Тема 7. Інституційні аспекти суспільства

План:

1. Соціальна структура

2. Соціальні інститути: сутність, види, функціональність

3. Девіантна поведінка та аномія

4. Соціальний контроль як система санкцій

Ключові терміни: соціальна структура (міжособовий простір), соціальний інститут, інституціоналізація, девіантна поведінка, делінквентна поведінка, аномія, «конформізм», «інновація», «ритуалiзм», «ретритизм», «бунтарство», соціальний контроль, санкція.

1. Соціальна структура

Визначення поняття «соціальна структура».

Коли розглядалося поняття «соціальна організація», там немовби були присутні люди, хоча і звільнені вже від своєї індивідуальної іпостасі. Вони виступали як типові представники соціальних статусів або виконавці соціальних ролей. У понятті ж «соціальна структура» зникають особи, статуси, ролі, і залишається лише чиста мережа відносин між ними, тобто виключно форма організації, а не організація у своїй повній сутності. Отож, поняття «соціальна структура» є останнім кроком на шляху будівництва все більш абстрактних категорій, за допомогою яких аналізується суспільне життя, оскільки воно повністю відірване від конкретних осіб.

Структура – це прихована мережа стійких і регулярних зв’язків між елементами в певній галузі реальності, яка суттвим чином впливає на розвиток явищ у цій галузі.

Соціальна структура (міжособовий простір) – це чиста мережа різноспрямованих соціальних відносин, тобто відносин між соціальними статусами.

Прикметник «чиста» вказує, що не має значення між ким складаються ці відносини і чого вони стосуються. Чиста структура – це те, що архітектор малює на креслярскій дошці або столяр позначає як ескіз. Адже це ще не будинки, не столи, а лише їхні форми. Схема організації, яка висить на стіні в кабінеті директора фірми, – це не фірма, а лише її структура. Схема командування, яка прикрашає зал в армійському штабі, – це не армія, а лише структура армії.

Фізичний та соціальний простори.

П. Сорокін стверджував, що «соціальний простір докорінно відрізняється від простору геомеричного». Суб’єкти можуть бути у фізичному просторі і далекими в соціальному, і навпаки. Люди, що перебувають поблизу одне від одного в геометричному просторі (наприклад, король і його слуга), в соціальному просторі відділені величезною дистанцією. І навпаки, люди, що були дуже далеко один від одного в геометричному просторі (наприклад, два брати або два генерали однієї армії), можуть бути дуже близькими соціально. Людина може подолати тисячі миль геометричного простору, не зінивши свого становища в соціальному просторі, і, навпаки, залишаючись у тому ж геометричному просторі, вона може радикально змінити своє соціальне становище.

Зауважимо, що поняття фізичного та соціального простору не є антагоністичними, оскільки фізичний простір відіграє значну роль у бутті соціального простору. Адже певні соціальні стосунки передбачають і певні фізичні дистанції між соціальними акторами. Наприклад, не можна бути генералом певної армії, якщо немає країни, якій ця армія належить. Отже, певний аспект фізичного простору є у будь-якого соціального простору.

Також П. Сорокін вказує, що геометричний простір має три виміри, а соціальний простір є багатовимірним. Відтак розуміння П. Сорокіним соціального простору перегукується з розумінням простору в теорії відносності А. Ейнштейна. Саме в теорії відносності стверджується, що простір і час у різних системах різні. Правда, П. Сорокіну не вдалося впоратися з багато вимірністю і він спростив модель до системи координат Р. Декарта.

Вимірюванням дистанції соціального простору присвячені дослідження Р. Парка, Е. Богардуса та ін. (Чиказька школа).

Складові соціальної структури.

У соціології зазвичай розділяють мікроструктури та макроструктури.

Мікроструктура – це мережа зв’язків між основними елементарними складовими соціального життя, тобто такими, які з точки зору соціології розглядаються як кінцеві і в подальшому неподільні (наприклад, групова структура як мережа зв’язків між членами групи; структура організації як мережа зв’язків між соціальними позиціями і ролями). А для соціології найменшою величиною об’єктів, що розглядаються, яка не піддається подальшому поділу на частини, є просто діюча людина.

