Вступ

Молочне скотарство – одна з провідних галузей тваринництва , призначення якої – забезпечення  виробництва молочних продуктів в обсягах, які відповідають  нормам державної продовольчої безпеки, та розширення  експортного потенціалу  вітчизняної економіки .

     Молочне скотарство є доволі трудомісткою і за технологією найскладнішою галуззю тваринництва, проте надзвичайно важливою в соціальному плані. Тим часом молочне скотарство нашої держави останніми роками перебуває у складному становищі. Основним чинником, що стримує розвиток галузі, є відсутність економічної зацікавленості товаровиробників, адже вкрай низькі закупівельні ціни не відшкодовують витрат на виробництво молока.

В агропромисловому комплексі України однією з пріоритетних галузей сільськогосподарського виробництва є молочне тваринництво та молокопереробна промисловість. Значущість молока і молочних продуктів у забезпеченні продовольчої безпеки країни, роль і значення молочного скотарства в системі сільського господарства та вирішенні соціальних і економічних проблем на селі вимагає не тільки теоретичного обґрунтування подальшого їх розвитку, а й практичних кроків у реалізації стратегії формування ринку молочних продуктів з урахуванням світового досвіду та вітчизняних реалій.

Нестабільність на продовольчому ринку України, значне підвищення цін на продукти харчування і матеріальні ресурси для села у виробництві сільськогосподарської продукції – ознаки економічної кризи. Нині більше половини населення споживає значно менше молокопродуктів від встановлених фізіологічних норм. Це пояснюється низьким рівнем купівельної спроможності та низькою ефективністю виробництва й переробки молока.

Прискорення темпів зростання виробництва молока має важливе народногосподарське значення. Молоко – найбільш повноцінний та висококалорійний продукт харчування. Серед усіх інших продуктів йому належить чільне місце. Під час розгляду напрямів підвищення ефективності виробництва молока слід урахувати також головну умову подолання збитковості галузі молочного скотарства: забезпечення його інтенсивного розвитку.

Ефективність виробництва молока характеризується тісним зв'язком з ефективністю переробки цього продукту. Низький рівень рентабельності знижує можливості сільськогосподарських підприємств у розширеному веденні молочного скотарства. Поряд з низькою продуктивністю корів зменшується і чисельність поголів'я, що призводить до зниження обсягів валового виробництва молока. Товаровиробники не спроможні змінити ситуацію й

удосконалити виробництво без залучення інвестицій. Внаслідок низької ефективності виробництва суттєво зменшився рівень завантаження потужностей переробних підприємств. Крім того, якість виробленої сировини не завжди відповідає необхідним вимогам, що утруднює виробництво конкурентоспроможної молочної продукції. Через низьку купівельну спроможність населення знижується і рівень споживання молока, що зумовлює значні коливання закупівельних цін на молочну сировину. Активізація попиту на молочні продукти можлива за рахунок економічних чинників, тобто впливу на зростання доходів населення.

Визначають декілька основних причин негативного впливу на розвиток галузі. По-перше, низька ефективність скотарства. Незважаючи на високі минулорічні закупівельні ціни на молоко, галузь залишається малопривабливою. У господарствах населення пояснюють насамперед тим, що переробні підприємства не зацікавлені у закупівлі молока через низьку якість

сировини, а також знижують закупівельні ціни. Великі ферми, які постачають сировину вищої якості, відповідно, отримують і кращу ціну – в середньому вдвічі більшу, ніж господарства населення. Недосконалою також залишається й організація приймання молока від населення.

По-друге, демографічна ситуація, яка зумовлює швидке скорочення поголів’я тварин у господарствах населення. Цей процес пояснюється як загальним зменшенням сільського населення, так і важкою щоденною працею з утримання худоби та виробництва молока і м’яса.

Такі умови господарювання стають менш привабливими для сільської молоді, яка мігрує до міст з вищими соціальними стандартами життя.

По-третє, низький рівень оновлення основних засобів виробництва галузі, переходу на інноваційні технології. Наразі на сільськогосподарських підприємствах домінують морально застарілі технологічні й технічні засоби виробництва, що зумовлює високу енергомісткість виробничих процесів та собівартості продукції. Лише одиничні підприємства мають можливість за нинішніх умов інвестувати в галузь.

Основним завданням галузі в ближчій перспективі є забезпечення потреб внутрішнього ринку якісною та доступною для широкого споживача продукцією, а також збільшення експортного потенціалу молока та молочної продукції. Мінагропром ставить перед собою завдання у перспективі до 2015 року збільшити поголів’я корів до 2,72 млн гол, підвищити продуктивність основного стада до 5,66 тис. кг/рік та доведення обсягів виробництва молока до 15,4 млн т на рік. Для виконання поставлених завдань необхідно спрямувати зусилля владних структур всіх рівнів на розвиток великотоварного виробництва та підтримку особистих селянських господарств.

Основою стабільного функціонування галузі в майбутньому є крупно товарне виробництво. Проте сектор не зможе одразу перейти на такі масштаби. Для цього необхідні значні суми коштів для капіталовкладень. Для прикладу, орієнтована потреба в засобах для будівництва сучасного молочнотоварного комплексу на 1,2 тис гол становить 93 млн грн., або 77 тис на 1 скотомісце. Враховуючи річні поточні витрати на рівні 18 млн грн., виручки від реалізації продукції 29 млн грн,рентабельність виробництва становитиме 60%, що забезпечить повернення інновацій через 8 років. Такі проекти будуть привабливими для інвесторів, які пов’язують свою майбутню діяльність із молочним бізнесом.

