48. Сутність, функції та принципи струхування

Згідно із Законом України «Про страхування», страхування – це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян (фізичних) і юридичних осіб при настанні певної події (страхового випадку), визначеної договором страхування чи чинним законодавством за рвхунок грошових фондів що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів ( внесків, страхових премій).

Принципи, на яких базується здійснення страхової діяльності наступні:

- конкурентність - вільний вибір страховою компанією – виду страхування, а страхувальником -страховика;

• страховий ризик – потенційна можливість збитку чи втрати доходу при настанні визначених подій;

• страховий інтерес страхувальника і страховика як законна вимога відшкодувати майновий збиток, повязанний із правом власності, володіння, розпорядження і використання об’єкта страхування та права вимоги від страховика дотримання умов договору;

• максимальна сумлінність – надання повної інформаціїї з предмета укладеного договору страхування як на етапі його укладання так і на етапі виконання, тобто це повна довіра між сторонами страхування (страхувальником, страховиком);

• страхове відшкодувааня на рівні збитку не повинно приносити страхувальнику прибуток, а повинно лише відновити його майнове становище до того рівня, який був безпосередньо перед страховим випадком що відбувся;

• застереження тобто включення до договору страхування особливих клаузул(франшиза);

• суброгація (зустрічний регресний позов) означає можливий позов до третьої (винної) особи в збитку з метою компенсації матеріальних витрат страховика в обсязі виплаченого ним страхового відшкодування;

• диверсифікованість законодавча можливість розширення ділової активності страховиків за рамками страхової діяльності;

• контрибуція - це право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим самим конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків.

• функції:

• 1. Ризикова функція полягає у матеріальній відповідальності страхових компаній за наслідки ризику оскільки страховий ризик безпосередньо пов’язаний із наданням грошової допомоги постраждалим господарствам та громадянам. В рамках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових коштів (спеціалізований страховий фонд ) серед учасників страхування з наслідками страхових подій.

• 2. Превинтивна (попереджувальна) функція полягає у попередженні страхових випадків і зменшенні суми збитку, спрямована на фінансування заходів щодо зменшення страхового ризику за рахунок частини коштівстрахового фонду. Здійснення цієї функції передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансуваня їх задля недопущення або зменшення наслідків страхових подій, а її економічна сутність полягає в тому, що сама страхова компанія об’єктивно зацікавлена у попередженні настання страхових випадків.

• 3. Заощаджувальна (накопичувальна) функція проявляється лише за окремими видами особистого страхування (страхування життя, пенсій, ренти) з урахуванням інвестиційного доходу протягом дії договору. Наприклад, при страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою зближається з категорією кредиту (відбувається накопичення певних страхових сум).

• 4. Контрольна функція випливає з вищеперерахованих специфічних функцій страхування і проявляється водночасно з ними в конкретних страхових відносинах. Відповідно до вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за вірним проведенням страхових операцій.

49. Основні терміни і поняття, які використовуються у страхуванні.

Написати вручну)

50. Основні форми страхування, їх класифікація

За формою проведення страхування буває:

-добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону України « Про страхування».

-обов’язкове – це страхування, яке здійснюється відповідно до законодавчих норм, згідно з яким страховик зобов’язується страхувати відповідні об’єкти, а страхувальники – вносити належні страхові платежі (страхування майна сільськогосподарських підприємств, страхування пасажирів і військових).

Залежно від об’єкту страхувння поділяється на майнове (обов’язкове і добровільне), особисте (добровільне) та страхування відповідальності.

51. Страховий ринок та його структура

Страховий ринок – це частина фінансового ринку, де об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього. Головною функцією страхового ринку є акумуляція та розподіл страхового фонду з метою страхового захисту суспільства. Отже, страховий ринок – це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється процес їх купівлі-продажу.

Струтура написати!!

52. Основні тенденції розвитку страхового ринку в Україні.

51. Склад фінансових посередників та їх основні функції

Фінансове посередництво – це діяльність щодо трансформації вільних коштів підприємств, заощаджень домогосподарств у інвестиції, іншими словами - передачі цих коштів на найбільш вигідних для їх власників умовах ефективним суб’єктам господарювання для реалізації їх інвестиційних проектів.

СТРУКТУРА НАПИСАТИ!!

51. Банківська система: центральний та комерційні банки

Банківська система – це сукупність взаємо­пов'язаних фінансово-кредитних установ (банків), які функціонують в межах єдиного фінансового механізму певної країни у визначений історичний період. Банківська система є підсистемою фінансової системи конкретної держави.

Загалом у світовій практиці виділяють два основних типи побудови банківської системи:

• однорівнева банківська система;

• дворівнева банківська система.

Однорівнева: наявність тільки горизонтальних зв'язків між банками, універсалізація їх операцій і функцій, тобто вся мережа банківських установ держави перебуває на одному ієрархічному рівні,

Дворівнева банківська система: Верхній рівень представлений центральним банком, який є емісійним, кредитним, розрахунковим та касовим центром держави Нижній рівень включає систему комерційних банків, які функціонують для здійснення кредитних, депозитних, розрахункових та інших операцій за дорученням своїх клієнтів – фізичних та юридичних осіб.

На центральний банк покладаються наступні функції:

• формування та здійснення монетарної політики;

• регулювання грошової маси, що передбачає також монопольне право емісії грошей (національної валюти);

• формування та проведення валютної політики;

• формування, зберігання та, при необхідності, використання золото-валютних резервів;

• ведення єдиного казначейського рахунка;

• ведення рахунків для здійснення міжбанківських розрахунків;

• банківський нагляд за стабільністю банківської системи;

• забезпечення функціонуючої системи банківських розрахунків.

Комерційні банки є на сьогодні є найбільш універсальними фінансовими установами, які виконують основний набір кредитно-фінансових операцій.

ДОПРАЦЮВАТИ