ЗМІСТ

ВСТУП		3
РОЗДІЛ Ι	Роль, призначення і статус центрального банку в Україні………………………………………………………...
1.1.	Органіація грошового обігу Національним банком України…………
1.2.	Грошово-кредитна політика, валютна політика НБУ…………………………………..
1.3.	Кредитні відносини Національного банку України з банківськими установами……..
РОЗДІЛ ІІ	АНАЛІЗ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ…………………………….
2.1.	Cхематичний аналiз грошово-кредитноЇ полiтики…………
2.2.	Цiлi грошово-кредитноЇ полiтики ………………
РОЗДІЛ ІІІ	ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ГРОШОВІЙ СИСТЕМІ…………………………………………………….
3.1.	Ключові проблеми банківської системи України у 2015 рік …………….
3.2.	Песпективи НБУ …………
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………..
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………..
ДОДАТКИ ………………………………………………………………….…

ВСТУП

В останні роки значно посилився вплив банків на розвиток реального сектора економіки, який зумовлює динаміку економічного розвитку країни. Банки як регулятори грошового обігу і центри акумуляції грошових ресурсів та їх перерозподілу володіють особливими важелями впливу на фінансову, виробничу та інші сфери економіки. За базовими принципами ефективного банківського нагляду, що розроблені Базельським комітетом, банківську діяльність держава має регулювати більшою мірою, ніж інші види бізнесу. Це пов'язано з тим, що банки розпоряджаються значною частиною коштів суб'єктів господарської діяльності та держави, через них здійснюється найбільш глибокий взаємозв'язок між усіма ланками національного і світового господарства.

Кожна країна має свої особливості впливу на організаційну структуру і напрями діяльності відповідних служб банківського нагляду. При цьому розвиток банківської діяльності передбачає постійне вдосконалення системи банківського нагляду.

Головною метою банківського нагляду, який відповідно до законодавства здійснюється Національним банком України, є безпека і стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Вирішення саме цих завдань дасть змогу посилити надійність банківської системи та забезпечити динамічний розвиток вітчизняної економіки.

Забезпечення належного контролю за діяльністю банків є досить складним і вимагає вирішення низки поточних завдань. Надзвичайно актуальними і важливими є питання розробки і практичного застосування наглядових функцій за банківською діяльністю, підвищення їх ефективності, що сприятиме чіткому дотриманню Базельських принципів банківського нагляду й інтеграції вітчизняної банківської системи у світовий фінансовий простір.

Зазначені обставини обумовлюють необхідність вивчення питань, пов'язаних

із визначенням статусу Національного банку в економіці та сфер його

функціонування, оскільки місце Національного банку в грошовій системі

багато в чому визначає хід та напрямок економічного розвитку країни. Цим

обумовлена актуальність виконання курсової роботи за темою “Національний

банк у національній грошовій системі”.

Метою роботи є вивчення ряду питань, що стосуються умов реалізації Національного банку у національній грошовій системі.

В процесі виконання роботи для досягнення поставленої мети вирішується

ряд завдань:

-досліджується роль і значення центрального банку в економіці країни;

-наводиться характеристика та здійснюється аналіз функції та операції

Національного банку України;

-розкриваються засади грошово-кредитної політики України на сучасному

етапі.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку

використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ I

Роль, призначення і статус центрального банку в Україні

1. Органіація грошового обігу Національним банком України

Національний банк України – найважливіша ланка всієї банківської системи держави. На відміну від багатьох інших відомств, які постали на ґрунті колишніх республіканських чи союзних, НБУ являє собою принципово нову структуру. З’явившись відразу ж після проголошення незалежності, він став однією з її вагомих ознак.

НБУ забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних запасів та резервів держави, здійснює з ними операції. Він організує міжбанківські розрахунки на базі Центральної розрахункової палати. Діяльність НБУ взаємопов`язана з економічним розвитком України.

