2.2 Режим праці та відпочинку

Під час роботи з ВДТ для збереження здоров’я працівників, запобігання профзахворюванням і підтримки їх працездатності встановлюються внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку. При виконанні робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, за основну роботу з ВДТ слід вважати таку, що займає не менше 50% робочого часу. Впродовж робочої зміни мають передбачатися такі перерви:

• перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);

• перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);

• додаткові регламентовані перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей їх трудової діяльності.

Тривалість регламентованих перерв під час роботи з ЕОМ за умови 8-годинної денної робочої зміни залежить від професійної 159 групи користувачів ВДТ. За характером трудової діяльності виділено три професійні групи згідно з класифікатором професій ДК-003: 95:

• розробники програм (інженери-програмісти);

• оператори комп’ютерного набору;

• оператори ЕОМ.

При 12-годинній робочій зміні регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин роботи аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом наступних 4-х годин, незалежно від характеру трудової діяльності – через кожну годину тривалістю 15 хвилин.

Для зниження нервово-емоційного напруження, стомлення зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втомі доцільно деякі перерви використовувати для виконання комплексу вправ, які наведені у [4].

Працюючі з ВДТ підлягають обов’язковим медичним оглядам: попереднім – при прийомі на роботу і періодичним – упродовж трудової діяльності відповідно до Наказу [11]. Періодичні огляди повинні проводитися один раз на два роки комісією у складі терапевта, невропатолога та офтальмолога.

Навчання та iнструктаж з питань охорони праці повинен проводиться з усiма працiвниками в процесі їх трудової діяльності незалежно від форми власностi та видів діяльності шинного виробництва. Згідно з нормативним документом [7] передбачається спеціальне навчання і перевірка знань з охорони праці не рідше одного разу на рік. На шинному виробництві розробляються і затверджуються керівниками відповідні положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, формуються плани-графіки проведення цієї роботи, з якими повинні бути ознайомлені всі працівники.

Перед перевіркою знань з охорони праці на шинному виробництві в адміністративному корпусі організовуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці, погоджує служба охорони праці і затверджує керівник шинного виробництва. У складі комісії з перевірки знань з питань охорони праці має бути не менше трьох осіб, які в установленому порядку пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються протоколом.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання та перевірки знань з питань охорони праці, забороняється.

Відповідальність за організацію навчання та перевірку знань з охорони праці на шинному виробництві адміністративного корпусу покладається на його керівника. Контроль за навчанням і періодичністю перевірки знань питань охорони праці здійснює служба охорони праці або працівники, на яких покладено ці обов’язки керівником шинного виробництва.

По характеру і часу проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству (рішенням правління) покладено ці обов’язки за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей шинного виробництва.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб загальної спеціальності за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз в квартал, на інших роботах – 1 раз на півріччя. Повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Після проведення інструктажу повинне бути проведене усне опитування, а також перевірка набутих практичних навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє той, хто проводив інструктаж. Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис в журнал. При цьому обов’язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Керівник шинного виробництва зобов’язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці.

Засоби захисту працюючих в залежності від характеру їх застосування розділяють на дві категорії згідно з [8]:

• засоби колективного захисту (ЗКЗ);

• засоби індивідуального захисту (3І3).

Засоби колективного захисту розподіляють на класи:

• засоби нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць;

• засоби нормалізації освітленості виробничих приміщень і робочих місць;

• засобів захисту від підвищеного рівня випромінювань (іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових);

• засоби захисту від підвищеного рівня електромагнітних випромінювань;

• засоби захисту від підвищеної напруги магнітних і електричних полів;

• засоби захисту від ураження електричним струмом;

• засоби захисту від падіння з висоти.

Засоби індивідуального захисту розділяють на класи:

• засоби захисту органів дихання;

• засоби захисту очей;

• засоби захисту органів слуху.

Засоби індивідуального захисту слід застосовувати в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією обладнання, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями і засобами колективного захисту.

Засоби індивідуального захисту повинні мати інструкції, де вказано призначення, термін використання виробу, правила його експлуатації й зберігання.

Засоби колективного захисту працівників на шинному виробництві в адміністративному корпусі конструктивно повинні бути з'єднані з виробничим обладнанням або його елементами керування таким чином, щоб у разі потреби спрацювала примусова дія засобу захисту. Допускається використовувати засоби колективного захисту як елементи керування для включення й виключення виробничого обладнання.

При видачі працівникам 3І3 власник організовує навчання з правил користування ними і найпростішим методам перевірки їх справності.

Вибір 3І3 здійснюють відповідно до їх технічних характеристик, а також до фізичних, хімічних, токсичних, бактеріологічних та інших властивостей матеріалів (конкретно для кожного виду робіт і технологічних процесів).