальнонаукові методи, так і спеціалізовані:

а) спостереження – як короткочасне за тривалістю фіксує наявний рівень психічного розвитку досліджуваного, якщо має довготривалий характер, то показує динаміку розвитку психіки;

б) самоспостереження – використовується досліджуваними більш старшого віку, починаючи з підліткового, має завдання схожі до спостереження, однак дослідником стає сам досліджуваний;

в) експеримент:

- за місцем проведення – природній (у звичних для досліджуваного умовах виявляються його психологічні особливості відповідно до віку),

- лабораторний (в спеціально обладнаних приміщеннях із використанням приладів вивчається психіка досліджуваного певного віку);

за призначенням – констатуючий (виявляє актуальні психічні прояви досліджуваного) чи формуючий (спрямований на роботу по формуванню бажаних проявів психіки),

г) опитування:

усне – бесіда чи інтерв’ю,

письмове – анкетування (дозволяє виявити типові психологічні прояви людей певного віку, так як може використовуватись щодо великої кількості людей),

д) тестування – стандартизоване (визначення типових вікових психологічних особливостей) чи проективне (вивчення індивідуальних психологічних особливостей досліджуваного);

е) „близнюковий метод” (вивчає прояви та співвідношення впливу біологічного та соціального факторів психічного розвитку, так як досліджуваними є монозиготні та дизиготні близнюки);

є) біографічний (при аналізі життєвого шляху людини виявляється вплив подій на розвиток її психіки);

ж) соціометричний (дослідження структури та динаміки певного колективу);

з) метод аналізу продуктів діяльності (виявлення психологічних особливостей досліджуваного шляхом розгляду на аналізу його листів, малюнків, інших творчих робіт).

Тема: Особливості психічного розвитку індивіда.

План:

1. Поняття про психічний розвиток людини та його особливості.

2. Характеристика показників психічного розвитку.

3. Поняття про вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку, їх співвідношення.

4. Поняття про фактори та умови психічного розвитку людини.

Література:

1. Божович Л.И. Личность и ее формирование в онтогенезе. – М, 1968.

2. Вікова психологія. За ред. Костюка Г.С. – К.: Радянська школа, 1976.

3. Вікова та педагогічна психологія. За ред. Скрипченка О.В. – К.: Просвіта, 2001.

4. Возрастная и педагогическая психология. Под ред. Петровского А.В. – М.: Просвещение, 1981.

5. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2002.

6. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974.

7. Мухина В.С. Детская психология. – М., 1985.

9. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – 3-е изд. – М.: Владос, 1999. – Кн.2: Психология образования.