1. Становлення фінансів. Фінанси як наука

Термін «фінанси» з’явився орієнтовно у ХІІІ столітті.

передумовами виникнення фінансів вважається наявність держави і розвиток економічних відносин, які слід було певним чином підтримувати і регулювати. Так, при натуральному веденні господарства, за первіснообщинного ладу, гострої необхідності у регулюванні економічних взаємовідносин не виникало в зв’язку із слабко розвинутою господарською системою.

У ХІХ столітті внаслідок розвитку техніки спостерігався бурхливий економічний розвиток, що супроводжувалось розвитком фінансової сфери.

за їх працю.

Із сказаного вище зрозуміло, що

фінансова сфера досить складна, вона має свої закони, закономірності функціонування і розвитку. Їх досліджує фінансова наука. Структуру галузей досліджень умовно можна поділити на декілька блоків:

1. Загальна теорія фінансів

2. Міжнародні фінанси

3. Державні і місцеві фінанси

4. Фінанси підприємств

5. Діяльність фінансових посередників і функціонування фінансових ринків

6. Управління фінансами

2. Сутність фінансів

Фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, вимірювані у грошовому еквіваленті, які циркулюють у національній економіці через створювану на макро- та мікрорівні систему грошових фондів і, в кінцевому рахунку, забезпечують здійснення процесів формування, розподілу, перерозподілу ВВП, національного доходу і національного багатства та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів.

Особливості фінансів:

По-перше, динаміка фінансової сфери: фінанси є там, де відбуваються господарські процеси, вони проявляються через потоки коштів, які підтримують господарську активність для формування валового внутрішнього продукту.

По-друге, фінанси функціонують у визначеному правовому полі, яке задається національним бюджетним, податковим, банківським і т.д. законодавством. По-третє, існує специфіка засобів фінансового регулювання. Для забезпечення економічної житєдіяльності різних суб’єктів (від держави до домогосподарств) використовується широкий спектр методів, прийомів та інструментарію, притаманних тільки для фінансової сфери

По-четверте, визначення передбачає, що фінансова сфера має певну самостійність, відокремленість стосовно процесів господарського життя. Тільки в кінцевому рахунку фінанси забезпечують здійснення процесів формування, розподілу, перерозподілу ВВП, проте можливі часові та просторові розриви між рухом коштів та економічними процесами. По-п’яте, у цьому визначенні вказується на структурну організацію фінансів: потоки коштів циркулюють через сформовану систему грошових фондів як на макрорівні (наприклад державний бюджет), так і на мікрорівні (фонди підприємств). Фонди також існують у динаміці і у часовому вимірі, вони, фактично є віртуальним місцем, де відбувається розгалуження доходних грошових потоків на видаткові грошові потоки. По-шосте, рух, циркуляція фінансових потоків супроводжується виникненням економічних відносин між всіма учасниками господарського життя.