Зміст і методи психокорекційної роботи

При проведенні корекційної роботи необхідно керуватися принципами добровільності та інформованості. Згідно принципу добровільності не можна примушувати до участі у корекційній роботі, тому що не можна заставити клієнта змінитися, якщо він сам цього не хоче. Принцип інформованості передбачає, що клієнт має право заздалегідь знати про цілі та зміст роботи.

Психокорекційну роботу можна реалізувати за допомогою різноманітних методів і стратегій: індивідуальної чи групової роботи шляхом проблемно-орієнтованої чи клієнт-центрованої стратегії, за допомогою методів психодинамічної, поведінкової, рольової, когнітивної, гештальтистської, психосинтетичної та інших напрямків психотерапії. Зміст психокорекційної взаємодії визначається вибором проблемно-орієнтованої чи клієнт-центрованої стратегії.

Клієнт-центрована стратегія означає те, що психолог намагається розв’язати проблему будь-якого клієнта, який звернеться до нього за допомогою. Проблемно-орієнтована стратегія полягає в тому, що психолог “підбирає” собі клієнта під способи корекції, якими він успішно і впевнено володіє.

Зміст корекційної роботи пов’язаний з найбільш типовими труднощами клієнтів. Способи корекції:  пояснювальна корекційна робота з батьками і педагогами, спрямована на зміну виховних установок і стереотипів виховання;  батьківський тренінг (підвищення батьківської компетентності);  тренінг педагогічного спілкування (підвищення педагогічної компетентності);  корекційні ігри психолога з дитиною;  організація ігор дитини з батьками;  колективні ігри (розподіл ролей і регуляція стосунків);  ігрова корекція поведінки (відреагування і вихід агресивного заряду);  соціальна терапія (зміна ставлення групи до дитини завдяки стійкій високій оцінці значимого дорослого).  Проблеми самооцінки, тривожності, підвищеної емоційної напруги, пасивності, конформізму. Способи корекції:  психогімнастика;  холдінг-терапія;  арттерапія;  психодрама та інші форми десенсибілізації.  

Проблема дезадаптації, як правило, визначається комплексом труднощів: комунікативні, порушення розумового розвитку і неготовність до навчання чи роботи, дезорганізація і емоційна регуляція поведінки, порушення особистісного розвитку, розв’язання яких визначає зміст психокорекції. Відповідно до виявлених труднощів пропонуються напрями психокорекційної роботи.

Механізми корекційного впливу

Основні механізми корекційного впливу:  

Повідомлення інформації – отримання клієнтом у процесі психокорекційної роботи різноманітних відомостей про особливості поведінки, міжособистісні стосунки, конфлікти тощо; виявлення причин виникнення і розвитку порушень; інформаційний обмін між учасниками групи.  

Навіювання надії – поява надії на успіх і розв’язання проблеми під впливом поліпшення  стану інших клієнтів.  

Універсальність страждань, переживань, розуміння клієнтом того, що він не одинокий, що інші члени групи також мають проблеми, сприяє появі почуття солідарності, підвищенню самооцінки.  

Альтруїзм – можливість у процесі психокорекції емоційно підтримувати та допомагати один одному, в результаті чого клієнт стає впевненішім, відчуває себе здатним бути корисним і потрібним, починає вірити у власні можливості.  

Коригуюча рекапітуляція первинної сімейної групи. Клієнти помічають проблеми, які мають корені у сім’ї. Виявлення і реконструкція минулих поведінкових стереотипів дає можливість їх опрацювання.  

Розвиток техніки міжособистісного спілкування. Клієнт має можливість за допомогою зворотнього зв’язку й аналізу власних переживань помітити власну неадекватну міжособистісну взаємодію і виробити конструктивні форми поведінки.  

Імітація поведінки. Клієнт може навчитися більш конструктивним формам поведінки за рахунок наслідування психолога та інших успішних учасників групи.  

Інтерперсональний вплив. Отримання нової інформації про себе за рахунок зворотнього зв’язку приводить до зміни і розширення образу “Я”. Можливість виникнення у групі ситуацій, з якими клієнт раніше не міг справитися, виділення, аналіз та їх  опрацювання.

Групова згуртованість – привабливість групи для її членів, бажання залишатися в групі, довіра, приймання один одного, почуття “Ми” в групі.  

Катарсис – відреагування, емоційне розвантаження, вираження сильних почуттів.