- •1.Поняття, види та операції комерційних банків.
- •II. За масштабами операцій:
- •2.Порядок peєстрації кб.
- •3. Ліцензування банків.Діяльності.
- •5.Еволюція розвитку кб
- •7.Характеристика діяльності філій кб
- •8.Резервний капітал комерційного банку.
- •9.Організаційна структура кб
- •10. Характеристика керівництва кб.
- •11.Органи управління банком.
- •12.Управління розвитком банку.
- •13. Особливості підбору кадрів для керівних посад комерційного банку.
- •14.Склад і структура ресурсів комерційного банку
- •15.Формування власного капіталу банку.
- •16.Операції банків із залучення коштів
- •17.Операції банків із запозичення коштів. Міжбанківський кредит.
- •18. Управління ресурсами комерційного банку.
- •19.Загальна характеристика операцій банків з розрахунково-касового обслуговування клієнтів
- •20,21 Класифікація рахунків клієнтів банку. Порядок ведення рахунків клієнтів банку
- •6.Особливості діяльності представництв кб
- •24.Особливості функц. Сеп нбу
- •25. Особл. Ведення рахунків клієнтів.
- •28. Організ. Касової роботи банку.
- •29. Контроль за дотриманням розрахункової дисципліни.
- •30. Поняття та характеристика касових операцій.
- •32. Порядок видачі банками готівки.
- •33. Особливості касових операцій за допомогою банкоматів.
- •34.Суть і види пластикових карток
- •35.Характеристика пластикових карток, як інструмента розрахунків
- •36 Переваги та недоліки пластикових розрахунків
- •37.Характеристика платіжної системи України
- •38 Еволюція розвитку банкоматів
- •39. Особливості діяльності інкасаторської служби банку
- •40 Механізм становлення та перспективи розвитку платіжної системи в Україні
- •41 Механізм становлення та перспективи розвитку платіжної системи світу
- •42. Поняття та класифікація банківських кредитів
- •8. За способом сплати процента:
- •10. За призначенням
- •43. Характеристика позичкових рахунків
- •44. Оцінка кредитоспроможності позичальника.
- •47. Грошово-кредитна політика Національного банку України.
- •48. Характеристика факторів, які враховує банк при визначенні кредитного ризику.
- •49. Характеристика умов кредитної угоди.
- •50. Характеристика принципів кредитування.
- •51. Характеристика етапів кредитування клієнтів банками.
- •52. Способи захисту від кредитного ризику
- •57. Авалювання та акцептування, інкасування та доміциляція векселів.
- •58. Зберігання банками векселів клієнта.
- •59. Особливості здійснення банківських операцій з векселями в Україні.
- •60. Інкасування векселів. Оплата векселів за дорученням клієнта.
- •61.Авалювання векселів. Видача гарантій на забезпечення оплати векселів.
- •62. Загальна характеристика діяльності банків на ринку цінних паперів.
- •63.Емісійні операції банків.
- •64.Інвестиційні операції банків з цінними паперами.
- •65.Заставні операції банків з цінними паперами.
- •66/67.Професійна діяльнсть банків на ринку цп
- •70. Капітальні вкладення, принципи і методи їх фінансування.
- •71. Джерела фінансування капітальних вкладень
- •72. Економічна сутність і форми інвестицій.
- •74. Основи правового регулювання інвестиційної діяльності в Україні.
- •78.Особливості операцій із залучення іноземних кредитів
- •82.Торговельні операції банків в іноземній валюті
- •83.Операції з торгівлі іноземною валютою на валютному ринку
- •85.Загальна характеристика та види нетрадиційних банківських операцій та послуг
- •86.Лізингові операції
- •87.Посередницькі, консультаційні, інформаційні, трастові послуги банку
- •88. Факторинг та форфейтинг.
- •89. Операції банків з дорогоцінними металами.
- •90. Причини виникнення нетрадиційних банківських операцій та послуг.
- •97.Характеристика показників прибутковості банку.
- •91. Виникнення та розвиток трастових послуг.
- •92.Формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій.
- •93. Фінансові звіти банку та оцінка його діяльності .
- •94. Прибутковість банку.
- •95. Регулювання діяльності банків.
- •96. Особливості оцінки фінансового стану позичальника.
- •98.Зарубіжний досвід банківського регулювання та нагляду.
98.Зарубіжний досвід банківського регулювання та нагляду.
Ефективне функціонування ринку фінансових послуг та його структурних елементів значною мірою залежить від організації регулювання та нагляду за діяльністю фінансових посередників.
Протягом останніх років фінансовий сектор багатьох країн зазнав значних трансформацій. Це, насамперед, стосується інституційних змін, появи фінансових конгломератів, значного зростання обсягів і зміни структури активів окремих підсекторів тощо. Такі зміни об'єктивно зумовили потребу в нових підходах до регулювання та нагляду за діяльністю установ на ринку фінансових послуг, а також необхідність запровадження нових моделей наглядових систем.
Ключовим аспектом організації систем регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ є забезпечення інституційної незалежності регуляторних органів.
Для реалізації цих функцій регулятори повинні бути забезпечені відповідними правами, захищені від втручання в їх діяльність інших органів державної влади, мати необхідний рівень матеріального забезпечення, гарантії від необґрунтованого звільнення фахівців, можливість ініціювати зміни законодавства, проводити самостійну кадрову політику тощо.
Особливості регуляторних систем окремих країнах світу подано в табл. 2.2.
Головною проблемою організації регулювання і нагляду за установами фінансового сектору було забезпечення незалежності регуляторних органів, яка досягається шляхом законодавчого закріплення за регуляторами певних прав і обов'язків, а також їх підпорядкуванням відповідним державним органам (див. табл. 2.2). У 2006 р. у світі переважала формальна підпорядкованість регуляторів фінансового сектору парламентам — 38,4 % (в європейських країнах — 67 %), міністерствам фінансів — 32,8 % і центральним банкам — 20,8 %. Ймовірніше за все така тенденція збережеться й надалі, а частка регуляторів, підпорядкованих парламентам, збільшуватиметься.
Зміни у системах регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ супроводжувалися процесом концентрації діяльності наглядових органів, унаслідок чого серед відомств, до яких належать органи банківського нагляду, скоротилася кількість центральних банків і департаментів уряду, а натомість зросла кількість самостійних наглядових органів.