Тема 5. Соціальні відносини

План:

1. Соціальні статуси і ролі

2. Конфігурації соціальних статусів і ролей

3. Форми людської активності: від поведінки до соціальних відносин

4. Види колективної активності людей

Ключові терміни: соціальна позиція (статус), соціальна роль, соціальні очікування (експектації), соціальне середовище, статусний набір, головний статус, центральний статус, статусна кристалізація, статусна неконсистентність (несумiсність), рольовий (статусно-рольовий) конфлiкт, соціальне коло, рольовий набір, рольове напруження, послідовність статусів, соціальна організація, соціальна дія, взаємодія (інтеракція), соціальні відносини (зв’язки), масові дії, колективна поведінка, натовп, колективні дії, соціальні рухи.

1. Соціальні статуси і ролі

Соціальний статус.

Коли мова йде про обов’язок, суспільні очікування, правила, права і обов’язки, які пов’язують партнерів соціальних відносин, все це накладається не на конкретні особистості з врахуванням індивідуальних особливостей, а на ті типові ситуації, які складаються в суспільстві. Зокрема, батько зобов’язаний турбуватися про свою дитину незалежно від того, як він виглядає, яка в нього освіта, де він живе. Він зобов’язаний це робити лише тому, що він батько. Так само і дитина має право на батьківську турботу незалежно від того, хто ця дитина.

Вищевказані права та обов’язки кожен із суб’єктів отримує в силу певної соціальної позиції (статусу) – місце в суспільстві, яке можуть займати різні суб’єкти, виділене серед інших і яке має в певній культурі своє позначення. І отримує він ці права й обов’язки незалежно від своїх особистих якостей. Іншими словами, будь-яка людина, яка має певний соціальний статус, змушена буде виконувати ті самі обов’язки і користуватися тими самими правами. Відтак правила поведінки визначаються не конкретними людьми, а соціальними позиціями, і займати їх можуть різні люди.

Існують тисячі різних статусів, а конкретних людей, які їх займають, набагато більше. Чим розвиненіше суспільство, тим більше в ньому статусів. У сучасному суспільстві налічується близько 40000 професійних, понад 200 сімейних, сотні політичних, релігійних, економічних, демографічних статусів. Вони складають статусний портрет суспільства – сукупність усіх статусів, існуючих у певний історичний час у суспільстві.

У різних формах людської активності (соціальних діях, контактах, взаємодіях, відносинах), коли суб’єкт орієнтує свою дію на очікувану реакцію іншого, однією з найважливіших обставин, яку він бере до уваги, є соціальний статус тієї або іншої особи, який йому відомий або про який він здогадується. Насамперед задають питання: «Хто він?» І ключовий момент тієї орієнтації, до якої схиляється суб’єкт, «представляючи собі іншого», полягає саме в розпізнанні соціального статусу. Кожен статус допомагає визначити відношення індивіда щодо інших людей. Як зауважив німецький соціолог Г. Зімель, „першою умовою спілкування з будь-ким є знання, з ким саме ви маєте справу”.

Коли ми бачимо людину в білому халаті, ми думаємо, що це лікар, і задаємо йому питання про здоров’я. «Це продавець», «це кондуктор», «це професор» – такий ряд ідентифікацій ми постійно робимо в думках перед тим, як здійснити дію чи взаємодію. Так само при знайомстві, коли ми представляємося іншим людям, то найперша інформація, яку ми повідомляємо про себе одразу після називання свого імені, – це визначення нашого соціального статусу. Знаючи соціальний статус партнера, ми можемо з великою вірогідністю передбачити, як він себе поведе. Знання соціального статусу – це той ключ, який дає нам можливість сформулювати багато різноманітних очікувань, які стосуються реакції партнера.

Зауважимо, що тут можна і помилитися. По-перше, тому що люди різною мірою реалізують свої ролі, а іноді й зовсім випадають зі своїх ролей, не відповідають їм. Наприклад, той факт, що хтось є професором не означає автоматично, що є смисл відвідувати його лекції, оскільки може виявитися, що він читає підшивку своїх старих записів двадцятилітньої давнини. По-друге, помилка може відбутися через те, що люди можуть робити вигляд, що вони займають певні соціальні позиції, що не відповідає дійсності. Наприклад, іноді злодії видають себе за інших. Отже, ми часто залишаємося в площині абстрактного мислення, не особливо замислюючись над індивідуальними, унікальними особливостями партнера, не звертаючи на це уваги, а скоріше орієнтуючись на те, до якої соціальної категорії він відноситься.

Приписані та набуті статуси.

