24) Систематизація законодавства

Систематизація законодавства — це діяльність компетент­них державних органів та уповноважених організацій з упорядку­вання і вдосконалення чинних нормативноправових актів, зве­дення їх у єдину внутрішньо узгоджену систему.

Систематизація законодавства — це постійна форма розвитку і упорядкування діючої правової системи, вона здійснюється з метою встановлення і усунення прогалин, протиріч у чинному законодавстві, внесення до нього корективів; підвищення ефективності законодавст­ва; забезпечення можливості оперативно знаходити і вірно тлумачити усі потрібні правові норми; сприяння вивченню законодавства, а та­кож його дослідженню.

Основними видами систематизації нормативноправових актів є:

1) інкорпорація;

2) кодифікація;

3) консолідація.

Інкорпорація — це вид систематизації законодавства, який передбачає об'єднання нормативноправових актів без зміни їх

змісту в збірники у хронологічному, алфавітному, предметному чи іншому порядку.

Метою інкорпорації є підтримка законодавства у діючому стані, який міг би забезпечити його доступність, надавати усім суб'єктам права достовірну інформацію про нормативноправові акти у їх чин­ній редакції.

Кодифікація — це вид систематизації законодавства, який передбачає змістовну переробку (усунення розбіжностей і проти­річ, скасування застарілих норм) нормативноправових актів, що мають спільний предмет і метод правового регулювання та ство­рення нового систематизованого нормативноправового акту.

В юридичній літературі за обсягом розрізняють наступні види кодифікації:

1) загальна — це створення зведених кодифікаційних актів з осно­вних галузей законодавства (Конституція);

2) галузева — це систематизація нормативноправових актів у ме­жах певної галузі законодавства (Цивільний, Сімейний, Кримі­нальний кодекси тощо);

3) спеціальна — це систематизація нормативноправових актів у межах одного чи декількох інститутів (Податковий, Лісовий, Митний кодекси тощо).

Консолідація — це вид систематизації законодавства, який передбачає створення, на основі кількох нормативноправових актів з одного і того ж питання, нового об'єднаного акта, в якому нормативні приписи розміщуються в логічному порядку після ре­дакційної обробки, але без зміни змісту.

При консолідації новий акт затверджується компетентним правотворчим органом, а старі численні розрізнені акти визнаються таки­ми, що втратили чинність.

25) Система права поняття та загальна характеристика

Система права - це об'єктивно зумовлена єдність і погодженість правових норм держави та їх розподіл на окремі взаємопов'язані між собою складові елементи: галузі права, підгалузі права та правові інститути.

Ознаки системи права:

1) об'єктивна зумовленість системи права проявляється в тому, що право регулює всі найважливіші суспільні відносини, які змінюються одночасно зі змінами держави і суспільства.

2) єдність системи права проявляється в тому, що правові норми будь-якої держави, в яких би об'єднаннях вони не були, є окремими частинами однієї системи права, тобто єдиного цілісного правового утворення;

3) погодженість правових норм в системі права проявляється в тому, що норми тісно пов'язані між собою і перебувають у постійній взаємодії.

4) організаційна структурованість системи права, тобто її внутрішня побудова, нерозривно зв'язані між собою правові комплекси, галузі, підгалузі права, правові інститути та норми права;

5) розмежування норм права за предметом і методом правового регулювання, саме за цим критерієм норми права розподіляються на галузі права.

Підводячи підсумок характеристики системи права і її ознак, не можна не погодитись що кожна система права складається історично і вона обумовлена певними правовими принципами правової держави і громадянського суспільства. До них можна віднести: принцип народовладдя, розподілу влади, принцип рівності і рівноправності громадян, принцип справедливості, принцип єдності прав і обов'язків, принцип взаємоповаги і взаємо відповідальності держави і особи, принципи природного права на життя, безпеку, свободу, власність, мир, соціальну захищеність тощо.