Макроструктура – це зв’язок між складними соціальними об’єктами, які і самі мають структури (наприклад, політична структура як мережа зв’язків між політичними партіями, парламентом, урядом, групами тиску, місцевими органами влади; економічна структура як мережа зв’язків між підприємствами, банками, магазинами, оптовими складами, тощо).

Схожу позицію, але виражену іншими поняттями займає російський соціолог В. Ільїн, який стверджує: «Соціальна структура розпадається на два великих блоки: соціальні інститути і соціальні групи, які є атрибутом будь-якого суспільства».

Сама структура, незалежно від всіх інших факторів, суттєвих для функціонування соціальних організацій, значною мірою зумовлює, що відбувається в організації, як вона функціонує, як реалізує свої цілі. У цьому зв’язку ми говоримо про структурну детермінацію, на відміну від детермінації генетичної, причиної, функціональної, тощо.

Виміри соціальної структури.

У теорії П. Штомпки кожна з характеристик соціальної структури становить окремий її вимір. Таких вимірів він виділив чотири:

1) Нормативна структура – це мережа відносин між правилами дій і поведінки різних осіб, які займають різні статуси, виступають і діють у рамках певної організації.

2) Ідейна структура – це мережа відносин між переконаннями і поглядами (ідеалами) осіб, які займають різні статуси в рамках певної організації.

3) Структура інтересів – це характерний для організації розклад шансів на доступ її членів до благ, які являють суспільну цінність.

4) Структура взаємодії (інтеракційна) – це типові форми комунікації між особами, які займають різні статуси в організації, можуть вирізнятися відкритістю, легкістю встановлення і продовження контактів, або навпаки, перешкодами та обмеженнями в цьому напрямку.

У вітчизняній соціології традиційно виокремлюють такі виміри соціальної структури сучасних суспільств:

1) класова структура;

2) демографічна (статево-вікова);

3) професійна;

4) територіальна;

5) національно-етнічна.

Динаміка соціальних структур.

Зауважимо, що соціальні структури піддаються безперервним видозмінам. Попередником динамічного підходу до розгляду соціальних структур був Норберт Еліас, який запровадив поняття фігурації для позначення соціальних структур, які знаходяться в безперервному процесі формування і розпаду. Прикладом для нього служив танок. Дивлячись на танцюючих партнерів або на весь бальний зал, ми спостерігаємо безперервний рух, плавну зміну поз і позицій. Але за цим приховані певні форми, які дозволяють нам сказати, який саме танок танцюють. З концепцією Н. Еліаса пов’язане запроваджене англійським соціологом Ентоні Гіденсом поняття «структурація», яке вказує на іманентну динамічність всіх соціальних форм.

Соціальні структури формують ті рамки, в яких розгортається діяльність людей. Вони здійснюють суттєвий вплив на хід дій, формують фактор спільної детермінації дій. Така структурна детермінація має подвійний характер: з одного боку, негативний – обмежувальний в тих випадках, коли структури створюють певні бар’єри, за які дії не можуть вийти, обмежують репертуар можливих дій; з іншої – позитивний, сприяючий, стимулюючий дії певного роду. Позитивними та негативними способами, будуючи бар’єри та руйнуючи їх, соціальні структури визначають те поле, на якому люди здійснюють дії та взаємодії. Отже, вони встановлюють створені таким чином межі людської активності.

Соціометрія.

При дослідженні неформальних дружніх об’єднань на підприємствах, у трудових колективах італійський соціолог Якоб Морено розкрив наявність так званих соціометричних структур – типових видів взаємної симпатії, антипатії чи байдужості, які проявляються між учасниками – членами цих груп. Зауважимо, що графічне зображення соціометричних структур називається соціограма. Він показав, як сильно відрізняється клімат, характер функціонування групи, всі члени якої дарують один одному визнання і дружбу, від того, де таким визнанням і дружбою користуються лише обрані, число яких обмежене. У цьому випадку йде явне утворення підгруп, кланів, що створює грунт для конфліктів і напруженості.