За критерієм – яким чином отриманий певний статус, вони поділяються на приписані (аскриптивні) та набуті (досягнуті). Приписані статуси ми отримуємо незалежно від нашої волі, не маючи жодної можливості вибору, самим актом свого народження, в силу біологічної неминучості або в силу того, що ми позбавляємося права розпоряджатися собою. Серед прикладів можна назвати статус чоловіка, дитини, українця; людини похилого віку; в’язня, заручника. Набуті статуси ми отримуємо в силу нашого рішення та прикладених зусиль. Передусім це стосується професійних статусів: лікаря, професора, будівельника, тренера.

Як при кожній класифікації тут є певні проміжні, не чіткі категорії. Ми говоримо «чернівчанин», але що це означає? Можна народитися в Чернівцях, а можна переїхати туди. Те саме стосується національної належності, громадянства. Навіть стать людини внаслідок хірургічного втручання може виявитися справою вибору. Відбуваються зміни щодо набутих статусів, наприклад, досягнуті статуси батьків, передусім майнові, стають приписаними для їх дітей. Отже, на практиці більшість статусів припускає певне поєднання приписаності і здобутків.

Нині змінюється співвідношення приписаних і набутих статусів. У традиційному суспільстві більшість статусів людини були приписаними і на практиці рідко змінювалися протягом життя. У сучасному суспільстві багато приписаних статусів перейшли в розряд набутих. Сучасні суспільства трактуються як суспільства „досягнутого статусу”, оскільки багато чого в них залежить від індивідуальної енергії, підприємливості, амбіційності, честолюбства і зовсім небагато характеристик, привілеїв та пільг передаються у спадок. Хоча це, на думку деяких учених, є дискусійним. В наших умовах діти успадковують соціальне становище батьків. Потім вже вони можуть рухатися вниз або вгору від цього статусу, але старт їм забезпечений шляхом аскрипції.

У контексті набутих статусів виокремлюють універсальні (загальні) та часткові критерії, за допомогою яких люди досягають цих позицій. Універсальні критерії дають рівні шанси кожному потенційному кандидату, як тільки він виконає певні умови, безпосередньо пов’язані з заняттям тієї чи іншої позиції або з виконанням відповідної цій позиції ролі. Так, фізичне здоров’я – це одна з необхідних умов, для того, щоб стати професійним спортсменом. Але трапляється так, що при відборі кандидатів до уваги приймаються часткові критерії, які завідомо надають одним людям більші шанси, інших позбавляють цих шансів або зводять їх до мінімуму, причому з міркувань, не пов’язаних безпосередньо з сутністю тієї позиції, до якої ці кандидати прагнуть. Наприклад, випускник юридичного факультету отримує направлення в прокуратуру тому, що він є родичем голови суду. Такі приклади заслуговують засудження, на них навішують такі негативні ярлики, як непотизм, корупція, дискримінація.

Соціальна роль.

З кожним із статусів пов’язаний певний, особливий пласт очікувань, нормативних настанов, правил, відповідної даному статусу поведінки, яка називається соціальною роллю. Відтак соціальна роль – це модель поведінки (набір цінностей і норм), яка пов’язана з певним соціальним статусом. Це поняття запроваджене в науку американськими соціологами Ральфом Лінтоном і Робертом Мертоном.

Кожна з соціальних ролей є ніби кружечком, яким чітко обведені окремі статуси. Американський соціолог Т. Парсонс пропонував для визначення нерозривної єдності статусу і ролі використовувати термін «статус-роль», але така ідея не прижилася. Головна різниця мiж статусом i роллю полягає в тому, що людина статус має, а роль – виконує. Статус вказує на позицію індивіда в суспільстві, а роль – на спосіб поведінки, і виступає динамічним аспектом статусу. Наприклад, володіння статусом студента означає, що така людина буде відвідувати заняття, виконувати завдання і в цілому буде намагатися збагатити свою особистість у процесі навчання. Виконуючи ролі, людина безпосередньо включається у життєдіяльність різноманітних соціальних груп. З кожною роллю пов'язана щонайменше одна «взаємна роль» (лiкар – хворий пацієнт). Поняття взаємної ролi є важливим, тому що один із чинників, який поєднує людей у групи, – це мережі взаємних ролей.

Між статусом і роллю є проміжна ланка – соціальні очікування (експектації) – вимоги, закріплені системою соціальних норм, які висуваються до поведінки одного соціального суб'єкта іншим. Зразки поведінки дуже міцно поєднані з певними соціальними позиціями і ця обставина усталює процес формування очікувань стосовно належного „розігрування ролі”.