9. Крайг г. Психология развития. – сПб.: Питер, 2000,

10. Лисина М.И. Общение со взрослыми у детей первых семи лет жизни. Хрестоматия по возрастной психологии. – М., 1981.

11. Люблінська г.О. Дитяча психологія. – к.: Вища школа, 1974.

12. Манова-Томова В. Психологічна діагностика раннього віку.- К.: Вища школа, 1974.

13. Немов Р.С. Психология. Кн.. 2. – М.: Владос, 1999.

14. Новоселова С.А. Развитие мышления в раннем возрасте. – М., 1978.

15. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – СПб.: Питер, 1999, ст. 118-123.

1. Фізичні надбання дитини раннього віку. Соціальна ситуація розвитку переддошкільника.

У ранньому віці продовжується інтенсивний фізичний розвиток, але темпи його уповільнюються:

- зростання впродовж 1-го року – 20-25 см;

- впродовж 2-го року – 10-12 см;

- впродовж 3-го року – 5-7 см.

Прорізування молочних зубів може викликати пригнічення всієї життєдіяльності дитини, невротизувати її.

Спостерігається інтенсивне збільшення маси мозку – до 1000 г, що відбувається внаслідок потужного накопичення інформації – як підсвідомим, так і усвідомлюваним каналами.

Розвивається концентрація збудження та гальмування, що забезпечує

спроможність дитини зосереджувати свою увагу, але збудження переважає над гальмуванням, тому поведінка переддошкільника має імпульсивний характер.

Впродовж раннього віку у дитини зростає працездатність головного мозку за рахунок збільшення часу неспання – у 2 роки – до 4-4,5 денних годин, у 3 роки – 5-6 годин без сну. Всі вище згадані надбання та оволодіння ходою значно розширюють можливості дитини взаємодіяти з навколишнім середовищем.

Дитина ще не спроможна самостійно задовольнити життєві потреби, тому спілкування з дорослим – необхідна умова забезпечення її життя і розвитку. Роль дорослого не обмежується показом дій з предметами і якостей предметів (функція пояснення та зразку), а він привчає дитину до певних норм і правил життя (регламентація). Також батьки мають здійснювати оцінювання досягнень дитини.

Новоутворення, що сформувалися протягом першого року життя дитини, і дальше її зростання викликають якісні зміни у системі її стосунків з дорослими. Вони виявляються у самостійності дитини, деякій її емансипації, що невпинно зростає з року в рік. Оволодіваючи у спільній з дорослим діяльності і під його керівництвом предметними діями, різними способами пересування, а головне ходінням, дитина починає виконувати освоєні дії вже без участі чи прямої допомоги дорослого. Спонукувана прагненням до всього нового, вона може сама наближатися до того, що її приваблює, брати у руки предмет, знайомий чи новий, оглядати й обмацувати його, по-різному ним маніпулювати (котити м’яч, засувати паличку або розбирати піраміду тощо).Емансипація виявляється й через формування та втілення навичок самообслуговування дитини – вона вже сама може підійти до столу, взяти їжу, попити води, зірвати ягідку з куща, вхопити кота за хвіст, словом, зробити те, що їй заманеться.

На другому році життя дедалі більшого значення у виникненні тих чи інших дій дитини починають набирати не тільки безпосередньо сприймані нею об’єкти, а й образи відсутніх предметів, з якими вона успішно діяла раніше. Керування поведінкою дитини дорослими ускладнюється, так як якщо немовля легко відвернути від небажаної дії, підмінивши об’єкт чи усунувши його з поля зору, то прагнення перед дошкільника виявляється стійкішим, більш пристрасним, а небажання дорослого зважати на нього часто викликає гостру афективну реакцію. Коли дорослі не враховують цих закономірностей розвитку дитини, то в них виникають конфлікти з нею, які ведуть до зривів її поведінки, перших проявів неслухняності, примх.

З розвитком прагнення дитини до самостійності її потреба в співробітництві з дорослим не зникає, а набирає нового змісту. Для охопленого жадобою невпинного діяння переддошкільника дорослий, з одного боку, ніби закривається її власними діями з предметами. Якщо немовля лишає все, коли тільки з’являється дорослий, то перед дошкільник, захоплений своїм заняттям, може й не помітити його появи. Але, з другого

боку, дорослий виростає у його очах як той, хто все вміє і все знає, хто може допомогти зробити те, що хоче, але не може сама дитина.

Нові потреби і можливості дитини на другому й на третьому році змінюють соціальну ситуацію розвитку. Стимулюючи дитину до самостійності у задоволенні життєвих потреб (їжа, вмивання, одягання тощо), до застосування вже освоєних дій, дорослий виступає як організатор, керівник нових видів предметних дій дитини. Їх стосунки переважно набувають форми ділового співробітництва, спрямованого на засвоєння дитиною світу людських предметів, опосередковане мовним спілкуванням.

В ранньому віці з’являється нова система спілкування – з ровесниками.

Немовлята відносяться один до одного як до живої іграшки – щось лепечуть, проявляючи жвавий інтерес, смикають за волосся, торкаються пальчиками очей тощо. На початку раннього віку виявляється інтерес до ровесників як до рівних, хоча дитина надає перевагу грі на самоті. Потім (близько 18-20 місяців) діти вже виконують паралельно предметні дії. Починаючи з цього віку діти прагнуть більше гратись один з одним. Однак дворічні діти ще не спроможні грати разом в ігри з правилами. Близько в трирічному віці виникає сюжетно-рольова гра, яка спочатку має епізодичний нестійкий характер.