ВСТУП

Cтановлення ринкових відносин в Україні характеризується динамічною зміною економічної ситуації, зростаючою невизначеністю розвитку складових господарської системи. Сьогодні мало не всі торгівельні підприємства відчувають брак оборотного капіталу для ефективної господарської діяльності, зокрема для поповнення необхідного рівня запасів.

Запаси посідають особливе місце у складі майна та домінантні позиції у структурі витрат підприємств різних сфер при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. В цій ситуації удосконалення побудови своєчасного та достовірного контролю та планування рівня запасів відіграє надзвичайно важливу роль.

Теоретичні аспекти поняття запасів, їхньої класифікації, проблеми управління запасами на підприємстві дедалі більше привертають увагу вчених і практиків, зокрема, Бутинця Ф.Ф., Бєляєва Ю.А., Рубальського Г.Б., Гризанова Ю.П, Басенка О.В., Рижикова Ю.І, Гуляєвої Н.М, Сьомка О.В та ін. Фундаментальні розробки з методології нормування запасів надані Радіоновою О.А. та Радіоновим Р.А. Слід відзначити суттєвий вклад зарубіжних авторів, зокрема, К. Друрі, Ф. Хенсмена, Р. Ентоні, В. Нідлза, Ч.Т. Хонгрен та Дж. Фостера.

Отже, ми маємо підстави вважати, що проблема планування та контролю рівня запасів є актуальною.

Метою даної роботи є дослідження теоретичних та практичних питань організації контролю та планування запасів матеріальних цінностей, а також розробка пропозицій щодо можливих шляхів вдосконалення цих процесів на торгівельних підприємствах.

Для досягнення даної мети було поставлено наступні задачі:

1) висвітлення теоретичних основ та обгрунтування необхідності планування та контролю матеріальних ресурсів, а саме історичних аспектів теорії управління запасами, різних підходів щодо визначення поняття, класифікації та причин створення запасів, основних принципів та завдань управління запасами;

2) ознайомлення з процедурою планування та контролю рівня запасів на підприємстві, зокрема дослідження систем контролю, загальна характеристика моделей та методів управління запасами;

3) розробка пропозицій щодо поліпшення та вдосконалення контолю та планування рівня запасів на підприємстві.

Об’єктом дослідження є підприємство оптово%роздрібної торгівлі електропобутовою технікою “Наш дім”.

В ході написання курсової роботи були використані практичні облікові дані досліджуваного підприємства, навчальні посібники, монографії, періодичні видання.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ПЛАНУВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

1.1 Матеріальні запаси, причини їх створення

Підприємства, що працюють в сучасних умовах господарювання, завждимають певні виробничі запаси.[11, с.248] Отримана від природи сировина, дотого як у вигляді готового виробу потрапити до кінцевого споживача,переміщується, з’єднується з іншими матеріалами, зазнає виробничоїобробки. Рухаючись по ланцюгу матеріальних перетворень, сировина (а в результаті напівфабрикат і готовий продукт) періодично затримується,очікуючи своєї черги вступу в ту чи іншу виробничу операцію.[3, с.280]

Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого та особистого споживання .[17, с.130]

До них належать: сировина та матеріали, включаючи малоцінні ташвидкозношувані предмети, незавершене виробництво і готова продукція, атакож товари для перепродажу.[11, с.248] Запаси сировини та матеріалів (rawmaterial inventory) забезпечують підприємству гнучкість у політиці закупівель. Без цих запасів йому довелося б працювати, терміново закуповуючи все, що необхідно для підтримки графіка виробництва. Запаси готової продукції (finished-goods inventory) дають підприємству гнучкість у сфері виробництва та збуту продукції. Запаси незавершеного виробництва (inventory in transit) дають гнучкість у побудові виробничого графіка і створюють можливості для більш ефективного використання виробничих ресурсів.[11, с.249]

У теорії управлінні запасами виділяють такі їх види [17, с.132]:

1) за місцем продукції в логістичному ланцюзі:

- запаси матеріальних ресурсів;

- запаси незавершеного виробництва;

- запаси готової продукції;

- запаси тари;

- запаси зворотних відходів.

2) за функціональним призначенням:

- поточні (регулярні) запаси – це основна частина виробничих і товарних запасів, які призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва і збуту між двома черговими поставками.

- страхові (гарантійні) запаси призначені для безперервного обслуговування споживачів за непередбачуваних обставин.

