Розділ 1. Психолого-педагогічні основи активізації навчальної діяльності молодших школярів

1. 1. Активізація навчальної діяльності учнів молодшого шкільного віку як умова ефективності сучасної освіти

Навчальна діяльність – це діяльність, спрямована на саморозвиток учня як суб’єкта навчання.

Активізація – це перехід від недіяльного стану в діяльний, або посилення діяльного стану [18, с. 98]. Відповідно, активність – це діяльний стан учня, який характеризується потягом до знань, розумовим напруженням та виявленням вольових зусиль у процесі оволодіння знаннями. Саме вона виступає як важливий аспект сприймання та пізнання чогось нового, невідомого.

На основі аналізу літератури визначаємо такі компоненти активізації навчальної діяльності молодших школярів: мета діяльності, забезпечення позитивної мотивації та готовності до виконання відповідних дій та операцій, сприймання усвідомлення та закріплення навчальної інформації, засвоєння засобів діяльності, розвиток самостійності в процесі розв’язання репродуктивних та творчих завдань, узагальнення засвоєних знань, контроль за результатами навчальної діяльності учнів, використання інтерактивних технологій навчання під час вивчення того чи іншого матеріалу [41, с. 98].

Проблема активізації навчання досліджувалася упродовж усього розвитку педагогічної науки. Однак ідеї активізації навчання не складали раніше цілісної компетенції діяльності. Вони, як правило, являли собою окремі теоретичні положення і способи побудови відповідних методик. З історії педагогіки відомо, що різні варіанти активізації навчальної діяльності мали різні цілі: від гуманістичних (вільного саморозкриття природних обдарувань дитини) до утилітарного-прагматичних (формування навичок практичного мислення для покращення підготовки учнів до майбутньої професійної праці).

Ідеї основоположників педагогіки Я. Коменського, Ж. Руссо, К. Ушинського, В. Сухомлинського склали основу подальшого вивчення проблеми активізації навчальної діяльності. Разом з тим, наявність у педагогічній думці минулих століть різних підходів до розв’язання цієї проблеми свідчить про її складність та багатогранність [22, с. 67].

Щоб залучити школярів до навчальної діяльності для досягнення мети навчання, потрібно задіяти всі засоби активізації, зокрема, зміст освіти, методи і форми навчання. Слід зазначити, що система засобів активізації пізнавальної діяльності школярів зможе забезпечити організацію учнів як мотивованого процесі в тому разі, коли відповідатиме певним вимогам. Серед них пробудження і розвиток внутрішніх мотивів учіння школярів на всіх його етапах; стимулювання механізму організації учнів; забезпечення формування навчальних та інтелектуальних умінь школярів.

Сучасні психологічні та дидактичні дослідження підтверджують важливість інтерактивних технологій навчання як засобу активізації навчальної діяльності учнів, де навчання виступало би як спільна діяльність учителя та учня. Необхідність використання інтерактивних технологій зумовлена тим, що органічно об’єднує триєдину мету навчання: освітню, розвивальну, виховну; задовольняє різні дитячі інтереси (ігрові, пізнавальні, соціальні); забезпечує коло уявлень про навколишній світ; впливає на розвиток психічних процесів, на формування активної особистості; виступає як засіб всебічного розвитку дитини, зокрема, її пізнавальних здібностей; підвищує інтерес до навчання, розвиває уважність, забезпечує краще засвоєння навчального матеріалу; активізує розумову діяльність, розвиває трудові уміння та навички школярів; сприяє засвоєнню окремих знань та вмінь [29, с. 91].

Активізація передбачає тісний зв’язок засвоєння знань із застосуванням їх під час вирішення завдань, які потребують від учнів пошуку нового, відбору даних, видозмінення звичних дій (ініціатив), наполегливість, розв’язання завдань проблемного характеру, що в свою чергу, використання інтерактивних технологій.

Складовими компонентами навчальної діяльності, активізованої шляхом застосування інтерактивних методів, є:

а) емоційний компонент (позитивне ставлення до предмета, захоплення новим матеріалом);

б) когнітивний компонент (виникнення запитань, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, розуміння навчального матеріалу, доповнення або уточнення відповідей однокласників);

б) вольовий компонент (самостійність під час виконання завдань підвищеної складності, терпіння у подоланні труднощів, організованість);

в) дійовий компонент (актуалізація та перенесення сукупності набутих знань і навичок у нову навчальну ситуацію) [40, с. 35].

Кожен із компонентів перебуває у взаємозв’язку з іншими. Під час занять, на яких вчитель застосовує інтерактивні методи, передбачається стійка орієнтація на всебічне сприймання матеріалу, а також на творчість, яка виявляється в органічній єдності зі здібностями, що сприяє досягненню прогресивних, соціально й особистісно-значущих результатів.

У систематизації умов активізації навчальної діяльності можна виділити такі три групи: педагогічні, психологічні та соціальні.

Педагогічні умови: використання у навчальній діяльності різноманітних методів та прийомів, зокрема, наочних та словесних; виховання в учнів серйозного ставлення до навчання, усвідомлення необхідності отримання знань; розвиток розумових здібностей учнів (за допомогою проблемних ситуацій, пошукових завдань, наочного матеріалу, дидактичних ігор та вправ); урізноманітнення видів розумової праці на уроці незалежно від вікових особливостей дитини, її фізичних та психічних можливостей; новизна матеріалу, що вивчається [18, с. 89].

Психологічні умови: розвиток інтересу до навчання в учнів початкових класів: формування самостійності учнів; позитивна мотивація навчальної діяльності молодших школярів; розвиток уваги учнів початкових класів на основі емоційного піднесення, інтелектуального натхнення; гнучкість мислення.

Соціальні умови: стан освіти в державі; доброзичливе ставлення батьків до дітей у сім’ї, спільна діяльність батьків та дітей (навчальна, ігрова, трудова); матеріальне забезпечення сім’ї; освіта батьків.

Джерелами активності молодших школярів є потреби (у спілкуванні, наслідуванні, навчанні); технічні засоби навчання; дидактичні ігри; елементи проблемного навчання [19, с. 18].

Стимулюють навчальну діяльність: новизна наукових відомостей, яскравість фактів, оригінальність висновків, різноманітність засобів навчання, глибинне проникнення в суть явищ, які вивчаються.

Сприймання – це складна навчальна діяльність, яка включає в себе систему перцептивних дій, тобто дій, що дозволяють віднайти об’єкт сприймання, упізнати його, виміряти, оцінити. Саме в процесі опрацювання матеріалу з допомогою інтерактивних технологій сприймання включається в дію [18, с. 145].

Отже аналіз науково-педагогічної літератури з проблем активізації навчальної діяльності молодших школярів дозволив зробити такі висновки:

1. Активізація – це період від недіяльного стану в діяльний, або посилення діяльного стану.

2. Основоположниками педагогічної думки інтерактивні технології визначено як важливий засіб активізації навчальної діяльності молодших школярів.

3. Структурними компонентами активізації навчальної діяльності є визначення мети діяльності, забезпечення позитивної мотивації та готовності до виконання відповідних дій та операцій, сприймання усвідомлення та закріплення навчальної інформації, засвоєння засобів діяльності, розвиток самостійності в процесі розв’язання репродуктивних і творчих завдань, узагальнення творчих знань, контроль за результатами навчальної діяльності учнів, використання інтерактивних технологій під час вивчення того чи іншого матеріалу.

4. На сучасному етапі особистісно-орієнтоване навчання вимагає застосування інтерактивних методів для активізації навчальної діяльності, усвідомлення, розуміння та осмислення навчального матеріалу, а також пізнання світу та самого себе.