3. Митні режими: проблеми класифікації

Класифікацію можна визначити як логічну операцію, яка дозволяє упорядкувати велику кількість тих чи інших явищ з тим, щоб спростити їх розуміння. Але слід зазначити, що дана операція має штучний характер, вона відображає особливості підходів автора, а відтак не може претендувати на універсальність.

Сьогодні немає єдиного підходу до класифікації митних режимів, і це є об’єктивним явищем, так як в залежності від критерію вона завжди буде різною.

Основні митні режими:

Можна виділити наступні блоки:

і

Економічні митні режими:

мпорт (випуск для вільного обігу); експорт (остаточне вивезення); транзит.

п

Завершальні митні режими:

ереробка на митній території; переробка за межами митної території; тимчасове ввезення; митний склад; вільна митна зона.

р

Спеціальні митні режими:

еімпорт; реекспорт; знищення або руйнування; відмова на користь держави.

тимчасове вивезення; безмитна торгівля.

Пропоную розглянути основні підходи до класифікації, які містяться в юридичній літературі.

Так, на думку Є.А. Болибока, митні режими доцільно класифікувати на п'ять груп.

До першої належать режими, які використовуються при здійсненні основного обсягу зовнішньоторговельних операцій, пов'язаних з продажем українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності товарів в інші країни і з закупівлею товарів для потреб вітчизняного виробника. Це імпорт (випуск для вільного обігу), експорт (остаточне вивезення), реекспорт, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, реімпорт, вільна митна зона.

До другої слід включити митні режими, за яких переміщення товарів через кордон поєднується з виконанням митними органами конкретних операцій в інтересах відповідних організацій або осіб з наданням для них певних послуг. Це режими митного складу, безмитної торгівлі.

До третьої доцільно віднести режими, у рамках яких товари перемішуються через кордон у зв'язку з їх переробкою в іншій країні. Це переробка на митній території або за межами митної території.

Четверта об'єднує режими, які використовуються при припиненні зовнішньоекономічних операцій у зв'язку з неможливістю дозволу реалізації транзиту або його неефективністю на ринку України. Це такі, як знищення або руйнування, відмова на користь держави.

До п'ятої групи відносять митні режими, при яких товари не купуються і не реалізовуються суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України, а переміщуються через територію України з метою доставки з однієї іноземної країни в іншу. До цієї групи належить транзит [21, с. 164].

В свою чергу В.П. Науменко поділяє митні режими на дві групи залежно від завершеності митного режиму:

Завершені митні режими (імпорт (випуск для вільного обігу), експорт (остаточне вивезення), реекспорт, реімпорт, знищення або руйнування, відмова на користь держави, вільна митна зона).

Незавершені митні режими (тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, режими переробки, митного складу, транзиту) [33, с.23-24].

О.П. Гребельник пропонує наступну класифікацію:

Режим основного обсягу зовнішніх операцій (імпорт (випуск для вільного обігу), експорт (остаточне вивезення), реімпорт, реекспорт, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення)

Режими відповідно до яких можна надавати послуги (МБТ, МС)

Режими переробки ( переробка на митній території/за межами митної території)

Режими припинення операцій у сфері митно-тарифних відносин (знищення або руйнування, відмова на користь держави)

Спеціальні режими (транзит, спеціальна митна зона) [24, с.378].

За тривалістю дії митні режими можна поділити на строкові та безстрокові. Для строкових митних режимів законодавством передбачено, в якості обов’язкових умов їх дотримання, певні строки здійснення митних операцій. Наприклад, відповідно до ст.108 МКУ 2012р. загальний строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дня поміщення товарів у даний митний режим [4]. Для дотримання умов безстрокових режимів, ніякі строки не передбачаються. До останніх відносяться: імпорт (випуск для вільного обігу), експорт (остаточне вивезення), знищення або руйнування, відмова на користь держави.

Новелізація переліку митних режимів у Митному кодексі України 2012 року (зі змінами від 02.03.2015)

Щодо переліку митних режимів, то законодавець збільшив їх кількість з 13 до 14 за рахунок розподілу митного режиму «тимчасове ввезення (вивезення)» (далі - ТВ/В) на два окремих режими: «тимчасове ввезення» та «тимчасове вивезення». Також слід зазначити, що ряд митних режимів дещо змінили свою назву. Так, митний режим «імпорт» перейменовано на «імпорт (випуск для вільного обігу)», "експорт" – на «експорт (остаточне вивезення)», «спеціальна митна зона» – на «вільна митна зона», «магазин безмитної торгівлі» - на «безмитна торгівля», а з назв митних режимів «переробка на митній території України» та «переробка за межами митної території України» вилучено слово «України».

