Глобальна економіка (для студентів спеціальностей галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво»)
ЗМІСТ
ТЕМА 1: ЧАСОВІ МЕЖІ ФЕНОМЕНУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 2
1.1 Глобалізація та її суть 2
1.2 Історичні рамки глобалізації 5
1.3 Форми прояву глобалізації на сучасному етапі 6
ТЕМА 2: СУЧАСНА МЕТОДОЛОГІЯ ГЛОБАЛІСТИКИ 8
2.1 Становлення глобалістики як науки 8
2.2 Основні школи сучасної глобалістики 10
2.3 Становлення теоретичної бази глобалістики 11
ТЕМА 3: ГЛОБАЛІЗАЦІЯ СВІТОВОГО РИНКУ 14
3.1 Світовий ринок у системі міжнародних економічних відносин 14
3.2 Глобалізація ринків, глобалізація виробництва, міжнародна спеціалізація 16
3.3 Глобалізація міжнародного фінансового ринку 17
ТЕМА 4: МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ 19
4.1 Тенденції розвитку світової торгівлі 19
4.2 Державне регулювання міжнародної торгівлі 21
4.3 Міжнародна торгівля послугами 22
4.4 Платіжний баланс 23
ТЕМА 5: МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕҐРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ 24
5.1 Міжнародна економічна інтеграція 24
5.2 Вільні економічні зони 26
ТЕМА 6: СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА 30
6.1 Основи світової валютної системи 31
6.2 Європейська валютна система 32
6.3 Ринок іноземних валют 33
6.4 Міжнародні кредитні відносини 34
ТЕМА 7: УКРАЇНА ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНІ СПІЛЬНОТИ 35
7.1 Можливості стійкого розвитку України 35
7.2 Україна і СОТ 36
7.3 Інтеграція України в НАТО та ЄС 38
ТЕМА 8: ТРАНСКОРДОННА ЄВРОРЕГІОНАЛІЗАЦІЯ 41
8.1 Проблеми транскордонної єврорегіоналізації 41
8.2 Транскордонне співробітництво України і Польщі 42
Заняття № 1
Тема 1: часові межі феномену глобалізації
План
1.1 Глобалізація та її суть
1.2 Історичні рамки глобалізації
1.3 Форми прояву глобалізації на сучасному етапі
1.1 Глобалізація та її суть
Глобалізація – це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об’єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. У результаті глобалізації світ стає більш зв’язаним і залежним від усіх його суб’єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб’єктів.
Термін «глобалізація» набрав поширення у науці на рубежі 70-80-х років ХХ ст. Вважається, що першим його використав у 1981 р. американський соціолог Дж. Маклін. Але якщо він тільки окреслив контури процесу, то професор Гарвардської школи бізнесу Т. Левітт наповнив термін «глобалізація» реальним практичним змістом. У статті «Глобалізація ринків», опублікованій у 1983 р. у журналі «Гарвард Бізнес Рев’ю», він визначив глобалізацію як світову конвергенцію ринків завдяки існуванню нової форми підприємств, які були названі «глобальними фірмами».
До джерел та процесів, які в сукупності формують явище глобалізації, західні та вітчизняні вчені відносять:
– стабільні та довготривалі наслідки світової господарської діяльності, які досягли глобальних масштабів;
– бурхливий розвиток комунікацій, інформаційних технологій, який сприяв утворенню єдиного технічного та інформаційного простору;
– появу нових суб’єктів світової економіки і політики (транснаціональних корпорацій, держав, міжурядових організацій – суб’єктів глобальних відносин);
– соціокультурні трансформації: більш виразних рис набуває характер глобального наукового прогресу, формування так званого багатокультурного середовища, багатонаціональних трудових колективів тощо.
Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності техніко-технологічних, соціально-економічних, політичних, морально-етичних і культурних чинників (рисунок 1.1).
Рисунок 1.1 – Чинники глобалізації
Глобалізація проявляється у трьох формах: економічній, культурній та політичній.
З погляду економістів, глобалізація визначається як виникнення глобалізованої економіки, в якій національні економіки розділяються, а потім знов поєднуються в системі угод і процесів на міжнародному рівні. У цій глобалізованій економіці кордони національних економік більше не є суттєвими, і вона підпорядковується власній логіці, яка відрізняється від логіки економічних відносин між незалежними національними об’єктами.
З точки зору культурологів, глобалізацію можна розглядати як процес формування на міжнародному рівні культурно-інформаційного простору, який являє собою результат процесу розповсюдження, обміну комунікаційних технологій між різними частинами співтовариства.
З точки зору політиків, глобалізація розглядається як підйом у власній могутності нового «поліцентричного» центру світу як антитези існуючому світові, де панує держава, пов’язана з ним тісними узами. Цей новий світ ґрунтується на недержавних, чи транснаціональних зв’язках.
Найбільше глобалізовані країни станом на 2010 рік представлені у таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 – Рейтинг країн за індексом глобалізації
|
Країна |
2010 |
1995 |
1 |
Гонконг |
7,48 |
5,45 |
2 |
Ірландія |
7,43 |
4,93 |
3 |
Сінгапур |
6,78 |
5,91 |
4 |
Данія |
5,93 |
4,20 |
5 |
Швейцарія |
5,86 |
3,99 |
6 |
Бельгія |
5,82 |
4,50 |
7 |
Швеція |
5,90 |
4,04 |
8 |
Нідерланди |
5,59 |
4,57 |
9 |
Угорщина |
5,35 |
4,39 |
10 |
Фінляндія |
5,29 |
3,85 |
… |
|
|
|
25 |
Польща |
4,48 |
3,01 |
… |
|
|
|
28 |
США |
4,41 |
3,57 |
… |
|
|
|
38 |
Китай |
3,63 |
2,69 |
… |
|
|
|
43 |
Україна |
3,49 |
2,42 |
… |
|
|
|
51 |
Росія |
3,13 |
2,55 |
Виділяють три основні механізми глобалізації:
1) зростання конкуренції на міжнародних товарних ринках;
2) набуття виробництвом багатонаціонального характеру внаслідок делокалізації виробничих потужностей;
3) посилення міжнародної інтеграції фінансових ринків.