44

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КРИВОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра історії України

«Реєстраційний № _______

«___» _____________ 20___ р

КУРСОВА РОБОТА

з "Історії України "на тему

Берестейський церковний собор: причини, хід, наслідки.

Студента ІІ курсу групи ІСГ-13 історичного факультету

Вільхового Євгенія Сергійовича

напряму підготовки 6.020302 Історія

Керівник: кандидат історичних наук, доцент Романець Н. Р.

Оцінка:

Національна шкала ______________

Шкала ECTS Кількість балів____

Члени комісії

Кривий Ріг – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЕТАПИ УКЛАДЕННЯ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ УНІЇ………………………………………………………………..6

1.1. ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ПРОБЛЕМИ ……………………………………………………6

2. ПРИЧИНИ УКЛАДЕННЯ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ УНІЇ…………………………………………………………...…9

3. ПІДГОТОВКА БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ УНІЇ……….13

4. БЕРЕСТЕЙСЬКИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1596 р……………18

ВИСНОВКИ до розділу 1………………………………………………………22

РОЗДІЛ 2. НАСЛІДКИ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ УНІЇ……………...23

2.1. ВПЛИВ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ УНІЇ НА РЕЛІГІЙНО –КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ…………………………………………….23

2.2. ЗМІНИ В СТАНОВИЩІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ УНІЇ…..27

2.3. СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО –КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ І ЇЇ РОЛЬ У СУСПІЛЬНО –ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНІ…………….32

ВИСНОВКИ до розділу 2………………………………………………………36

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………….39

ВСТУП

Актуальність. Берестейська унія –рішення Київської митрополії Руської православної церкви на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596 р. за умов підлеглості православних Папі Римському, визнання основних католицьких догм і збереження православної обрядності. Унію формально й офіційно проголошено на церковному соборі в Бересті 1596 р.

Вивчення проблеми Берестейського собору 1596 р. є актуальним починаючи з його проведення, а саме з 1596 р. Це можна обґрунтувати тим, що метою Берестейської унії була ліквідація церковного розколу, який відбувся в 1054 р. Розкол називають Великою схизмою, внаслідок, якої відбулося остаточне розділення християнства на православних і католиків.

Об'єднання Церков у єдине ціле, як було і раніше, суспільство прагнуло ще з 1054 р., тому що церква має характер національного завдання, яке полягає у збереженні українців як нації, а також самодостатньої у політичному аспекті культурно –етнічно –релігійної спільноти і виступає найвищим орієнтиром, який регулює її поведінку в навколишньому середовищі та по відношенню до інших. Церква є дуже важливою ланкою у житті людини, вона пояснює звідки та пішла і звідки з'явилося все навкруги. Саме через це, релігія відіграє важливу роль в житті людини, а церква виступає посередником у зв'язку людини з Богом.

Утворення української греко-католицької церкви стало однією з найважливіших подій в історії церковного життя України і призвело до того, що противники об’єднання охрестили унію «зрадою православних єпископів», які купилися на обіцянки Риму. В комуністичну епоху єпископів Берестейської церковної унії змальовували в образі запроданців, а в шкільних підручних тих же часів йшлося про те, що митрополит Іпатій Потій був зрадником усіх часів і народів. Зрадницький характер унії заперечують її прихильники, котрі говорять про унію те, що вона була неминучою в еволюційному процесі, а також те, що частина православних єпископів прийняла її для підсилення бази Української православної церкви і оборони того, у що вони вірили та вважали це суттєвим елементом для рівності нашого народу.

В наші дні в Україні не існує єдиної церкви, натомість співіснують чотири: Українська греко–католицька, Українська православна церква Київського патріархату, Українська православна церква Московського патріархату, Українська автокефальна церква, а, як ми вже знаємо, Берестейська унія 1596 р. була укладена для подолання релігійного розколу і саме через це обрана тема для курсової роботи дотепер залишається актуальною.

Метою курсової роботи є дослідження причин, процедури укладення і наслідків Берестейської церковної унії.

Поставлена мета обумовлює такі завдання дослідження:

• Проаналізувати історичну літературу та джерельну базу з даної проблеми;

• Дослідити причини укладення Берестейської церковної унії;

• Визначити основні засади Берестейської церковної унії 1596 р.;

• Висвітлити політичні, соціально-економічні, релігійні та культурні наслідки Берестейської церковної унії.

Об’єкт дослідження –Берестейська церковна унія.

Предмет–причини, процедура укладення і наслідки Берестейської церковної унії.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період з середини XVI ст.(від укладення Люблінської унії 1569 р., після якої українські землі увійшли до складу Речі Посполитої, внаслідок чого посилюється тиск на Українську православну церкву і переслідування православного населення) до середини XVII ст. (до початку Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. під проводом Б. Хмельницького, яка призвела до зміни релігійної ситуації).

Географічні межі роботи: територія Речі Посполитої.

Методи дослідження. Курсову роботу виконано на основі таких наукових методів – критичний метод, структурний аналіз, історико-порівняльний метод, метод аналізу та синтезу.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел.

Розділ 1 основні етапи укладення берестейської церковної унії.

