Тема : Предмет та структура вікової психології .

План:

1. Предмет та завдання вікової психології.

2. Огляд історії виникнення та становлення вікової психології.

3. Структура вікової психології.

4. Специфіка використання загальнонаукових методів при дослідженні психічного розвитку людини.

Література:

1. Вікова психологія. За ред. Костюка Г.С. – К.: Радянська школа, 1976.

2. Вікова та педагогічна психологія. За ред. Скрипченка О.В. – К.: Просвіта, 2001.

3. Возрастная и педагогическая психология. Под ред. Петровского А.В. – М.: Просвещение, 1981.

4. Гальперин П.Я. Актуальные проблемы возрастной психологии. – М., 1989.

5. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2002.

6. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа, 1974.

7. Мухина В.С. Детская психология. – М., 1985.

9. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. – 3-е изд. – М.: Владос, 1999. – Кн.2: Психология образования.

1. Предмет та завдання вікової психології

Індивідуальний розвиток людської психіки, або її онтогенез, проходить свої перші ступені в дитинстві. Порівняно з дитинством у тварин людське дитинство (у широкому розумінні цього слова, тобто від зародження людського індивіда до досягнення ним дорослого стану) є відносно найтривалішим. Воно становить четверту частину індивідуального життєвого шляху лю­тни. За цей час людський індивід перетворюється на діяльну до­рослу людину. Він не тільки росте фізично й психічно, а й зазнає послідовних якісних змін, які характеризують становлення його психічних, розумових, емоційних, моральних та інших властивостей, та свідомості й діяльності. Формування їх проходить ряд вікових етапів, які є етапами розвитку індивіда як суб'єкта різних видів діяльності, як особистості, громадянина суспільства, в якому він живе.

Зміни, що відбуваються у тілесному і психічному житті людини на різних етапах її онтогенезу, визначаються природними й суспільними умовами в їх єдності. Ці зміни мають закономірний, прогресивний характер, що виявляється і в послідовності вікових і стадій розвитку: за раннім дитинством, як відомо, йде дошкільний вік, що змінюється молодшим шкільним, за ним наступає стадія підлітка, яка закономірно переходить у юність. За юністю ідуть періоди дорослості, що закінчуються старістю. Для кожного віку характер­ними є певні взаємовідносини індивіда з суспільним середовищем, особливості його психічної діяльності й фізичного стану.

Предметом вікової психології є дослідження закономірностей розвитку та функціонування психіки людини на всіх етапах її індивідуального життя тобто онтогенезу. Вона вивчає виникнення і розвиток психічних про­цесів (відчуттів, сприймань, пам'яті, мислення, мовлення, уяви, емоцій тощо) і властивостей у дітей, підлітків, юнаків та дорослих, зміни з віком їхніх внутрішніх співвідношень, становлення різних видів діяльності (гри, навчання, праці, спілкування тощо), формування психічних якостей підростаючої особистості. Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, які виникають з віком у психічній діяльності дітей, підлітків, юнаків та дорослих знаменуючи переходи від нижчих до вищих ступенів розвитку. Вікова психологія розкриває умови, що визначають цей процес, співвідношення у ньому природних факторів (спадковості, дозрі­вання організму тощо) і суспільних засобів, якими реалізуються можливості психічного розвитку людського індивіда. Вона з'ясовує роль історично вироблених суспільством цінностей (мови, досяг­нень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм поведінки тощо) у формуванні людського індивіда як соціальної істоти, носія суспільних відносин, як особистості.

Аспектом вивчення вікової психології є також вивчення рушійних сил індивіду­ального розвитку людської психіки, закономірностей переходу від попередніх етапів, або періодів, до наступних, від нижчих до вищих, індивідуально-типологічних відмінностей у психічному розпитку дітей, підлітків і молоді, факторів, що їх визначають. Як зазначалося вище, онтогенез людської психіки не закін­чуєтеся юністю. Він триває далі, набуваючи своїх специфічних особливостей, зумовлюваних такими факторами, як здобуття вищої і спеціальної освіти, оволодіння певними видами професій­ної праці, громадська діяльність, виховання дорослими своїх дітей, а також зміни в організмі під час його змужніння й старіння. Ці особливості розвитку є предметом вікової психології дорослих. Відповідно до періодів виділяються галузі вікової психології. Такими насамперед є: пренатальна психологія та психологія немовлят, психологія раннього віку, психологія до­шкільника, психологія молодшого шкільного віку, психологія під­літка, психологія юнацтва та психологія дорослості, у якій виокремлюється геронтопсихологія, що вивчає психіку людей похилого віку.