2. Функції митних режимів

У перекладі з латинської функція (functio) означає виконання, звершення. У новому тлумачному словнику української мови визначено функцію як: 1) явище, що залежить від іншого явища, є формою його виявлення і змінюється відповідно до його змін; 2) робота кого-небудь, чого-небудь, обов’язок, коло діяльності когось, чогось; обов’язок, повинність, місія [38, c.768].

У широкому розумінні поняття «функція» визначається як напрям або аспект діяльності відповідного інституту чи утворення.

В свою чергу функцією інституту права є головні напрямки регулятивної діяльності норм окремо взятого інституту права [37, c.279].

Виходячи з теоретичних уявлень про функцію інституту права , можна зазначити, що функцією митних режимів є «певний» напрям регулятивної діяльності норм останніх. Термін «певний» мною вжитий тому, що неможливо дати чіткий перелік функцій митних режимів, так як в залежності від «широти» підходу та, відповідно, від критерію класифікації перелік останніх завжди буде «різним».

Існує декілька підходів до визначення переліку функцій митних режимів. Так, А.С. Мостовий вважає, що до основних функцій митних режимів варто зачислити: фіскальну, стимуляційну та охоронну [32, c.93]. У свою чергу О.П. Гребельник зазначає, що митні режими виконують наступні функції:

• встановлюють порядок переміщення товару через митний кордон країни залежно від призначення товару;

• визначають умови перебування товару на/поза митною територією;

• встановлюють рамки в яких може використовуватись товар;

• регламентують права та обов’язки особи, що переміщує товар;

• визначають вимоги до товару, який поміщується у даний конкретний режим.

Таким чином, запровадження митних режимів обумовлено в першу чергу необхідністю надання переміщенню товарів та транспортних засобів певного статусу з метою недопущення їх хаотичного ввезення та вивезення, а також з метою забезпечення можливості здійснення митного контролю. Крім цього, застосування митних режимів дає можливість залежно від мети, терміну ввезення чи вивезення товарів або інших обставин застосовувати до них різні заходи правового регулювання, що дозволяє повніше враховувати потреби та інтереси суб'єктів ЗЕД для розвитку зовнішньоторговельного обміну [23].

Згідно з ст. 71 МКУ 2012р. (редакція від 02.03.2015) декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені МКУ 2012р.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених МКУ 2012р.

Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до ч.1 ст.71МКУ 2012 р., за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим [4].

Далі я більш детально пропоную розглянути функції митних режимів, які визначив А.С. Мостовий: фіскальну, стимуляційну та охоронну.

У визначенні функцій будь-якого з інститутів митного права варто вказати, який з інтересів реалізується за допомогою цього інституту. У функціонуванні будь - якої з галузей національного права реалізуються два головні інтереси: публічний та індивідуальний (або приватний). [32, с.93].

За допомогою митних режимів втілюється у життя однаковою мірою інтерес публічний і приватний. Через фіскальну функцію реалізується інтерес публічний, оскільки використання того чи іншого митного режиму напряму впливає на розміри надходжень до державного бюджету. Залежно від того, який митний режим буде обрано декларантом, залежить чи будуть стягуватись митні платежі, а також розмір останніх. Реалізація фіскальної функції відбувається у повному обсязі при застосуванні митного режиму імпорту [4].

Стимуляційна функція реалізує інтерес приватний, адже спрямована на забезпечення основних прав та свобод громадян. Прикладом реалізації стимуляційної функції є митні режими переробки. Митний режим переробки за межами митної території передбачає можливість вивезення українських товарів закордон без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності з метою застосування до них операцій зпереробки, які визначені ч.2 ст. 150 МКУ 2012р. [4].

Слід зазначити, що МКУ 2012р. (від 02.03.2015), дещо послабив стимуляційну функцію митного режиму переробки за межами митної території, так як на відміну від Митного кодексу України 2002 року ( далі – МКУ 2002р. ) він передбачає заходи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (п.13 ч.1 ст.186 МКУ 2012р.).

Використання даного виду митного режиму дає змогу вітчизняним підприємцям використовувати іноземні технології, які недоступні на вітчизняному ринку. Митний режим переробки на митній території сприяє створенню нових робочих місць, збільшує дохід у державний бюджет тощо.

Варто зазначити, що різні аспекти реалізації стимуляційної функції митних режимів в кінцевому підсумку спрямовані до однієї мети – до економічного зростання держави.

Охоронна функція митних режимів реалізує одночасно, як приватний, так і публічний інтерес, оскільки охорона національного ринку має велике значення як для держави загалом, так і для кожного окремого суб’єкта.

Митне законодавство України передбачає особливі умови використання товарів відповідно до обраного митного режиму. Кожен з чотирнадцяти видів митних режимів передбачає окремі умови використання товарів на митній території України чи поза її межами. Окреслення таких умов є гарантією для держави, що товари чи їхнє використання не спричинять шкоди національним економічним інтересам [32, с.94].