1.1. Історіографічний огляд та джерельна база проблеми

Проблематика генези Берестейської церковної унії, зважаючи на сфокусованість на ній пильної уваги не лише вчених–істориків, а й представників православного, католицького і греко–католицького духовенства, а також широкого громадського загалу, викликає не менші, а то й значно більші, аніж люблінські сюжети 1569 р., наукові та суспільні дискусії. Ці дискусії прислужилися тому, що проблема має одну з найчисельніших у тематиці даної доби бібліографій. Попри це, її наявність не наблизила учених до консенсусу при висвітленні вузлових і найбільш принципових аспектів теми. Тісне переплетіння наукової проблематики з церковною догматикою та традиціями, а підчас і політикою – привносить у її тлумачення немало упередженості та заважає утвердженню академізму в дискусіях навколо неї.

Проблеми утворення греко-католицької церкви в Україні від початків зародження унійних ідей до їх реалізації наприкінці ХVІ ст. займають значну частину праці М. Грушевського «Історія України-Руси», зокрема її 5-го тому: «Суспільно-політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях ХІV– ХVІІ віків» [8]. У своїй праці вчений висловлює переконання, що у розглядувану добу релігійні відносини були тим фокусом, в якому зосереджувалися політичні, національні і навіть суспільні змагання української народності. Церковними ж гаслами прикривалися змагання і рухи, які у своїй суті могли бути дуже далекими від власне церковних інтересів. М. Грушевський не хотів і не міг механічно відтворювати лише фактичну сторону процесу утвердження церковної унії, він послідовно прагнув відшукати те глибинне, що, як правило, приховувалося за церковними, а часто і за догматичними суперечками. За переконанням ученого, йшлося про речі глобальні – бути чи не бути українському народові як окремій етнічній спільності.

На противагу українській та російській історіографіям, переважна більшість представників яких, відверто симпатизуючи православ’ю, загалом негативно оцінювала результати унійних змагань, у роботах католицьких і греко-католицьких авторів, навпаки, наголошувалося на тому, що унія була нічим іншим, як відновленням колишньої єдності, до якої прагнули обидві сторони, що унія несла в собі реальну можливість подолання кризи, що існувала на той час в православній церкві тощо [22, с.141].

Дещо змінилась думка дослідників у новітній час, тобто після здобуття Україною незалежності. Погляд, характерний для багатьох сучасних істориків, викладений у «Довіднику з історії України» [9, c.26]. На його сторінках зазначено, що Брестська унія 1596 року була викликана необхідністю виправити наслідки церковного розколу. Сприяла цьому кризова ситуація, в якій перебувала православна церква в Україні. Важливим фактором, що спонукав до укладення унії, була також необхідність протистояти латинізації й полонізації української освітянської еліти і домогтися зрівняння в правах українського духовенства з католицьким.

Новітня ж українська та російська історіографія, принаймні академічна її частина, намагається позбутися застарілих стереотипів конфронтаційного погляду на важливу наукову проблему, виокремивши її глибині причини та суб’єктивні нашарування. Аналізували причини появи унійних тенденцій у другій половині ХVІ ст., що привели до скликання церковного собору в Бересті 1596 р., С. Яковенко, Б. Флоря, М. Дмитрієв у своїй спільній книжці «Брестская уния 1596 г. и общественно –политическая борьба на Украине и в Белорусии в конце XVI в – в начале XVII в.», де наголошується на визначальній ролі в підготовці Берестейської унії папських нунціїв [25, с.177-193]. Дослідники доводять, що звернення православних ієрархів до Риму було передовсім відповіддю на загрозу становим позиціям православного духовенства з боку церковних братств і шляхетських патронів, а також переслідувало мету уникнути поглиблення кризи організаційних структур Київської митрополії [25, c.33-41]. Досліджуючи генезу Берестейської унії, науковці наголошують на тому, що не існувало прямого наступництва між унійними ініціативами православного духовенства 1590-х років і попередньою політикою Польської держави, Риму та католицької церкви. Головні причини, що привели до формування православної унійної програми, на думку вченого, крилися в середині самого українсько-білоруського православ’я [25, с.42-60].

На думку ж історика Н. Яковенко, православний загал України–Русі нічого не втрачав із впровадженням Брестської унії. Нічого не загрожувало, на думку Яковенко, й зовнішній традиційній обрядовості православної церкви, а в основі ворожого ставлення до унії лежав ментальний опір новині, неприйняття будь–якого нововведення [29, с.82-84].

Дослідник Л. Тимошенко розглядає унію церков, яка відбулася на Брестському соборі, з точки зору впливу представників гуманістичного й такого, що був спрямований проти реформації напрямку католицької церкви. Він вважає, що поглинення уніатської церкви католицькою не сталося, тому не можна вважати, що після 1596 р. була реалізована програма полонізації українських земель, а отже, негативно оцінювати Брестську унію було б неправильно [21, с.6].

При дослідженні теми курсової роботи було розглянуто документи, опубліковані в праці Л. Тимошенка у яких йдеться про права, що надавалися уніатам у Речі Посполитій [21, с.145-159].

Таким чином, ми можемо стверджувати, що більшість науковців не вважає Брестську унію однозначно негативною подією, надаючи перевагу думці про те, що вона мала як негативні, так і позитивні наслідки для народу України.