- •1.Об’єкт,предмет і методи соціології
- •2.Структура соціологічного знання
- •3. Основні категорії соціології.Зміст поняття”соціальне
- •4.Роль соціології в суспільстві,функції,завдання
- •5.Основні етапи розвитку соціол.Знання,їх загальна характеристика
- •6.Протосоціологія:поняття,ідеї,напрямки
- •7.Становлення соц.Як самост.Науки.Соціолог.Проект о.Конт
- •8.Позитивізм і натуралізм в соц. Органіцизм і еволюціонізм г.Спенсера
- •9.Соціальна теорія марксизму
- •10.Психологічні школи в соц.(кін.19-поч.20ст)
- •11.Соціологія е.Дюркгейма.Вчення про солідарність
- •12.”Розуміюча соц.”м.Вебера
- •13. Німецька формальна соціологія ( г. Зіммель, ф. Тьонніс)
- •14.Когерентність сучасних соц.Теорій.Інтегральна соц.П.Сорокіна
- •15.Основні школи,концепт.Напрями та характерні риси суч.Західної соц.
- •16.Емпірична соціологія
- •17. Зародження і розвиток соціального знання в Україні від княжої доби до початку 19 ст.
- •18. Становлення та розвиток вітчизняної соціології у другій половині XIX – початку XX ст. ( м. Драгоманов, о. Потебня, і. Франко, м. Грушевський, м. Шаповал та ін.)
- •19.Соціологія в Україні радянської і пострадянської доби
- •20.Українська соц.Сьогодні:стан,актуальні завдання,перспективи розвитку
- •22.Суспільство як соц.Сис-ма,структура,сусп.Виробництво
- •23.Соц.Дії,зв’язки і взаєм.Як основа сусп.Життя
- •24. Соціальні відносини: сутність, структура і механізми відтворення
- •25.Природа і суспільство
- •26.Глобалізація як соц.Феномен:сутність,етапи,характерні ознаки
- •27. Глобалізація соц. І культурних процесів в сучасному світі
- •28.Соц.Концепція “сусп.-ва.Ризику”:еволюція,типологія,ознаки та види ризиків
- •29.Сучасне українське соц. Сусп.-во:характерні риси і проблеми модернізації
- •30.Соціальні зміни:теорії,моделі,фактори
- •31. Соціальні спільноти, їх тпологія і характерні риси.
- •32. Малі соціальні групи їх типологія. Референтна група.
- •33. Інституціалізація. Соціальні інститути.
- •34. Соціальна організація: сутність, структура і типологія. Управління організаціями. Бюрократіями.
- •35. Соціальна структура суспільства, її осовні елементи та види
- •36. Соціальна стратифікація: поняття та види. Основні концепції стратифікації.
- •37. Середній клас: ознаки, функції.
- •38. Соціально – стратифікакаційні процеси в сучасному українському суспільстві.
- •39. Соціальна мобільність: сутність, типи і фактори.
- •40. Соціальна маргінальність: поняття, типологія. Маргінальність в Україні.
- •41. Поняття, структура і функції культури.
- •42. Форми культури. Культурні універсалії.
- •43. Типи культур. Субкультура. Молодіжні субкультури.
- •44. Особистість як суб’єкт і об’єкт суспільних відносин. Поняття особистості.
- •45. Структура і типологія особистостей в соціології
- •46. Основні соціологічні концепції особистості, їх характеристика.
- •47. Рольова теорія особистості. Соціальний статус і соціальні ролі особистості.
- •48. Рольова напруга і рольовий конфлікт
- •49. Соціалізація: сутність, фази, рівні, стадії та етапи. Агенти соціалізації.
- •50. Виховання як соціальний феномен: сутність, структура і функції.
- •51. Десоціалізація і ресоціалізація. Особливості ре соціалізації в сучасному укр..Суспільстві.
- •52. Соціальна девіація: сутність і типологія.
- •53. Девіантна поведінка: поняття, види, причини,шляхи подолання. Молодіжна девіантність.
- •54. Соціальний контроль.Його структура,ф-ції, механізми, способи здійснення.
- •55. Соціальна сутність і функції праці.Особливості педагогічної праці.
- •56.Трудовий колектив як соціальна спільнота і соціальна організація. Основні типи і функції трудових колективів.
- •57.Особистість в соціально-трудових процесах. Мотивація трудової діяльності.
- •58. Етносоціальні спільноти людей,їх основні ознаки. Умови формування та історичні форми розвитку.
- •59. Соціально-етнічні процеси в сучасній Україні: стан і проблеми.
- •61. Класифікація, функції, структура та стадії протікання соціальних конфліктів.
- •63.Типи і види соціальних конфліктів у сучасній Україні
- •64.Соціально-демогрфічна структура суспільства. Демографічна ситуація і демографічна політика в сучасній Україні.
- •65.Молодь як соціально-демографічна група. Загальні засади державної молодіжної політики в Україні
- •66.Сім’я як соціальний інститут та мала соц. Група.Функції сім’ї
- •67.Типи сім'ї та шлюбу
- •68.Стан і тенденція розвитку сучасної сім’ї.Сім’я в Україні
- •69. Молодь і суспільство. Проблеми життєвого самовизначення молоді в сучасному українському суспільстві.
- •1.2 Основні проблеми сучасної української молоді
- •70. Освіта як соціальний інститут. Зміст та функції освіти.
- •71. Освіта в сучасному світі. Тенденції і проблеми модернізації вітчизняної освіти
- •72. Громадська думка: поняття та функції. Об`єкт та суб`єкт громадської думки.