Спробую проаналізувати причини вищезазначених змін.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України [1] та ч.1 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» [6] чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Згідно з ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору [6]. Дані положення закріплюють вищу юридичну силу міжнародних договорів над Законами України, але не над Конституцією України.

З вищезазначеного можна побачити роль та місце міжнародних договорів у законодавстві України.

Основними міжнародними договорами України, що регулюють, в тому числі, питання митних режимів є: Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (м. Кіото, 1973р.) ( далі – Кіотська конвенція) [2], дата набрання чинності для України: 15.09.2011р.,

Конвенція про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990р.) (далі - Конвенція) [3], дата набрання чинності для України: 22.09.2004р.

Приведення національного законодавства у відповідність до норм міжнародного права є одним із ключових завдань України в умовах європейської інтеграції.

Кіотська конвенція щодо митних режимів оперує наступними поняттями:

• випуск для вільного обігу ( див. роздій 1 спеціального додатку В Кіотської конвенції ),

• остаточний вивіз ( див. розділ 1 спеціального додатку С Кіотської конвенції),

• вільна зона ( див. розділ 2 спеціального додатку D Кіотської конвенції),

• переробка на митній території/ за межами митної території (див. розділи 1,2 спеціального додатку F Кіотської конвенції), тощо.

Щодо митного режиму ТВ/В, то роз’єднання останнього було необхідним для того щоб у частині тимчасового ввезення привести його у відповідність до Конвенції 1990р.

Необхідно звернути увагу на законодавчі дефініції митних режимів тимчасового ввезення/вивезення, які зазнали значних «зовнішніх» змін, а саме:

1. Для кожного з режимів конкретизується статус товарів, які можуть переміщуватись через митний кордон України (відповідно до ст. 72 МКУ 2012р.);

2. Поряд з терміном «товари» з’являється звичний для МКУ 2012р. термін «транспортні засоби комерційного призначення»;

3. Для режиму тимчасового ввезення (МКУ 2012р.) передбачено як умовне повне, так і часткове звільнення від оподаткування митними платежами, на відміну від режиму ТВ/В (МКУ 2002р.), де передбачено тільки умовне повне;

4. Замість терміну «повернення» товарів використовуються терміни «реекспорт» та «реімпорт» (в залежності від режиму).

Проаналізувавши зміни у дефініціях, можна зробити висновок, що, в принципі, їх зміст залишився незмінним, але самі поняття стали більш конкретизованими та деталізованими і набули більш завершеного вигляду. Цього вдалося досягти саме завдяки «роз’єднанню» режиму ТВ/В, що дало змогу акцентувати увагу на напрямі переміщення і, як наслідок, вживати замість загальних понять «товари» та «повернення» більш конкретні - українські/іноземні товари, реімпорт/реекспорт відповідно.

Висновок до розділу 1

Отже, митний режим належить до системи адміністративно-правових режимів, оскільки йому притаманні усі ознаки останніх: застосовуються у сфері державного управління; базуються на правових нормах, що встановлюють особливий порядок діяльності у тих, чи інших сферах; являють собою особливий порядок правового регулювання із дозволів, заборон, позитивних зобов’язань; певною мірою трансформують правовідносини, що перебувають у сфері їх впливу; змінюють правовий статус суб’єктів правовідносин; мають специфічний об’єкт правового регулювання; законодавчо закріплені; охороняються державою.

Серед функцій митних режимів слід виділити: фіскальну, стимуляційну, охоронну.

З прийняттям МКУ 2012р. перелік митних режимів було збільшено з 13 до 14 за рахунок розподілу митного режиму «тимчасове ввезення (вивезення)» на два окремих режими: «тимчасове ввезення» та «тимчасове вивезення». Щодо зміни найменувань митних режимів, то тут очевидно, що законодавець здійснив такі зміни з метою приведення понятійного апарату у відповідність з міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни.

З прийняттям МКУ 2012р. загальна сутність митних режимів не змінилася. Однак багато істотних нюансів було підкориговано (і здебільшого на користь декларантів). Найбільш суттєві позитиві зміни МКУ 2012р. вніс за наступними категоріями: товари, які можуть бути заявлені у той чи інший митний режим; строки перебування товарів у відповідних режимах; заходи митно-тарифного регулювання.

Також можна виділити наступні митні режими: основні, економічні, завершальні, спеціальні; за тривалістю дії: строкові, безстрокові; залежно від завершеності: завершені, незавершені тощо.

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ МИТНОГО РЕЖИМУ