91. Процедура інтерпретації соціологічної інформації і пояснення фактів

Наука розрізняє три види соціальних фактів. Перший - це дії, учинки людей, окремих індивідів чи великих соціальних груп. Другий — це продукти людської діяльності (матеріальні і духовні). Третій - це словесні (вербальні) дії: думки, судження, оцінки. Прикладами таких соціальних фактів можуть бути: визвольна війна Богдана Хмельницького, піраміда Хеопса, слова, сказані Архімедом: "Дайте мені точку опори, і я зрушу земну кулю".

Як же здійснюється наукова інтерпретація соціального факту? Насамперед факт підводиться під яке-небудь наукове поняття. Наприклад, скасування королівської влади буде позначене поняттям "політична революція". А прийняття владою закону про поступовий перехід землі з рук поміщиків у руки селян буде підведене під поняття "аграрна реформа" .

Таким чином, інтерпретації соціального факту - це складна багатоступінчаста процедура його тлумачення, узагальнення, пояснення. Тільки інтерпретований факт є дійсно науковим, займає своє місце в науковому знанні. Факт, представлений тільки в описі його ознак, усього лише сировина для наукових висновків.

З науковим поясненням факту пов'язана і його оцінка. Ми вже говорили про те, що людина, яка пізнає соціальні явища, не може бути байдужа до досліджуваних фактів, у неї формується власне до них ставлення, позитивне чи негативне, тобто вона так чи інакше оцінює події. Від чого залежить оцінка? По-перше, від властивостей самого досліджуваного об'єкта (події, факту). По-друге, від співвіднесення досліджуваного об'єкта з іншими, однопорядковими, або з ідеалом. В одних випадках дослідник визначає значимість досліджуваної події для себе (наприклад, факт установлення демократичного режиму в сусідній країні), в інших - співвідносить з існуючими в суспільстві ідеалами або моральними нормами (наприклад, оцінюючи діяльність політичних лідерів). У прийнятті або неприйнятті, схваленні чи несхваленні тих чи інших фактів виявляється, як відзначалося вище, не тільки особиста позиція вченого (чи просто людини ), але й інтереси тих спільнот, до яких він належить (нація, громадяни даної держави, класи, соціальні верстви тощо).

92. Практичні рекомендації , їх типи і шляхи реалізації

Практичні рекомендації спрямовані на визначення підходів, методологій та аспектів внутрішнього аудиту, але не на детальний опис процесів та процедур. Вони включають практики, пов’язані із особливостями питань міжнародного, державного та галузевого рівнів, особливими типами завдань та юридичними і регуляторними питаннями.

Українські соціологи називають перелік порад і практичних рекомендацій, якими доцільно керуватися у процесі вироблення і складання програми. Насамперед треба зважити, чи дослідження достатньо значуще і чи будуть корисні для справи його результати, чи варто витрачати час і кошти на копітку дослідницьку працю. Можливо, під час підготовки з'ясується, що існують уже готові аналоги вирішення проблеми. Тоді краще ними скористатися, аніж починати ще одне дослідження. Варто також добре подумати над тим, чи будуть наявні необхідні засоби і фінансові ресурси на оплату друкування анкет, паперу для них, час обробки (при користуванні комп'ютерами) тощо. Важливо також з'ясувати, чи це дослідження матиме підтримку з боку зацікавлених осіб, органів управління і т. ін. Особливо рекомендується скласти алгоритм здійснення і послідовності дослідницьких операцій на зразок: що читати з цієї проблеми? З ким консультуватися? Не варто шкодувати часу на самоосвіту, пошуки й читання спеціальної літератури, яка містить досвід проведення таких досліджень іншими науковцями і практиками. Нарешті, бажаним є оформлення програми як окремого документа дослідження, що допоможе не лише у здійсненні соціологічного аналізу, а й при з'ясуванні отриманих результатів та підготовці висновків і практичних рекомендацій.