- •73. Засоби формування, форми вираження та методи вивчення громадської думки. Громадська думка в педагогічній сфері.
- •74. Засоби масової інформації: поняття, структура, види та роль в сучасному суспільстві
- •75. Сутність конкретно-соціологічних досліджень та етапи їх проведення.
- •76. Види конкретно-соціологічних досліджень
- •77. Програма конкретно-соціологічного дослідження: поняття, структура і функції.
- •78. Визначення проблеми, об`єкта й предмета соціологічного дослідження.
- •79. Інтерпретація та операціоналізація понять у соціологічному дослідженні
- •80. Вибірка в соціологічному дослідженні
- •81. Гіпотези в соціологічному дослідженні: сутність, правила висування та перевірки
- •82. Вимір у соціології: основні поняття і проблеми
- •83. Анкетування різновиди і правила проведення
- •84. Соціологічна анкета: поняття, структура і вимоги до її розробки
- •1. Звернення
- •2. Основна частина анкети
- •3. Демографічна частіша
- •4. Інформація про анкету
- •85. Інтерв’ювання: типи і специфіка використання в соціології
- •86. Фокусоване групове інтер’ю
- •87. Роль спостереження та експерименту в соціологічних дослідженнях
- •88. Документи як джерело соціологічної інформації, їх класифікації. Методи аналізу документів. Контент – аналіз.
- •1. За формою фіксації інформації документи діляться на:
- •89. Соціометричний метод у соціології
- •90. Опрацювання та аналіз первинної соціологічної інформації
- •91. Процедура інтерпретації соціологічної інформації і пояснення фактів
- •92. Практичні рекомендації , їх типи і шляхи реалізації
- •93. Звіт і його структура
71. Освіта в сучасному світі. Тенденції і проблеми модернізації вітчизняної освіти
За Законом України «Про освіту», освіта розглядається як пріоритетна сфера соціально-економічного розвитку суспільства.
Головна мета державної політики у сфері освіти відповідно до Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття») полягає у визначенні стратегії розвитку освіти в Україні на перспективу ХХІ століття, створенні життєздатної системи безперервного навчання й виховання для досягнення високих освітніх рівнів, забезпеченні можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формуванні інтелектуального та культурного потенціалу нації.
Стратегія розвитку змісту освіти в Україні полягає в тому, що вона виступає одночасно інструментом та засобом реалізації загальнонаціональних інтересів і пріоритетів держави.
Як зазначено у Національній доктрині розвитку освіти у ХХІ ст. (2002р.), при визначенні мети державної політики щодо розвитку освіти наголошено, що основними її напрямами є: «створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну,незалежну, демократичну, соціальну державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти» [10]. У доктрині підкреслюється значення освіти для формування цінностей громадянського суспільства, а також необхідність виховувати в молоді почуття належності до європейської та світової цивілізацій. Важливим, також, є положення про те, що держава повинна забезпечувати виховання особистості з демократичним світоглядом, яка орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється, є конкурентоспроможною на ринку праці.
Зміни у сфері освіти нерозривно пов’язані з процесами, що відбуваються в соціально-політичному та економічному житті держави. Саме з цих позицій спробуємо виділити основні тенденції розвитку державної освітньої політики на сучасному етапі. До них, на нашу думку, належать, насамперед, демократизація, децентралізація, дитиноцентризм, технологізація освітнього процесу або практична спрямованість навчання. Якраз вони найбільш повно відтворюють ті зміни, які характерні сьогодні для розвитку освітньої політики в Україні.
Сьогодні Україна шукає шляхи модернізації системи освіти та управління нею. Одним з напрямів реформування галузі, власне, і є децентралізація, тобто передача ряду функцій і повноважень від вищих органів управління до нижчих. Державні органи управління розробляють найбільш загальні стратегічні напрями, а обласні та районні органи спрямовують зусилля на вирішення конкретних, фінансових, кадрових, матеріальних, організаційних проблем.
Дитиноцентризм – максимальне наближення навчання і виховання кожної дитини до її сутності, здібностей та особливостей.
Науково-інформаційні технології – вимоги часу, без урахування яких на національному рівні країна не може обрати правильний напрямок розвитку
Формування нової системи освіти, яка орієнтована на входження у світовий освітній простір, вимагає істотних змін у педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу. Зокрема, переходу на технологічний рівень і всебічне розширення освітніх інновацій. Сучасний фахівець, щоб бути конкурентноспроможним на ринку праці, змушений постійно розширювати та поглиблювати набутті знання, підвищувати свою кваліфікацію, отримувати нові спеціалізації, а інколи й змінювати напрямок освіти.
Крім того, сьогодні освітня політика України спрямована на світовий ринок і формується з урахуванням інтеграційних процесів, зокрема виступає одним із напрямків руху України до Європи, одночасно наближуючи освітню систему України до європейських освітніх систем. Тому формування освітньої політики вимагає й зосередження уваги на глобальних проблемах у цій галузі.
Аналізуючи процеси в освітній сфері, можна зазначити, що Україна не стоїть осторонь загальносвітових тенденцій, а, навпаки, формує свою освітню політику на тлі світових змін та впровадження нових стандартів, зокрема європейських. Сьогодні Україна стоїть на шляху впроваження власної політики та стратегії розвитку, які не від’ємно повязанні зі світовими тенденціями та визначають освіту як найбільш пріоритетну сферу життєдіяльності.
