1. Фразеологія як лінгвістична дисципліна

1.1 Теорія фразеології Шарля Баллі

Родоначальником теорії фразеології є швейцарський лінгвіст французького походження Шарль Баллі (1865-1947). Баллі вперше систематизував поєднання слів у своїх книгах "Нарис стилістики" і "Французька стилістика" [Bally Ch., 1905, 1909]. Баллі включив главу про фразеології у свої книги за стилістикою. У першій книзі він виділяв чотири групи словосполучень: 1) вільні словосполучення, тобто поєднання, позбавлені стійкості, розпадаються після їх утворення; 2) звичні поєднання, тобто словосполучення з відносно вільної зв'язком компонентів, допускають деякі зміни; 3) фразеологічні ряди, тобто групи слів, в яких два рядоположнимі поняття зливаються майже в один, 4) фразеологічні єдності, тобто поєднання, в яких слова втратили своє значення і виражають єдине нерозкладне поняття. Таким чином, Баллі розрізняє поєднання слів за ступенем стійкості: поєднання, в яких є свобода угруповання компонентів, і поєднання, позбавлені такої свободи. Баллі лише схематично окреслив ці групи, але не дав їх скільки-небудь додаткової інформації.

У своїй пізнішій роботі "Французька стилістика" Баллі розглядає звичні поєднання і фразеологічні ряди як проміжні типи словосполучень і розрізняє лише дві основні групи сполучень: 1) вільні сполучення і 2) фразеологічні єдності, тобто словосполучення компоненти яких, постійно вживаються в даних у даних поєднаннях для вираження однієї і тієї ж думки, втратили всяке самостійне значення. Всі поєднання в цілому набуває нового значення, нерівне сумі значень складових частин. Баллі вказує, що такий оборот можна порівняти з хімічною сполукою, і підкреслює, що якщо єдність є досить вживаною, то, очевидно, в цьому випадку сполучення дорівнює простому слову. Баллі ставив фразеологичность словосполучення в залежність від наявності у нього слова-ідентифікатора. Ці думки Баллі пізніше лягли в основу виділення фразеологічних зрощень і розробки теорії еквівалентності фразеологічної одиниці слову. З часу Баллі дослідження фразеології зробило крок далеко вперед. Але робота великого вченого, написана на зорі вивчення фразеології, сприяла подальшому розвитку фразеологічних досліджень.

1.2 Становлення фразеології як лінгвістичної дисципліни

В англійській та американській лінгвістичній літературі мало робіт, спеціально присвячених теорії фразеології, а й у наявних найзначніших роботах [Weinreich U., 1964: 26; Makkai A., 1972: 67; Сміт Л.П., 1959: 74] не ставляться такі фундаментальні питання, як науково обгрунтовані критерії виділення фразеологізмів, співвідношення фразеологічних одиниць (далі ФЕ) і слів, системність фразеології, фразеологічна варіантність, фразообразования, метод вивчення фразеології та ін Також не ставиться англійськими і американськими вченими питання про фразеології як про лінгвістичну дисципліну. Цим і об'ясняетя відсутність в англійській мові назви для даної дисципліни.

Шарль Баллі ввів термін phraseologie [Bally Ch., 1905: 68] в значенні "розділ стилістики, що вивчає пов'язані словосполучення", але цей термін не набув прав громадянства в працях західноєвропейських і американських лінгвістів і вживався в трьох інших значеннях: 1) вибір слів, форма вираження, формулювання, 2) мова, стиль, стиль, 3) вирази, словосполучення. Це підтверджується визначеннями слова phraseologie в англійських і американських словниках:

The choice of arrangement of words and phrases in the expression of ideas; manner of style of expression; the particular form of speech or diction which characterises a writer, literary production, language, etc. [The Oxford English Dictionary. Oxford, 1933: 251].

Choice of words; wording [Hornby AS The Oxford Advanced Learner's Dictionary of Current English, 1974: 456].

Manner of using and arranging words [Longman Modern English Dictionary, 1976: 347].

Питання фразеології в Англії і США трактуються переважно в роботах по семантиці та граматиці, а також у передмовах до фразеологічним словниками.

Питання про фразеології як лінгвістичної дисципліни був вперше поставлений видатним російським лінгвістом проф. Є. Д. Полівановим. Він вважав, що фразеологія «займе відособлену і стійку позицію (подібно фонетиці, морфології і т.п.) в лінгвістичній літературі майбутнього - коли в послідовній постановці різноманітних проблем наша наука буде позбавлена ​​випадкових прогалин» [Поліванов Є.Д., 1928: 61 ].

Б.А. Ларін був першим вченим після Поліванова, знову порушив питання про фразеології як лінгвістичної дисципліни.

"Фразеологія як лінгвістична дисципліна знаходиться ще в стадії« прихованого розвитку »... але вона ще не оформилася як зрілий плід підготовчих праць. ... А виділення такої дисципліни нам вже необхідно, бо всім зрозуміла дилетантська безпорадність, різнобій і безуспішність попутного, випадкового розбору цього матеріалу в лексикографії, стилістики, синтаксисі »[Ларін Б.А., 1956: 200 - 201].

Праці В.В Виноградова сприяли появі безлічі робіт з фразеології різних мов. Таке накопичення систематизованих фактів - одна з передумов створення фразеології як лінгвістичної дисципліни.

Таким чином, пріоритет у виділенні фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни належить вітчизняній науці.