5

Тема. Система органічного світу як відображення його історичного розвитку

Мета: формувати знання про сучасну систему органічного світу як відображення еволюції органічного світу; розвивати вміння виокремлювати головне, узагальнювати, логічно викладати свої думки, порівнювати, робити висновки; формувати науковий світогляд про еволюцію органічного світу.

Матеріали й обладнання: таблиця «Система живої природи», схема «Еволюційне дерево», портрет К. Ліннея.

Поняття: система органічного світу, систематика, класифікація, таксон, принципи класифікації.

Тип уроку: урок засвоєння наукових знань і знань про способи діяльності.

Хід уроку

• I. Організаційний момент

• II. Актуалізація опорних знань

• Бесіда, під час якої складається узагальнювальна схема «Докази еволюції»

Ключові слова для складання схеми:

Ембріологічні докази: закон Бера, закон Геккеля — Мюллера;

Порівняльно-анатомічні докази: гомологи, аналоги, атавізми, рудименти, живі перехідні форми (єхидна, качкодзьоб).

Палеонтологічні докази: перехідні форми (іностранцевія, археоптерикс, іхтіостег).

Запитання до учнів:

— Що таке систематика? (Наука про різноманітність живих організмів та їхню класифікацію (поділ на групи) на підставі спільних ознак (споріднення).)

— Що таке класифікація? (Поділ організмів на групи на підставі їхнього споріднення.)

Багато вчених намагалися займатися класифікацією. Але їхні спроби були невдалі, оскільки природодослідники відображали порядок, установлений Творцем, а не споріднення видів.

• III. Мотивація навчальної діяльності

• Обговорюємо разом

Давньогрецький мудрець Сократ якось запропонував іншим філософам сформулювати визначення, що таке людина. Іншими словами, вказати ті риси, які відрізняють людину від усього іншого, що є у світі. Співрозмовник Сократа запропонував таке визначення: «Людина — це двонога істота без пір’я». Сократ не став йому заперечувати, але на наступну зустріч приніс у мішку обскубаного півня й у слушний момент випустив його з мішка зі словами: «Ось твоя людина». Кому ж уперше спало на думку описати й систематизувати рослинний і тваринний світ, а також знайти місце людини в системі живої природи? Хто є основоположником науки систематики?

• IV. Вивчення нового матеріалу

1. Історія систематики

• Розповідь учителя

Перші відомі нам спроби класифікувати форми життя розпочали в античному світі Гептадор, а потім Арістотель та його учень Теофраст, які об’єднували все живе згідно зі своїми філософськими поглядами. Вони створили досить докладну систему живих організмів. Рослини вони поділили на дерева й трави, а тварин — на групи з «гарячою» й «холодною» кров’ю. Остання ознака мала велике значення для виявлення власне внутрішньої впорядкованості живої природи. Так з’явилася природна система, що відображає впорядкованість, наявну в природі.

Англійський природодослідник Джон Рей (1627–1705) опублікував важливі роботи, присвячені рослинам, тваринам та натуральній теології. Підхід, що він його використав при класифікації рослин у своїй «Historia Plantarum», став важливим кроком у напрямку до сучасної таксономії. Рей відкинув дихотомічний поділ, який використовували для класифікації видів і типів, запропонувавши систематизувати їх за подібністю й відмінностями, виявленими в процесі вивчення.

2. Внесок к. Ліннея в розвиток систематики

Розповідь учителя з елементами бесіди та опорою на наявні знання

Великий внесок у розвиток систематики зробив учений Карл Лінней. Його заслуги:

— запровадив 1 тис. ботанічних термінів (маточка, тичинка, чашечка тощо);

— використовував систематичні категорії (рід, вид, клас тощо);

— увів подвійну назву виду латинською мовою;

— у своїй праці «Філософія ботаніки» розкрив принципи класифікації рослин за кількістю частин квітки.

Однак його система була штучною, тому що не відображала принципи споріднення між групами й ґрунтувалася на деяких довільно взятих ознаках.

За часів К. Ліннея для побудови системи природи використовували нечисленні ознаки, найчастіше зовнішньої та внутрішньої будови організмів. Ж. Б. Ламарк запропонував брати до уваги також споріднені зв’язки між організмами. Сьогодні при побудові біологічної системи використовують сукупність ознак організмів: 1) особливості будови організмів та їхніх клітин; 2) історія розвитку групи на основі викопних решток; 3) особливості розмноження й ембріонального розвитку; 4) нуклеотидний склад ДНК і РНК; 5) склад білків; 6) тип живлення; 7) тип запасних поживних речовин; 8) поширення організмів тощо.