28

ВСТУП

На контроль, як функцію управління соціально – економічної системи накладається безперервне спостереження за процесами виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту, та їх перевірка, встановлення причин порушення законності фінансово – господарських операцій.

Контроль у широкому розумінні – це процес, який має забезпечити відповідність функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішенням і спрямований на успішне досягнення поставленої мети.

Сутність контролю полягає у здійсненні цілеспрямованого впливу на об’єкти управління, який передбачає систематичний нагляд, спостереження за їхньою діяльністю, для виявлення відхилень від установлених норм, правил, вимог чи завдань у процесі їхнього виконання.

Мета курсової роботи – поглиблення теоретичних знань, формування вмінь їх застосовувати у практичному вирішенні питань контролю розрахунків із працівниками з оплати праці та соціального страхування, а також робити узагальнення та висновки.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі питання:

1. Дослідити економічну сутність контролю розрахунків із працівниками з оплати праці та соціального страхування на сучасному етапі розвитку ринкових відносин;

2. Здійснити критичний аналіз законодавчих актів, які регулюють контроль розрахунків із працівниками з оплати праці та соціального страхування;

3. Визначити завдання, джерела, напрямки, методичні прийоми контролю розрахунків із працівниками з оплати праці та соціального страхування, послідовність контрольних дій ревізора.

В умовах перебудови економіки України, створення нових соціальних та економічних відносин у суспільстві, розбудови нашої держави як незалежної та самостійної, важлива роль відводиться питанням організації оплати праці, тому що прогрес суспільства та його конкретних суб'єктів (підприємств, організацій) реалізується перш за все через зміцнення та розвиток особистих матеріальних стимулів, основною формою яких і є оплата праці. Саме це і визначає актуальність вибраної теми.

Предметом фінансово – господарського контролю у більш конкретному значенні є господарські та фінансові операції, та процеси суб’єктів господарювання, які розглядаються з погляду законності, достовірності, доцільності і економічної ефективності, збереження власності, правильності формування і використання власного капіталу.

Предметом дослідження курсової роботи є контроль розрахунків із працівниками з оплати праці та соціального страхування.

Загальну характеристику предмета фінансово – господарського контролю можна доповнити визначеннями конкретних його об’єктів. Так, об’єктами фінансово – господарсьго контролю у широкому розумінні є юридичні і фізичні особи, діяльність яких пов’язана з використанням суспільної власності.

До об’єктів, які характеризують контроль рзрахунків із працівниками з оплати праці та соціального страхування належить:

- кошти, розрахунки та інші активи;

- довгострокові і поточні зобов’язання;

- доходи і результати діяльності

- витрати за елементами і витрати діяльності;

- розрахунки з оплати праці.

Основними принципами фінансово – господарського контролю є: законність, обов’язковість, стратегічна спрямованість, неупередженність, всебічність (всеосяжність), системність, плановіть, регулярність, своєчасність, конкретність, економічність, гласність (за умов дотримання державної, службової, комерційної та іншої таємниці, що охороняється законом), дієвість.

Під час ревізії, ревізор керується такими методами контролю: Методи аналітичної перевірки, арифметичний метод, метод порівняння показників та вибіркове зіставлення сум.

1. Теоретичні аспекти контролю розрахунків із працівниками з оплати праці та соціального страхування

1. Економічна сутність контролю розрахунків із працівниками з оплати праці та соціального страхування

Оплата праці як економічна категорія належить до числа найскладніших. Її сутність в сучасних економічних умовах зводиться до таких критеріїв:

- оплата праці відображає взаємовідносини між власником підприємства і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості (доходу);

- вона є грошовим еквівалентом частки найманого працівника у новоствореній вартості (доході), яка залежить від кількості, якості, результатів праці, а також, господарської діяльності підприємства;

- в сучасних умовах господарювання вона виступає як елемент ринку праці, який має ціну товару, в формі якого найманий працівник продає свою робочу силу;

- для найманого працівника заробітна плата – це його трудовий дохід, який він отримує в результаті здібності до праці і який має забезпечити обєктивно необхідне відтворення робочої сили.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу чи надані послуги. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Трудові відносини регулюють Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. № 322-VІІІ і Закон України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР "Про оплату праці".

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ) визначені П(С)БО 26 "Виплати працівникам", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 р. №601.

Згідно з П(С)БО 26 є п'ять видів виплат працівникам, згрупованих за подібними ознаками, а саме: поточні виплати; виплати при звільненні; виплати по закінченні трудової діяльності; виплати інструментами власного капіталу підприємства; інші довгострокові виплати.

Поточні виплати працівникам включають заробітну плату за окладами і тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом дванадцяти місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо.

До цієї категорії належать будь-які виплати персоналу, передбачені в Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. № 5.

Зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі, якщо підприємство має невідмовне зобов'язання звільнити працівника або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або надавати виплати при звільненні за власним бажанням згідно із законодавством, контрактом чи іншою угодою. Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, в якому виникають зобов'язання за такими виплатами.

Виплати по закінченні трудової діяльності - виплати, які підлягають сплаті по закінченні трудової діяльності працівника.

Інші довгострокові виплати - виплати працівнику це виплати, які не підлягають сплаті у повному обсязі протягом дванадцяти місяців по закінченні місяця, у якому працівник виконував відповідну роботу.

Нарахована сума внесків з визначеним внеском визнається поточним зобов'язанням у періоді, протягом якого працівники виконували роботу.

Нарахування, виплата та облік заробітної плати мають проводитися згідно з чинним законодавством, нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини. Бухгалтерський облік має забезпечити:

- точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг затрат праці;

- відображення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу кожним працівником за галузями і по підприємству в цілому;

- правильне нарахування оплати праці кожному працівникові відповідно до діючих положень;

- контроль за використанням фонду оплати праці;

- дотримання порядку розподілу оплати праці за об'єктами бухгалтерського обліку;

- повний і своєчасний розрахунок з працівниками щодо оплати праці;

- своєчасне складання та подання звітності з оплати праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Облік праці та її оплати має бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт і послуг.

Джерелом коштів на оплату праці в підприємствах є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. У бюджетних установах та організаціях - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок госпрозрахункової діяльності.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження і розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі.

Згідно із законом заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-П (далі - Закон про ЄСВ) встановлено, що з 1 січня 2011 року Україна перейшла на систему єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний соціальний внесок, ЄСВ). Це означає, що замість звичної сплати соціальних внесків до чотирьох фондів соцстрахування платіж буде один - до Пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України (далі - ПФУ) - орган, уповноважений відповідно до Закону про ЄСВ вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний соціальний внесок нараховується на:

1. заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці;

2. винагороду фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором (далі - ЦПД);

3. оплату перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

4. допомогу по тимчасовій непрацездатності;

5. допомоги або компенсації згідно із законодавством;

6. грошове забезпечення.

Завдання контролю розрахунків з оплати праці:

- оцінка обґрунтованості та якості планових завдань щодо використання трудових ресурсів, норм і нормативів трудозатрат;

- встановлення правомірності застосування форм і систем оплати праці;

- оцінка законності та достовірності операцій з використання праці та відображення їх в обліку та звітності підприємства;

- виявлення та запобігання вчиненню порушень вимог трудового законодавства.

Єдиний соціальний внесок обчислюється в межах максимальної величини бази, яка дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ). При цьому для внеску передбачено і мінімальний розмір, обчислений виходячи з мінімальної зарплати, що діє в місяці, за який нараховують зарплату, дохід (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ).

Розміри ставок ЄСВ стосовно бази за категоріями платників наведено у ст. 8 Закону про ЄСВ.