22. Морфологічні норми сучасної української мови. Визначення «реквізит», «бланк», «формуляр-зразок», «трафаретний текст».

Морфологічні норми – це загальноприйняті правила вживання граматичних форм слів, що вивчає розділ мовознавства – морфологія.

Морфологічні норми регулюють вибір варіантів правильної форми висловлювання. Від вибору найдоцільнішої морфологічної форми, особливо коли в мові налічується кілька способів висловлення, залежить смислова точність, логічна послідовність, чіткість, багатство і різноманітність викладу думки. Будь-яке мовне явище може виступати мовною нормою. Зразком унормованості може бути звук і сполучення звуків, морфема, значення слова та його форма

Розрізняють такі типи норм:

1. орфоепічні норми (вимова)

2. акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос)

3. лексичні норми (розрізнення значень, закономірності лексичної сполучності);

4. словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

5. морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

6. синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

7. стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

8. орфографічні норми (написання слів);

9. пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).

Реквізит- обов'язкові дані, які мають бути в кожному документі певного виду (наприклад, договорі, чеку, векселі) для визнання його дійсним (наприклад, назва документа, дата складання, сума, яка підлягає сплаті, назва платника, адреса тощо).

Бланк - макет документа у вигляді паперового листа, що містить елементи призначений для подальшого заповнення та внесення записів у відведені місця.

Формуляр-зразок- це модель побудови однотипних документів. Він передбачає реквізити та їх розташування в організаційно-розпорядчих документах

Трафаретний текст- це текст, у якому є постійна і змінна інформація; постійна - включається до бланку документа, змінна – заповнюється в кожному конкретному документі

 

23. Бар’єри у спілкуванні. Значення службового етикету в роботі будь-якого колективу.

Бар'єр спілкування - це внутрішня перешкода психологічного характеру, що заважає людині успішно спілкуватися.

Комунікативні бар’єри :

Бр’єр «авторитет»: соціального статусу, приємного зовнішнього вигляду, доброзичливого ставлення до адресата, компетентності, щирості.

Бар’єр «уникання»

Бар’єр «нерозуміння»: фонетичний бар’єр (коли говорять на іноземній мові, коли говорять швидко, розбірлива і достатньо гучна мова); стилістичний бар’єр, семантичний бар’єр ( говорити максимально просто, Смислові поля у різних людей різні);

Бар’єри взаємодії :

1. Мотиваційний бар’єр

2. Моральний бар’єр

3. Бар’єр стилів спілкування

Бар’єри сприйняття і розуміння :

1. Естетичний бар’єр

2. Соціальний бар’єр

3. Бар’єр негативних емоцій

4. Стан здоров’я юдини

5. Психологічний захист

6. Бар’єр установки

7. Бар’єр двійника.

Дотримання правил ділового етикету відображає ваш професіоналізм і серйозний підхід до справи. Етикет є одним із складників вашого ділового образу. Потрібно бути пунктуальними, правильно вітатися, звертатися, правильно говорити, усміхатися бути тактовними.

24. Документ, як основний вид ділового мовлення. Загальні вимоги до складання документів.

Документ - матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу.  Документ створюється для передачі або зберігання інформації, задовольняє певну соціальну потребу та є засобом зв'язку між організаціями та суспільними структурами.

Загальні вимоги :

• документ видає повноважний орган;

• документ не може суперечити чинному законодавству;

• документ повинен відповідати конкретним завданням керівництва;

• документ слід складати за встановленою формою;

• документ має бути бездоганно відредагованим;

• документи мають відповідати встановленим стандартам.

25. Види документів та їх класифікація.

Види документів визначають залежно від:

Найменування - заяви, листи, телеграми, довідки, інструкції та ін.

Походження – службові й особисті:

• службові документи створюються організаціями, підприємствами та службовими особами, які їх представляють

• особисті документи створюють окремі особи поза сферою їх службової діяльності

Місця виникнення – внутрішні та зовнішні:

• внутрішні документи мають чиність лише в середині тієї організації, де їх складено

• зовнішні є результатом спілкування організації з іншими організаціями

Призначення – організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, щодо особового складу.

Напрямку – вхідні й вихідні

Форми – стандартні й індивідуальні:

• стандартні – документи, які мають однакову форму й заповнюються в певній послідовності

• індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв’язання окремих ситуацій

Терміни виконання – звичайні безтермінові, термінові й дуж термінові:

• звичайні термінові – такі, що виконуються в порядку загальної черги

• термінові – за встановленим терміном виконання

• дуже термінові – документи з позначенням «дуже терміново»

Ступінь гласності – секретні, несекретні

Стадія створення – оригінали, копії, виписки, витяги:

• оригінал – це основний вид документа, перший і єдиний його примірник

• копія – це точне відтворення оригіналу

• за потреби відтворити не весь матеріал, а лише його частину, робиться виписка

• якщо документ загублено, видається його другий примірник – дублікат

Термін зберігання – постійного, тривалого і тимчасового

Техніка відтворення – рукописні й відтворені механічним способом.

Документи поділяються на такі групи:

• Організаційні – комплекс взаємопов’язаних документів, які регулюють функції права апарату управління. Це положення про персонал, статут організації, посадові інструкції.

• Розпорядчі – мають адміністративний характер. Це укази, установи, ухвали, вказівки, рішення, накази.

• Довідково-інформаційні документи – це сукупність документів, які містять інформацію про стан справ і є підставою для прийняття рішень. Це акти, протоколи, довідки, факси, договори.

• Документи з особового складу – це документи, які характеризують правову, трудову й службову діяльність працівників. Це заяви, резюме, особові справи, трудові угоди.