6. Назвіть основні причини нещасних випадків в Україні.

зі смертельними наслідками пояснюється п'ятьма основними причинами:

• незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту;

• повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах;

• спрацьованістю (у деяких галузях до 80%) засобів виробництва.

Основними причинами нещасних випадків є організаційні, вони становлять 71,1% (118) від загальної кількості, 15,1 % (25) нещасних випадків допущені через психофізіологічні причини, 13,8% (23) нещасних випадків – через технічні причини.

З організаційних причин 55,9% (66) нещасних випадків сталися внаслідок порушення трудової і виробничої дисципліни, у т.ч. 50 – невиконання вимог інструкції з охорони праці, 16 – невиконання посадових обов’язків, 18,6% (22) – порушення правил дорожнього руху, 6,8% (8) – недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, 2,5% (3) – неякісно розроблена, недосконала інструкція з охорони праці, або її відсутність, 2,5% (3) – порушення вимог безпеки праці під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів, 13,7% (16) – інші.

З наведеного аналізу причин виробничого травматизму видно, що 2009 рік не став винятком, як і за минулі роки 55,9% (66) нещасних випадків сталися внаслідок порушення трудової і виробничої дисципліни, тобто недоліки в організації охорони праці на підприємствах з боку роботодавців та нехтування працюючими особистою безпекою.

7. Назвіть основні законодавчі акти з оп.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України.

В ст. 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється".

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України).

У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист.

Закон України "Про підприємства в Україні" (ст. 25) визначає, що підприємство зобов'язано забезпечити всім працівникам безпечні та нешкідливі умови праці.

ЗУ "Про колективні договори і угоди" (ст.7.) передбачає, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов праці.

Кодекс законів про працю України (КЗпП), який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. Глава XI вищеназваного кодексу повністю присвячена охороні праці, але студентам слід звернути увагу на такі статті, як: "Трудовий договір", "Робочий час", "Час відпочинку", "Професійні спілки", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".

Питанню охорони праці приділяють увагу і Закони України: "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про охорону здоров'я". Проте особливу увагу слід зосередити на Законі України "Про охорону праці", який прийнятий 21 листопада 2002 року та введеному в дію 18 грудня 2002 року, і є основоположним іаконодавчим документом в галузі охорони праці, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно під форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.