25. Принципи пожежної сигналізації

Для швидкого повідомлення про пожежу пожежно-рятувальної служби облаштовують електричну пожежну сигналізацію, яка виявляє займання на початковій стадії, що забезпечує успішну боротьбу з вогнем.

До автоматичних систем пожежної сигналізації належать:

- теплові,

- димові,

- світлові,

- ручні сповіщувачі.

Теплові автоматичні сповіщувачі реагують на підвищення температури навколишнього середовища.

Димові сповіщувачі реагують на появу диму.

Комбіновані сповіщувачі здатні одночасно реагувати на підвищення температури у навколишньому середовищі і появу диму.

Світлові сповіщувачі мають фотоелемент, що реагує на ультрафіолетову або інфрачервону частину спектра полум’я.

Ефективність і надійність пожежних сповіщувачів залежить від оптимального добору їх типу, установки та умов експлуатації.

Кожну точку приміщення, яка потребує захисту від пожежі, має контролювати не менш як два автоматичних пожежних сповіщувачів.

Кількість пожежних оповісників у приміщенні визначають, виходячи з необхідності виявлення загорання у початковій стадії по всій площі.

Допустима висота установки пожежних сповіщувачів не повинна перевищувати:

• теплових — 9 м;

• димових — 12 м;

• комбінованих — 20 м;

• світлових — 30м.

Періодично сповіщувачі перевіряються на справність:

• теплові — один раз на рік;

• димові і комбіновані — один раз на місяць.

26. Основні способи та засоби пожежогасіння

До основних способів припинення процесу горіння можна віднести слідуючі:

-припинення надходження окислювача (кисню) до осередку горіння;

-розбавлення повітря негорючими, інертними газами;

-зниження температури горючої речовини до рівня, нижчого за температуру спалахування;

-ізоляції вогнища пожежі від доступу повітря;

-зменшення концентрації горючих речовин шляхом розбавлення їх негорючими матеріалами;

-інтенсивного гальмування швидкості хімічної реакції (інгібування);

-механічного зриву полум'я сильним струменем води, порошку, газу.

На цих методах і способах базується припинення процесу горіння за допомогою вогнегасних речовин.

До засобів гасіння пожежі належать:

-вода й водяна пара;

-хімічна й повітряно-хімічна піна;

-інертні і негорючі гази;

-галоїдні вуглекислотні сполуки;

-сухі порошки;

-пісок, щільна тканина — повсть та азбест.

До первинних засобів пожежогасіння належать:

• вогнегасники;

• пожежні крани-комплекти, ручні насоси;

• лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;

• ящики з піском, бочки з водою;

• азбестові полотнища, повстяні мати та ін.

Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м². Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водопінні, порошкові, вуглекислотні, газові.

Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).

Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).

Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об'єм.

Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР (легкозаймистих рідин), електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.

Найбільш розповсюдженими порошковими вогнегасникамиє:

ОП-1, ОП-2, ОП-5, ОП-10 — переносні;

ОПА-50, ОПА-100 — пересувні.