2. Ігрова діяльність – провідна для дошкільного віку.

Дані суперечності зумовлюють появу та закріплення в дошкільному віці нової провідної діяльності – ігрової, елементи якої спостерігались ще в попередньому віковому періоді.

Функції гри для даного віку:

- копіювання світу дорослих і ,відповідно, пристосування до майбутнього життя;

- використання енергії та сприяння фізичному розвиткові;

- отримання емоційного задоволення та релаксації;

- накопичення комунікативного досвіду;

- розвиток уяви та вольової регуляції.

Особливості гри дошкільників:

- соціальний характер – відображення суспільного середовища (можна прослідкувати, що зі змінами в суспільстві зявляються і нові ігри дітей – сюжети, ролі тощо);

- зовні непродуктивний характер – дитині важливий не результат, а процес

гри;

- результати опосередковані – ними є психічний та фізичний розвиток дитини;

- специфічність структури – гравці, ролі, сюжет, правила та іграшки.

Психологи визначили наступні стадії розвитку гри в дошкільному віці:

- предметні ігри (2,5 - 3 роки) – використання предметів-замінників;

- поява ролі (3,5 - 4 роки);

- поява сюжету та правил гри (4,5 – 5 років).

3. Розвиток пізнавальної сфери дошкільнят.

Гра та активне пізнавальне спілкування дитини-чомучки з дорослим сприяють інтенсивному розвитку інтелекту в цьому віці:

- вдосконалення сенсорних та перцептивних якостей, поява спостережливості (заняття малюванням, ліплення, вирізання, конструювання тощо);

- домінування мимовільної пам’яті, але поява довільної (корисне розучування віршів, переказ та складання казок);

- емоційний характер запам’ятовування, але спроможність до постановки мнемічної мети (заучування);

- поява творчої уяви, розквіт дитячого фантазування (через гру та продуктивну діяльність);

- уява може мати негативні вияви – дитячі страхи (найпоширеніші – темряви, самотності і смерті) та брехливість ( за підтримки дорослих);

- розвиток наочно-образного мислення, поява міркувань, пізнавальна активність (через запитання до дорослих та перегляд телепередач);

- перехід від егоцентричного мислення до децентричного (спроможність прийняти штучні умови задачі);

- диференціація функцій мовлення, розширення лексичного запасу, удосконалення граматики, поява внутрішнього мовлення;

- домінування мимовільної уваги, збільшення стійкості та обсягу уваги.

4. Базові особистісні новоутворення дитини 3-6 років життя.

- внутрішні етичні інстанції – засвоєні дитиною норми поведінки (за допомогою виховного впливу дорослих, фольклору та змі);

- співпідкорення мотивів – підкорення мотиву „хочу” мотивові „треба” у ситуації моральної дилеми (не абсолютне, але переважаюче – експеримент із цукеркою для мами);

- довільність поведінки – поступове наростання регуляції та здатності до контролю на противагу імпульсивності;

- адекватна самооцінка – спроможність більш-менш правильно оцінити свої досягнення (має парціальний характер, залежить від оцінки дорослих та ситуативних досягнень);

- здатність до співпереживання – висловлення співчуття іншим людям (формується під впливом дорослих та у спілкуванні з ровесниками).