- підготовчі (буферні) запаси – це частина виробничого (товарного) запасу, призначена для підготовки матеріальних ресурсів і готової продукції до виробничого та особистого споживання.

- сезонні запаси – це запаси матеріальних ресурсів і готової продукції, створювані і підтримувані за очевидних сезонних коливань попиту або характеру виробництва, транспортування.

- запаси просування готової продукції формуються і підтримуються в дистрибутивних каналах для швидкої реакції на здійснювану фірмою маркетингову політику просування товару на ринок.

- запаси в дорозі це запаси, що знаходяться на момент обліку в процесі транспортування.

Крім цього, матеріальні запаси поділяються на товарні і виробничі.

Товарні запаси – це готова продукція у постачальників (збутова), на складах і базах (складська). [21, с.15] Запаси товарні в свою чергу розділяються на запаси товарні засобів виробництва і запаси товарні предметів споживання. [3, с.286] Виробничими запасами вважаються запаси, що вже знаходяться у споживачів, але які ще не перероблені. [21, с.15] Ціль створення виробничих запасів – забезпечити безперебійність виробничого процесу. [3, с.286]

1.2 Основні принципи та завдання управління запасами

Створення запасів – це складова частина виробничої діяльності, займатися якою без значних запасів неможливо. Зазначимо, що обсяги виробничих запасів безпосередньо залежать від характеру й масштабу виробництва, рівня насиченості ринку товарами тощо. В існуючих умовах нашої економіки відсутність запасів іноді примушує замінювати матеріали, комплектуючи іншими, менш доцільними, або організовувати термінову доставку відсутнього ресурсу.

Основними принципами управління матеріальними ресурсами в умовах ринкової економіки є наступні:

- планування матеріального потоку як цілісного об’єкту управління і включення в матеріальні витрати всіх витрат, пов’язаних з його рухом;

- використання маркетингу для попередження зайвих втрат матеріальних ресурсів;

- впровадження організації матеріалопотоку, тобто концентрація зусиль всіх підрозділів на ефективній організації руху матеріалів, скорочення матеріальних витрат і збільшення прибутку;[1, с.29]

- розробка політики всеохоплюючої економії матеріальних ресурсів, максимального залучення в господарський оборот вторинної сировини, прогресивного розвитку виробництва економічних та ресурсозберігаючих видів продукції та технологій;

- створення умов для ефективної діяльності структурних підрозділів підприємства на принципах повного комерційного розрахунку.[10, с.508]

Все назване вище є різними сторонами формулювання принципу оптимальності, що є основою для аналізу і вирішення економічної задачі в господарській діяльності підприємства.

У зв’язку з цим витрати із забезпечення підприємства можна розділити на дві групи: це витрати, що відносяться до чисто постачальницькими, і витрати з утримання запасів.

Одже, запаси створюються з різних причин, в силу яких на складах завжди повинна бутим потрібна кількість зпасів певного виду. Однак якщо запаси збільшити, то зростає вартість їх зберігання. Таким чином, управління запасами являє собою складний комплекс заходів. Ефективність цього управління досягається за рахунок реалізації спеціальної фінансової політики управління запасами.

1.3 Загальна характеристика систем контролю стану запасів

Управління запасами передбачає організацію контролю їх фактичного стану. Контроль стану запасів – це вивчення і регулювання рівня запасів виробничо-технічного призначення, виробів народного споживання та ін. з ціллю виявлення відхилень від норм запасів та прийняття оперативних заходів з ліквідації відхилень.

Система з фіксованим розміром замовлення – проста і є свого роду класичною. У даній системі розмір замовлення на поповнення запасу є постійною величиною.

За умови досягнення запасом нижньої критичної межі та організації чергового замовлення на постачання необхідних матеріальних ресурсів рівень запасу на момент організації замовлення повинен бути достатнім для безперебійної роботи. При цьому страховий запас повинен залишитися недоторканним. У деяких випадках застосовують плаваючу точку замовлення.

Мінімальний розмір запасу в розглянутій системі залежить від інтенсивності споживання матеріальних ресурсів у проміжок часу між подачею замовлення і надходженням партії на склад. Але, проводячи аналіз, ми виявили, що застосування системи контролю запасу з фіксованою періодичністю не є ефективним для усіх видів товарів в результаті коливання попиту.

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕДУРА ПЛАНУВАННЯ ТА КОНТРОЛЮ РІВНЯ

ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