6.2.3 Внутрішньотопічна територіальна структура

Територіальна однорідність геотопу відносна, а тому його можна поділити на ще більш однорідні частини, тобто він має внутрішньотопічну територіальну структуру. Її дослідження має обмежене значення для ландшафтного картографування, проте при організації стаціонарних ландшафтно-екологічних досліджень, виборі постів моніторингових спостережень виявленням цієї структури нехтувати не можна. Її аналіз важливий також для прогнозування динамічних тенденцій геосистем, дослідження змін ландшафтних меж.

Здебільшого основним геокомпонентом, що визначає або індикує внутрішньотопічну структуру геотопу, є рослинність. К.Кіршоу, який присвятив цьому питанню цикл праць, стверджує, що існує кілька ієрархічних рівнів внутрішньотопічної диференціації. Перший рівень визначається дією на середовище окремих особин рослин, другий – територіальними особливостями їх розмноження, третій пов’язаний із взаємодією близько розташованих рослин.

Дійсно, кожна особина рослини дещо змінює середовище свого існування. Проте ці зміни будуть відчутними, якщо рослина багаторічна і досить значних розмірів. Будь-яке дерево, а також дерновинні злаки (ковила, типчак), багаторічні чагарники та напівчагарники (карагана, полин) протягом вегетаційного періоду, а тим більше за все своє життя змінюють деякий підлеглий їм ареал геотопу. Тут формується специфічний мікробоценоз, створюється характерний режим вологості, здебільшого більш гумусний і менш щільний грунт, поселяються деякі характерні види трав’яних рослин тощо. Тобто навколо таких рослин утворюються територіальні длянки, що відрізняються від прилеглих за комплексом ознак практично всіх геокомпонентів. Італійський еколог Г.Негрі у 1954 р. запропонував для них термін екоїд. Розмір екоїдів, утворених деревами, трохи перевищує проекцію їх крони, а дерновиннями злаками – менший за проекцією їх кореневої системи. Екоїди окремих рослин можуть перетинатися і, навпаки, у межах геотоп можуть бути ділянки, де екоїдів немає зовсім (рис. 14).

Другий ієрархічний рівень територіальної структури фітотопу, за К.Кіршоу, зобов’язаний особливостям розмноження рослин. Насамперед він має на увазі вегетативне розмноження, яке призводить навіть до виникнення ділянок одно видових заростей (наприклад, чорниці). Такі ділянки Т.А.Работнов (1972) називає клоновими. Вони зустрічаються далеко не в усіх геотопах.

Територіальні елементи геотопу третього рівня утворюються в разі тісних зв’язків між окремими особинами рослин. Ці зв’язки проявляються насамперед у конкуренції за місцеві ресурси (світло, вологу, поживні речовини), алелопатичних взаємодіях. Вони можливі лише за досить близького взаєморозташування особин, тобто при перекритті їх екоїдів. Такі структури одиниці геотопу можна назвати поліекоїдами (рис. 14) [1].

ЛЕКЦІЯ №7

ВІДНОШЕННЯ МІЖ ГЕОТОПАМИ ТА ТИПИ

ЛАНДШАФТНИХ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ СТРУКТУР

7.1 Поняття про ландшафту територіальну структуру

Будь-яка геосистема, рангом вища за геотоп, має певну ландшафтну територіальну структуру. Елементами цієї структури є геосистеми нижчого рангу, ніж досліджувана. Ними можуть бути геотопи, які за визначеним типом та характером просторових зв’язків між ними об’єднуються у ландшафтні одиниці вищих рангів. Сукупність цих одиниць становить таксономічний ряд геосистем, а їх взаємне розташування в межах певної геосистеми визначає її конфігураційні та топологічні особливості (площу, форму, складність структури тощо). Таким чином, ландшафтну структуру можна визначити як сукупність ландшафтних територіальних одиниць, конфігураційно та ієрархічно впорядкованих просторовими відношеннями певного типу.

Тип відношень між геотопами є основою виділення відповідного типу ландшафтної територіальної структури (ЛТС), оскільки визначає: принцип інтеграції геотопів у більш складні ландшафтні територіальні одиниці; таксономічний ряд останніх (ієрархічну впорядкованість ЛТС); ареали, межі, взаєморозташування однорангових ландшафтних одиниць (конфігураційну впорядкованість ЛТС).

Щоб виділити ЛТС певної території, необхідно: задати тип просторових відношень між геотопами; виявити множини геотопів, закономірно зв’язаних цими відношеннями; для кожної з цих множин здійснити інтеграцію геотопів у ландшафтні територіальні одиниці таксономічного ряду ЛТС, що виділяється; встановити та показати на карті ареали, межі, взаємо розміщення ландшафтних територіальних одиниць одного рангу.

Згідно з принципом ландшафтної полі структурності у певному регіоні можна виділити ЛТС різних типів і відповідно скласти ландшафтні карти, кожна з яких моделювала б певний аспект (структуру) територіальної організації ландшафту. Звести ці карти в одну – інтегральну принципово неможливо, бо не збігаються контури геосистеми різних ЛТС.