Найважливішою метою НБУ є створення грошово-кредитних механізмів, спроможних забезпечити стабільність гривні – національної грошової одиниці.

НБУ робить чималий внесок у формування фінансового ринку та ринку цінних паперів. Він створює умови для об`єктивного курсоутворення, захисту національної валюти та стабілізації гривні. Особливу роль Національний Банк відіграє в сфері валютного регулювання та контролю.

В Україні НБУ виник 1991 року за умов розкладу платіжної системи і відсутності грошової готівки, оскільки гроші друкувалися в Росії. Тоді потрібно було відірвати безготівкову систему платежів від Росії, щоб уникнути перекачування грошових коштів, створити засоби обігу – т.зв. купоно-карбованці. Так чи інакше НБУ виконав ці завдання, заклавши підвалини формування національної грошової системи в Україні.

Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".

Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.

Згідно зі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 році, основною функцією центрального банку держави - Національного банку України - є забезпечення стабільності грошової одиниці - гривні.

На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень, - цінової стабільності. Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в

галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид

грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами.

Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.

Банківська система - це сукупність взаємопов'язаних фінансово-кредитних установ (банків), які функціонують в межах єдиного фінансового механізму певної країни у визначений історичний період. Банківська система є підсистемою фінансової системи конкретної держави.

Загалом у світовій практиці виділяють два основних типи побудови банківської системи:

- однорівнева банківська система;

-дворівнева банківська система.

Однорівнева банківська система притаманна, як правило, економічно слаборозвиненим і тоталітарним країнам. За такої побудови передбачається наявність тільки горизонтальних зв'язків між банками, універсалізація їх операцій і функцій, тобто вся мережа банківських установ держави перебуває на одному ієрархічному рівні, виконуючи при цьому приблизно однакові функції та надаючи однаковий спектр банківських послуг.

Дворівнева банківська система є більш застосовною у світовій практиці фінансового будівництва, вона існує в більшості країн світу, і складається з таких рівнів:

Верхній рівень представлений центральним банком, який є емісійним, кредитним, розрахунковим та касовим центром держави (наприклад, в США - Федеральна резервна система, в Україні - Національний банк України).

Нижній рівень включає систему комерційних банків, які функціонують для здійснення кредитних, депозитних, розрахункових та інших операцій за дорученням своїх клієнтів - фізичних та юридичних осіб.

У дворівневій банківській системі взаємовідносини між банками будуються у вертикальному та горизонтальному напрямку. Вертикаль уособлює відносини між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, та підпорядкованими йому комерційними банками. Горизонталь, в свою чергу, визначає відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.

Регулювання банківської системи країни покладено на центральний банк, який є в більшості випадків державним органом і відповідає за монетарну (грошово-кредитну) та валютну політику держави або спільноти держав (Європейський центральний банк).

На центральний банк покладаються наступні функції:

- формування та здійснення монетарної політики;

- регулювання грошової маси, що передбачає також монопольне право емісії грошей (національної валюти);

- формування та проведення валютної політики;

- формування, зберігання та, при необхідності, використання золотовалютних резервів;

- ведення єдиного казначейського рахунка;

- ведення рахунків для здійснення міжбанківських розрахунків;

- банківський нагляд за стабільністю банківської системи;

- забезпечення функціонуючої системи банківських розрахунків.

В умовах ринкових відносин кругооборот капіталу здійснюється у грошовій

формі. Грошовий оборот являє собою процес безперервного руху грошових

знаків між суб'єктами економічних відносин у процесі виробництва,

розподілу, обміну й споживання національного продукту, який здійснюється

шляхом безготівкових розрахунків та через обіг готівки. З кількісної

точки зору грошовий оборот - це сукупність усіх грошових платежів і

розрахунків, що відбуваються у народному господарстві [8, с. 52].

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які

приймають участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового

суспільного продукту держави. Усі вони певним чином одержують грошові

доходи, заощаджують чи витрачають їх і цим впливають на економічні процеси.