Одним із варіантів розвитку молочного скотарства є запровадження інноваційних підходів господарювання у середніх за розмірами сільськогосподарських підприємствах. На початку минулого року майже третина поголів’я дійного стада знаходилася у підприємствах з утриманням від 100 до 300 корів. Такі агроформування з основною спеціалізацією на виробництві продукції рослинництва можуть побудувати або реконструювати діючі ферми потужність 400 корів. Будівництво таких ферм передбачає менші суми інвестицій. Для введення у дію нової ферми на 400 корів необхідно близько 39 млн грн., з яких будівельні роботи оцінюються у межах 59% загальних витрат, придбання нетелей – 18 %, техніки – близько 1%, обладнання для кормо виробництва – 22%. Такі ферми стануть основою для налагодження ефективного виробництва. Їх рентабельність оцінюється до 69%, з терміном окупності капіталовкладень понад 5-6 років[3].

      Метою даної курсової роботи є визначення економічної ефективності виробництва молока на сільськогосподарському підприємстві ТОВ «Журавка» та шляхи її підвищення.

        В даній курсовій роботі буде висвітлена суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва молока і шляхи її підвищення. Також  роглядаються  виробничі ресурси  досліджуваного господарства  ТОВ «Журавка» їх використання, динаміка поголів’я корів, їх продуктивність та валове виробництво молока, динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства та економічна ефективність інтенсифікації виробництва молока за різними показниками.     В даній роботі  буде проаналізована кормова база молочного скотарства та розглянуті заходи щодо її удосконалення та розвитку молочного скотарства на основі агропромислової інтеграції.

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації молочного скотарства.

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

         Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розши­реному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефектив­ні засоби виробництва.

        Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збіль­шення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і техноло­гії. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

  За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється зарахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожай­ності культур та продуктивності поголів'я худоби

   В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сіль­ського господарства протягом тривалою періоду відбулось при ви­користанні екстенсивних чинників розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сіль­ського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві[1].

   Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництв сільсько­господарської продукції обмежені, інтенсифікація сільською госпо­дарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку Процес інтенсифіка­ції- об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільською господар­ства, притаманний усім цивілізованим країнам Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільською господарства немає не­обхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

    Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є, по-перше, необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, по-друге, обмеженість орно­придатних земель і, по-третє, нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

   Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського гос­подарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чин­ників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

   Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування зем­лі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогоспо­дарських культур.

  Характеризуючи процес інтенсифікації, зазначимо, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кіль­кості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збіль­шення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

    Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолют­ним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додатко­ві вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досяг­нень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби. 

  У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

   Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати тем­пи збільшення додаткових витрат.Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підви­щення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці[8].

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земель­ній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відобра­жає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжу­ється науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

    З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподар­ському виробництві змінюється співвідношення між затратами уре­чевленої і живої праці частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства на­самперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності.

     Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинни­цтва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринни­цтва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарсько­го виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі роз­ширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою[2].

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продук­тивні можливості, зумовлені переважно хімічними, біологічними особли­востями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використову­ються лише протягом певного періоду, який закінчується після ви­бракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

    Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєд­нанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі тем­пи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

  Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефектніше використання продуктивної худоби, вдосконалення спо­собів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки  в збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорен­ня його обороту.

   Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтен­сивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здій­снюють в умовах оптимізування основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподар­ської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського госпо­дарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

    Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розви­валось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищен­ня продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сіль­ськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.

   Матеріальною основою інтенсифікації сільського госпо­дарства є науково-технічний прогрес, метою — збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництв:

Науково-технічний прогрес — це процес розвитку та за­стосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення техніки, технології та організації виробництва на основі механізації й електрифікації виробни­чих процесів, хімізації, меліорації земель, впровадження більш продуктивних сортів рослин та порід тварин, підви­щення професійного рівня працівників.

Науково-технічний прогрес пов'язаний також із розвит­ком організації виробництва і управлінням ним, оскільки за їх допомогою здійснюється об'єднання земельних, матері­альних та трудових ресурсів в єдиний процес виробництва. Під впливом науково-технічного прогресу вдосконалюється соціальна підсистема: поліпшуються умови праці, зростає професійний і культурний рівень працівників. '

   Розрізняють дві форми науково-технічного прогресу — еволюційну і революційну. Еволюційний прогрес пов'язаний  з удосконаленням виробничих сил у межах рівня техніки та технології, що склався. Це проявляється в підвищенні по­тужності і продуктивності машин та інших засобів праці. Удосконалюються й предмети праці, підвищується кваліфі­кація працівників сільського господарства. Революційний прогрес (науково-технічна революція) зумовлює докорінні, якісні зміни виробничих сил, що різко прискорює науково-технічний прогрес. Це суттєвий стрибок в усій сукупності елементів науково-технічного прогресу, який забезпечує інтенсивніший розвиток продуктивних сил. У результаті на­уково-технічної революції з'являються нові види машин та енергії, нові форми організації виробництва і управ­ління.

Науково-технічний прогрес забезпечує постійне підви­щення рівня інтенсивності сільськогосподарського вироб­ництва, його ефективності. Науково-технічна революція спричинює якісно новий, вищий рівень інтенсивності та ефективності виробництва.