Вимоги до складання протоколу індивідуальної розвивально-корекційної роботи

Коротка характеристика клієнта, яка включає код клієнта (прізвище, ім’я, по-батькові), вік, стать, аналіз результатів спостережень і діагностики, особливості робочого або сімейного середовища, ставлення та оцінювання  проблем оточенням (колеги, вчителі, батьки, психолог, тощо)

Ситуація психологічної допомоги: основна мета індивідуальної роботи; коротка характеристика того, як клієнт усвідомлює проблему, чого він очікує від психологічної допомоги.

Протокол роботи. Яка це зустріч (перша, друга). Зміст роботи (протокол діалогу): По-черзі записуються  висловлювання консультанта і клієнта. Консультант і клієнт позначаються умовним кодом (П- психолог, К – клієнт). Оскільки запам’ятати буквально всі репліки неможливо, дозволяється опис висловлювань з деякими скороченнями. Основне, щоб протокол діалогу відображав розвиток основних думок, почуттів і переживань учасників. Коментування роботи (стадії роботи, методи, засоби, прийоми психологічної психокорекції), а також особливості поведінки, пози, рухів, виразу обличчя клієнта. Для оцінки успішності сеансу психокорекції має не лише результат (полегшення стану клієнта, чи говорить він, що проблема знята, чи з’явилась посмішка, чи змінився його вигляд, дихання), а, передусім, процес, який будував і розгортав психолог-практикант. Тому ґрунтовний і детальний опис процесу психокорекційної взаємодії є фундаментальною умовою оволодіння уміннями і навичками практичного психолога. Внаслідок цього оцінка роботи студента-практиканта буде залежати від того, наскільки повно, уважно, тонко, глибоко він бачить, розуміє, проводить і описує процес психокорекційної взаємодії.

Етапи психокорекційної роботи

Цілеспрямований вплив на клієнтів (учнів) здійснюється через психокорекційний комплекс, який складається із чотирьох взаємопов’язаних етапів: діагностичний; настановчий; корекційний; етап оцінки ефективності корекційних впливів.

Діагностичний етап передбачає підбір необхідних методик, діагностику особливостей розвитку особистості, виявлення факторів ризику, формування загальної програми психокорекції.

На установчому етапі психолог спонукає клієнта до взаємодії та співпраці, знімає тривожність, підвищує впевненість клієнта в собі, сприяє прагненню щось змінити в своєму житті.

Метою корекційного етапу є гармонізація і оптимізація розвитку клієнта, перехід від негативної до позитивної фази розвитку, оволодіння певними способами діяльності, гармонізація стосунків з навколишнім світом і з самим собою.

Етап оцінки ефективності корекційних впливів передбачає  вимірювання змісту та динаміки змін, які відбулися після проведеної корекційної роботи; сприяння появі позитивних поведінкових реакцій і переживань, стабілізація позитивної самооцінки.

Оцінка результатів проведеної психокорекційної роботи. Остаточні завдання  психокорекційної роботи полягають у досягненні змін у когнітивній, емоційній або поведінковій сферах особистості. У когнітивній сфері  відбувається інтелектуальне усвідомлення:  мотивів своєї поведінки, особливостей емоційних і поведінкових реакцій;  неконструктивності характеру  своїх стосунків, емоційних і поведінкових стереотипів;  зв’язку між різними фактами;  міри своєї участі у виникненні конфліктних ситуацій;  причин власних переживань і способів реагування. У емоційній сфері клієнт:  отримує емоційну підтримку психолога, що сприяє послабленню захисних механізмів;  вчиться розуміти і вербалізувати власні почуття;  розкриває свої проблеми з відповідними переживаннями, які часто бувають скритими від самого себе;  модифікує способи емоційного реагування. У поведінковій сфері клієнт:  вчиться  помічати, аналізувати та коректувати власні неадекватні реакції;  оволодіває новими формами поведінки. Ефективність проведеної психокорекційної роботи визначає психолог, клієнти (учні) і експерти (вчителі, батьки). Психолог аналізує реакцію учасників, їх самопочуття і висловлювання. Реакція учасників корекційної групи  визначається за допомогою зворотнього зв’язку за результатами роботи кожного дня та в кінці курсу. Наприклад, в кінці кожного дня тренер просить всіх учасників дати усну або письмову відповідь на питання:  Що найбільше сподобалось, запам’яталось, зацікавило?  Що не сподобалось, що б ви хотіли змінити?  Що вразило, здивувало?  Які висновки ви зробили для себе? В кінці психокорекційної роботи психолог проводить повторну діагностику, порівнює результати першого і другого діагностичних зрізів, використовує для порівняння дані контрольної групи;  опитує експертів, для визначення змін у поведінці учасників корекційної роботи.