Тема 9. Маркування План

1. Маркування полімерної тари

2. Маркування товарів.

3.Технологія захисту виробів від підробок.

1. Маркування полімерної тари.

Маркування має забезпечити повну і достовірну інформацію про товар з метою виключення неправильної уяви щодо його властивостей або помилково прийняти певний товар за інший.

Нашими стандартами не передбачені вимоги міжнародних стандартів і директив ЄС про виділення у маркуванні продукції, обробленої іонізованим опроміненням, у письмовому вигляді або використанні міжнародного символу харчового опромінення.

Маркування полімерної тари має сприяти ефективній її утилізації. Згідно Директиви Європейського парламенту і Ради Європи 94/62/ЕС від 20 грудня 1994 року, пріоритетним вважається попередження утворення відходів упаковки, її багаторазове використання, рециркуляція, сортування і, відповідно, скорочення кількості для утилізації. Використання та переробка відходів полімерної тари має здійснюватись з урахуванням її дії на оточуюче середовище. Важливою складовою у сортуванні відходів є рециркуляція, яка забезпечує зниження споживання енергії і первинної сировини, а на завершальному етапі — утилізація відходів.

Управління виробництва споживчої тари та використання її відходів повинні передбачати створення і впровадження системи збирання, сортування та утилізації відходів. При цьому важливо враховувати особливості маркування, створення необхідних умов, що залежать від складу і природи повторно використаної упаковки.

Для забезпечення збирання, багаторазового використання та сортування відходів упаковки її слід ідентифікувати з урахуванням особливостей складу пакувального матеріалу. Для встановлення природи матеріалу, який підлягає ідентифікації, вводиться нумерація і скорочення, на яких базується ідентифікаційна система. Маркування тари повинно бути чітке, виразне і стійке при зберіганні. Згідно з Директивою 94/62/ЄС передбачено таку нуме­рацію:

• від 1 до 19 — для полімерів;

• від 20 до 39 — для паперу і картону;

• від 40 до 49 — для металів;

• від 50 до 59 — для деревини;

• від 60 до 69 — для текстилю;

• від 70 до 79 — для скла.

Додатково можуть використовувати скорочені назви матеріа­лів, наприклад, НДРЕ (ПЕВГ) — поліетилен високої густини. Ча­стина матеріалів може бути ідентифікована системою нумерації або скороченням назви. Ідентифікаційні знаки розміщують у центрі або нижче графічного маркування, що вказує на повторно використану чи встановлену природу упаковки.

Матеріали зі спеціальними добавками, з окремими наповню­вачами або із зміцнювальним матеріалом маркують скороченим терміном для полімерів з дефісом, а потім розміщують скороче­ний термін чи символ для добавки відповідно до ISO 1043-2, з його відсотковим вмістом за масою. Прикладами можуть служи­ти різні матеріали:

• > РР — MD30< — 1111 (містить 30% за масою мінерального порошку);

• > РА66 — ^25 — МД15)< або > PA66 ^+МД)40< ^ — скловолокно; МД — мінеральний порошок);

• > ОТ — (МД50+GF25)< або > ОТ — (МД+GF)75, < (ОТ — ненасичений поліефір, який містить 50 % мінерального порошку; 25 % скловолокна);

• > PVC — P (ДВР)< (полівінілхлорид, який містить пласти­фікатор дибутилфталат).

Маркування виконується як символами, що включені в дизайн форми, так і тисненням або іншими способами.

В Україні підготовлено проект ДСТУ «Споживча тара і паку­вання. Маркування. Загальні вимоги». Цей документ передбачає особливості маркування будь-якої упаковки, у тому числі і полі­мерної, з наведенням ідентифікації пакувального матеріалу, сим­волу кільця Мебіуса, який характеризує особливості переробки і код підприємства.

Для ідентифікації матеріалу вводиться відповідна нумерація і скорочення.

Додатково використовують скорочені назви матеріалу, напри­клад, ПЕТ — РЕТ, 1; ПЕВГ — НБРЕ, 2; ПВХ — РУС, 3; ПЕНГ — ЬБРЕ, 4; ПП — РР, 5; ПС — Р8, 6 і т. д. до 19.

На кожний ящик із зовнішньої сторони наносять маркування методом відбитку від преформи із зазначенням: назви і (чи) товар­ного знака підприємства-виробника, місця та року виготовлення, позначення стандарту. Допускається нанесення на транспортну тару додаткових відомостей методом гарячого тиснення, штам­пуванням, легкої аплікації чи іншими способами, які забезпечу­ють чітке маркування та необхідну якість за погодженням між виробником і замовником. Транспортне маркування вантажу (па­кета) передбачає нанесення маніпуляційних знаків «Обережно від нагрівання», «Крихке» тощо.

Для пакетів передбачено вкладання у кожну упаковку ярлика або наклеюванням його на вільне місце від транспортного марку­вання з нанесенням: найменування підприємства-виробника і йо­го товарного знака, найменування і марка матеріалу, тип і розмір пакета, кількість пакетів в упаковці, номер пакувальника, позна­чення нормативно-технічної документації на пакеті. Транспортне маркування додатково передбачає нанесення маніпуляційних знаків: «Боїться вологи», «Боїться нагрівання», «Боїться опадів» тощо.

На маркуванні можуть бути нанесені певні сертифікаційні знаки, що наносять на стаціонарну частину кожної одиниці сер­тифікаційної продукції, або на кожну пакувальну одиницю това­ру. У випадку необхідності використовують спеціальні технічні засоби (ярлики, стрічки тощо). Маркування товарів знаками від­повідності здійснюється способами, які забезпечують чітке зо­браження цих знаків, їх стійкість до зовнішніх впливів чинників, а також довговічність протягом встановленого строку служби чи придатності продукції. При цьому виконання знака має бути кон­трастним на фоні поверхні, на яку він нанесений.

Особливу увагу потрібно приділяти знакам відповідності, за­хищеним від підробки (комп’ютери, аудіо-відео товари тощо).

В окремих країнах для їх маркування використовують єдиний захищений номерний голографічний знак. Для частини товарів може застосовуватись знак відповідності вимогам пожежної без­пеки, знак проходження гігієнічної оцінки, знак відповідності на­ціональної системи сертифікації певної країни з наведенням аб­ревіатур органу, який видав сертифікат.