Розділ 1. Теоретичні основи аналізу амортиЗаційних ВіДрахувань

1. Теоретичні аспекти визначення понять «основні засоби», «амортизація» та «знос».

Для здійснення виробничої діяльності промисловим підприємствам потрібні засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що багаторазово беруть участь у процесі виробництва, зберігають при цьому свою натуральну форму, поступово зношуються і частинами переносять свою вартість на виготовлену продукцію або виконану роботу. Під впливом засобів праці предмети праці змінюють свої фізико-хімічні властивості перетворюючись на кінцеву готову продукцію. До засобів праці відносяться машини, обладнання, інструменти тощо, тобто основні засоби підприємства [30; 62].

В законодавчих і нормативно-правових документах вживаються різні назви категорії “основні засоби” - основні засоби, основні фонди, основні фонди (засоби), основні засоби (фонди). Крім того, економічна суть основних засобів трактується в них по-різному. Якщо розглянути думку Бутинця В. В. основні зособи - це матеріальні активи, що утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік). [12] Науковець Лишиенко О. В. висвітлює поняття основних засобів, як матеріальних активів, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційного циклу, якщо він перевищує один рік [30]. Науковець Любенко Н. М. дослідив, що матеріально-майнові цінності, які підприємство утримує з метою їх використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам протягом тривалого періоду (більше одного року) як в сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. В балансі підприємства відображають як власні, так і отримані на умовах фінансового лізингу об’єкти основних засобів та орендовані цілісні майнові комплекси [15]. Відповідно до думки Ткаченка Н. М. основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року, вартість яких повинна бути не менш 1000 грн і яка поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом [43].

Як бачимо, лише один критерій віднесення матеріальних активів до основних засобів співпадає – це тривалий термін використання, тобто більше одного року. Тривалість терміну експлуатації дає підстави для розробки та використання методики перенесення вартості основних засобів на готову продукцію впродовж усього часу їх корисного використання. При цьому автори підручників з бухгалтерського фінансового обліку користуються зазвичай визначенням терміну «основні засоби», наведеному в П(С)БО 7.

Всі об'єкти основних засобів піддаються фізичному і моральному зносу, тобто під впливом різних факторів втрачають свої властивості, є непридатним і не можуть далі виконувати свої функції. Відомо, що в процесі виробництва основні засоби зношуються фізично i старіють морально. Рівень фізичного зносу основних засобів визначається в процесі нарахування амортизації. Цей процес можна розглядати в кількох аспектах:

- по-перше, як метод визначення поточної оцінки не зношеної частини основних засобів;

- по-друге, як спосіб віднесення на готову продукцію одноразових витрат на основні засоби;

- по-третє, як спосіб нагромадження фінансових pecypciв для заміщення виведених із виробничого процесу основних засобів або для вкладання коштів у нові виробництва [40; 34].

Існує загальноприйняте визначення, що знос об’єкта основних засобів - це сума амортизації з початку його корисного використання. Знос і амортизація основних засобів заключається в тому, що будь-які об'єкти, які входять до складу основних засобів, можуть підпадати під вплив фізичного та морального зносу.

Фізичний знос може бути частково відшкодований за рахунок ремонту, реконструкції та модернізації. В міру використання основних засобів фізично зношуються елементи засобів праці, погіршуються їхні технічні властивості. Настає так званий механічний знос, у результаті чого кошти праці втрачають здатність брати участь у виготовленні продукції. Іншими словами, зменшується його споживча вартість.

Основні засоби піддаються фізичному зносу не тільки внаслідок їх продуктивного використання, але й під впливом сил природи. Як у процесі функціонування, так і у разі бездіяльності під впливом атмосферних умов, поступових, руйнівних дій природного обміну речовин відбуваються корозія металу, гниття дерева, тобто деформуються і руйнуються окремі частини основних засобів. Засоби праці можуть вийти з ладу і в результаті таких надзвичайних обставин, як пожежі, повені, землетруси та інші стихійні лиха.

Величина фізичного зносу основних засобів залежить від якості їх виготовлення, технічних параметрів, закладених в процесі створення і визначають довговічність. Крім того, рівень фізичного зносу основних засобів залежить від ступеня їх завантаження в процесі продуктивного використання. Чим більше змінність роботи обладнання та інтенсивніше його завантаженість у часі і по потужності, тим вище рівень зносу. Поряд з цим знос залежить від рівня кваліфікації робітників, дотримання відповідних умов експлуатації, захищеності від несприятливих умов навколишнього середовища, якості догляду та своєчасності проведення ремонту [19; 38].

Фізичний знос може бути визначений відповідно до термінів служби основних засобів за допомогою формули:

З = Т _ф / Т _н × 100, (1.1)

де З – знос (%);

Т _ф – фактичний термін служби (років);

Т _н – термін служби по встановленій нормі (амортизаційний період) (років) [18; 68].

Але найбільш правильно фізичний знос можна визначити шляхом обстеження технічного стану об’єкту в натурі (вузлів, частин і об’єкту в цілому). Доцільно також визначати ступінь зносу по термінах служби. Фізичний знос частково можна відновити, провівши ремонт, реконструкцію і модернізацію основних засобів, але з часом витрати на ремонт не окупаються, що призводить до недоцільність їх експлуатації.