Грошовий оборот складається з окремих каналів руху грошей між суб'єктами

грошового обороту:

-центральним банком і комерційними банками;

-центральним банком і державою;

-комерційними банками;

-підприємствами й організаціями;

-банками і підприємствами;

-банками та населенням;

-державою, населенням і підприємствами;

-підприємствами, організаціями та населенням;

-фізичними особами;

-банками і фінансовими інститутами різноманітного призначення.

По кожному з цих каналів гроші здійснюють зустрічний рух як у

національній, так і в іноземній валюті. Центральний банк як організатор

грошового обороту є вихідним і кінцевим пунктом моделі грошового

обороту, оскільки він - єдиний емісійний центр держави. Наповнення

економіки грошовими коштами центральний банк здійснює через комерційні

банки, які є основною ланкою моделі грошового обороту - через комерційні

банки здійснюється кругооборот готівки і безготівкових платежів.

Емісія грошей займає особливе місце в функціонуванні центрального банку.

Тільки йому надано законодавче право випускати в обіг готівку - банкноти

та розмінну монету. Обсяги емісії готівки регулюються центральним банком

з урахуванням загальних задач його грошово-кредитної політики. Сам

випуск готівки здійснюється шляхом продажу банкнот і монети комерційним

банкам в обмін на їх резерви в центральному банку. Емісія грошей виконує

такі функції:

Забезпечення економіки засобами обігу, платежу, нагромадження для

нормального її функціонування. Це головна функція. Кількість грошей,

необхідну для функціонування народного господарства, можна підрахувати

виходячи із суми вартостей усіх вироблених за певний період товарів і

послуг та швидкості обігу грошей.

Покриття дефіциту державного бюджету (в критичній ситуації, коли інших джерел покриття немає). Наслідком надлишкового випуску грошей

є інфляція, за якої відбувається зростання цін, дезорганізація господарського життя, соціальна напруженість.

Регулююча функція - збільшуючи або зменшуючи емісію грошей у розумних

межах, держава може сприяти пожвавленню економіки шляхом вливання

грошових засобів, боротися з ростом цін, скорочуючи ці вливання. Одним

із аспектів регулюючої функції емісії грошей є підтримка стабільності

національної грошової одиниці.

Емісійну діяльність розглядають у вузькому та широкому розумінні. У

вузькому розумінні під емісійною діяльністю центрального банку мають на

увазі випуск в обіг лише готівки, а у широкому розумінні емісійна

діяльність означає поповнення грошового обігу усіма видами грошових

коштів, що обумовлює збільшення сукупного грошового обороту.

Центральний банк є монополістом щодо випуску в обіг готівки. Він

здійснює також емісію безготівкових (депозитних) грошей, проте тут

центральний банк не є монополістом. Створенням безготівкових грошей

також займаються комерційні банки.

Кількість грошей в обігу зумовлюється емісією Центрального банку.

Зростання його активів, незалежно від напряму росту, неминуче призводить

до збільшення грошового обігу суспільства.

Відмінність центрального банку від інших кредитних інститутів полягає в

тому, що він сам створює для себе ресурси кредитування. Інші банківські

установи у процесі здійснення своїх кредитно-розрахункових операцій в

основному лише перерозподіляють створені центральним банком грошові

засоби.

У відповідності до чинного законодавства, Національний банк України

забезпечує виготовлення грошових знаків (банкнот і монет) і регулює їхнє

функціонування на всіх етапах руху - від випуску в обіг до знищення

вилучених з обігу зношених, пошкоджених та фальшивих банкнот і монет.

НБУ розробляє дизайн грошових знаків, установлює номінали, визначає

систему захисту, платіжні ознаки тощо.

Національний банк як емісійний центр країни має повноваження щодо

організації і регулювання готівкового грошового обігу на території

України. Він встановлює правила випуску обіг, зберігання, перевезення,

інкасації та вилучення готівки обігу, визначає порядок ведення касових

операцій для банків, підприємств і організацій.