4. Види колективної активності людей

До цього вся наша увага була зосереджена на індивідах, ми розглядали суспільство в перспективі окремо взятої людини. Але люди не діють лише поодинці. Часто вони роблять свої дії спільно, колективно. Тому наступний крок в напрямку повнішого осягнення складної картини соціального життя полягає в аналізі ситуації, коли люди звертаються до різних форм спільної, колективної активності. Виділяють три види колективної активності: 1) масові дії, 2) колективна поведінка та 3) колективні дії. Головний критерій, який вирізняє ці види – це ступінь дійсної, реальної спільності, єдності дії.

Масові дії.

У випадку масових дій люди діють окремо, незалежно один від одного, без особистих контактів, самі по собі, кожний керується при цьому якимись своїми індивідуальними мотивами, думками і намірами, але при цьому їх дії схожі. Єдина відмінність між масовими та індивідуальними діями полягає в тому, що стосується їх кількості і синхронності. Коли багато людей приблизно в той самий час роблять схожі дії, з’являються комплексні наслідки цих дій, які набувають значення, тобто є важливими для всього суспільства. При цьому наслідки масових дій неможливо ні спеціально задумати, ні передбачити. Наприклад, коли я приймаю рішення відкрити свою фірму і скласти в цю справу свої гроші, я просто хочу заробити, підняти свій матеріальний рівень, досягнути особистого успіху. Але коли так роблять багато інших, тоді сумарним ефектом цих дій може стати економічне зростання, хоча жоден із підприємців не ставив конкретно такої мети. Німецький соціолог М. Вебер стверджував, що така складна макросистема, як капіталізм, виникла тоді, коли величезна кількість людей, пройнятих «духом капіталізму» або керуючись мотивацією, яка походить із релігійної доктрини протестантизму, почала підприємницьку діяльність, організовуючи підприємства, вкладаючи в них гроші, накопичуючи засоби, розвиваючи виробництво. Іншими прикладами масових дій є здійснення покупок, голосування на виборах, народження дітей, запровадження в мову нових слів, тощо. Отже, масові дії – це така ситуація, коли багато людей приблизно в той самий час, але окремо і в особистих цілях роблять схожі дії, які приносять непередбачені об’єктивні наслідки, що набувають значення для всього суспільства.

Колективна поведінка.

У випадку колективної поведінки додаються додаткові характеристики, а саме, діючі люди опиняються в одному просторі і відчувають вплив тієї самої ситуації. Вони все ще діють поодинці, кожний сам по собі, але в просторовій близькості і в однаковій ситуації, в однакових умовах; вони діють скоріше паралельно, ніж спільно. Класичним прикладом колективної поведінки може служити поведінка натовпу – маса людей, які не знають один одного, нічим особливим один з одним не пов’язані, але знаходяться в безпосередньому просторовому контакті, мають однаковий привід (ситуацію), в силу якого вони опинилися разом та спонтанно реагують на події, наслідуючи один одного. Часто приводи можуть бути чисто емоційними: гнів, образа, радість, ейфорія.

Ще в ХІХ ст. соціальні психологи Густав Ле Бон і Габріель Тард звертали увагу, що відбувається, коли велика кількість людей збирається разом в одному просторі. По-перше, натовп сам по собі підсилює емоції і дає їм вільний вихід. По-друге, люди відмовляються від прийнятих норм моралі і звичаїв, піддаються жорстокості. По-третє, вони легко піддаються навіюванню і тиску з боку демагогів. По-четверте, вони повторюють дії інших, що призводить до уніфікації їх дії. Іноді ми говоримо про «стадну поведінку» або «соціальну заразливість» дій у натовпі.

Відмінний характер має інший приклад колективної поведінки – аудиторія, глядачі, коли мова йде про дії людей, які зібралися разом, щоб подивитися театральну виставу, кінофільм, послухати концерт, подивитися футбольний матч. У такій ситуації ми автономні по відношенню до сусідів, а вони – щодо нас.

Третій вид колективної поведінки – це публіка. Тут важливі не лише схожість дій і ситуації, але й обізнаність кожного учасника дії про те, що багато інших діють так само. При цьому, у багатьох випадках може не вистачати просторової близькості (публіка телепередач), а іноді може не бути синхронності (публіка прихильників книги, музики, живопису), але завжди є зосередження уваги на одній ситуації. Отже, колективна поведінка – це така ситуація, в якій багато людей діють поодинці, кожний сам по собі, але в просторовій близькості з іншими, в тих самих умовах і обставинах, що призводить до модифікації поведінки кожного з цих людей.

Колективні дії.

Колективні дії з’являються лише тоді, коли люди розуміють, що досягнути поставлених цілей неможливо, діючи поодинці, що це можливо лише тоді, коли вони будуть діяти разом з іншими, за участю інших, за допомогою інших. Відтак для реалізації колективних дій необхідні раціональність, стратегічне мислення й планування дій. Отже, колективні дії – це така ситуація, коли люди дійсно діють спільно, вони пов’язані один з одним, їх дії скоординовані і спрямовані на досягнення загальних цілей.

Серед всього розмаїття колективних дій соціологи найбільшу увагу приділяють такому їх різновиду, як соціальні рухи – колективні дії, спрямовані на те, щоб викликати зміни в суспільстві або, навпаки, перешкодити їм. Їх вирізняють дві характерні особливості. По-перше, вони спрямовані на особливу ціль – здійснення певного виду соціальних змін. По-друге, вони розвиваються в рамках неформальних систем, тобто таких, які не мають інституціоналізованого і формалізованого характеру. У даному випадку вони є чимось середнім між колективною поведінкою (наприклад, у натовпі) і професіональною діяльністю (наприклад, в установі). У світі існує дуже багато соціальних рухів: рухи за заборону і за дозвіл абортів, екологічні рухи, рухи за права людини, феміністські рухи, різноманітні політичні, релігійні, націоналістичні, антиглобалістські, революційні рухи.