Поряд з фізичним зносом засоби праці схильні до морального зносу, при якому ще цілком придатні за матеріальним станом машини й устаткування стають невигідними в експлуатації в порівнянні з новими, більш ефективними зразками техніки. Розрізняють дві форми морального зносу. Перша, коли в результаті науково-технічного прогресу, що зумовлює зростання продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби виробництва, подібного роду машини виробляються з меншими витратами. Коли виробництво нових, більш дешевих машин стає масовим, вартість аналогічних за технічними характеристиками діючих засобів праці знижується. Адже в кожен даний момент вартість товарів визначається не індивідуальними витратами, а кількістю суспільно необхідного робочого часу на його виробництво. Нові машини аналогічної конструкції виробляються дешевше і тому переносять на готовий продукт меншу частку вартості, що робить їх більш ефективними в експлуатації і стимулює дострокову заміну старих зразків техніки [15; 6].

Друга форма морального зносу - зменшення вартості функціонуючих засобів праці в результаті впровадження у виробництво нової, більш прогресивної й економічною техніки. Нові машини можуть бути більш продуктивними, тобто за одиницю часу на них можна випустити більшу кількість продукції. Можливі зміни якісних характеристик і споживчих властивостей продукції, що випускається. Однією з переваг нового обладнання може бути забезпечення можливостей впровадження більш прогресивної технології, обумовлює економію матеріальних ресурсів, поліпшення умов праці. Зростання ефективності нових зразків техніки також може бути результатом економії виробничих площ, кращої надійності і економічності в експлуатації, більшою ремонтоспособності і т.д. Внаслідок цього експлуатація старих машин стає невигідною, що обумовлює необхідність дострокової їх заміни. Використання морально застарілої, хоча і фізично ще не зношеної техніки призводить до відносного збільшення витрат на виробництво, стримує вдосконалення технологічних процесів. Виникає проблема: нести втрати від дострокової заміни застарілих засобів праці і отримати економію від впровадження більш прогресивної технології або експлуатувати морально застаріле обладнання до повного списання його вартості, але при цьому втрачати можливість зростання ефективності виробництва в перспективі [29; 35].

Отже, моральний знос - це знос основних засобів внаслідок створення нових, більш прогресивних i економічно ефективних машин та устаткування. Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних засобів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів призводить до того, що собiвартiсть зростає, а якість знижується як порівняти з продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні. Моральний знос зменшує вартість основних засобів через скорочення суспільно необхідних витрат на їх вiдтворення. Сума нарахованого зносу характеризує стан основних засобів. Правильне визначення ступеня зносу основних засобів має дуже важливе значення для економіки виробництва, для визначення відновної вартості основних засобів і розміру амортизаційних відрахувань [21; 92-93].

Розрізняють повний i частковий знос основних засобів.

Повний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів через нове капітальне будівництво або придбання нових основних засобів. Частковий знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Фізичний і моральний знос основних засобів впливає на зменшення їх відновної вартості [21; 92].

Знос - це категорія виробнича, а не фінансова, в той час як амортизація характеризує частину грошей, яку призначено на цільове використання і, врешті-решт, - на відновлення основних засобів. В умовах ринку амортизаційна політика може суттєво змінити роль амортизації у відтворенні основних засобів.

Водночас слід відзначити, що в науковій літературі існують певні відмінності щодо визначення понять «знос» та «амортизація», наприклад Бутинець Ф. Ф. дослідив, що амортизація – це систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об’єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу нарахування та відповідності доходів і витрат.

Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів з початку його корисного використання. У працях Любенка Н. М. амортизація - систематичний розподіл вартості активу, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Процес поступового перенесення вартості основних засобів і нематеріальних активів, який відшкодовує їх фізичне і моральне зношення на вартість новоствореного продукту. Здійснюється шляхом включення амортизаційних відрахувань до операційних витрат підприємства.

Знос необоротних активів – сума амортизації об’єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

Ткаченко Н. М. тлумачить поняття амортизаціі, як джерело коштів для відтворення (придбання нових об’єктів основних засобів, або заміни вибулих).

Амортизація основних засобів і нематеріальних активів – це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

А. М. Поддєрьогін у своїх наукових працях розкриває значення амортизаціі як процес поступового перенесення вартості основних засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення.

Знос основних засобів — утрата вартості основних засобів у процесі їх експлуатації.

Отже, можемо зробити висновок, що думки вчених і практиків про визначення терміну розділилися. Одна група вчених вважає, що амортизація - це грошове вираження зносу, друга, - що амортизація - це не що інше, як процес перенесення вартості зносу на собівартість продукції, третя стверджує, що амор­тизація - це прийом або метод бухгалтерського обліку. Однак майже всі вони погоджуються, що амортизація - це процес поступового списання вартості необігових активів на витрати підпри­ємства [7].

Найбільш повно визначення амортизації можна сформулювати так: комплексна економічна кате­горія, яка характеризує процес систематичного, поступового перенесення вартості засобів праці на вартість готової продукції підприємства, виготов­леної з їх використанням, з метою забезпечення планомірного відновлення засобів праці внаслідок їх морального і фізичного зносу.