9.Соціальна теорія марксизму

(2-пол19-20ст).широкого розповсюдження набула соціологія марксизму.Засновники:Карла Маркса(1818-1883) та Фрідріха Енгельса(1820-1895)Заявила про себе як про наукове тлумачення істор.процесу,що базується на об'єктивних даних істор.,економ.,соціол.та ін. наук. Це матеріалістичне розуміння історії, що викарбувалось на основі дослідження реального змісту історичного процесу, його об'єктивних закономірностей. На становлення цієї теорії певною мірою значно вплинули діалектика Гегеля, політико-економічні та соціологічні концепції А. Сміта, Д. Рікардо, К. Сен-Сімона, а також утопічні ідеї Т. Мора та Т. Кампанелли. К. Маркс був першим соціологом, який розглядав суспільство як об'єктивну реальність, що здатна до саморозвитку. Марксистський погляд на розуміння історії сусп.-ва дає своє пояснення матеріальних основ життя сусп.-ва, характеру вз.його основних сторін, об'єктивної спрямованості його розвитку та ролі свідомої діяльності людей в історичному процесі. Сьогодні соціологія марксизму піддається різнобічній критиці (іноді і справедливій). Однак вона залишається однією з найбільш впливових і донині і, хоча протистоїть багатьом іншим класичним і сучасним соціологічним теоріям, має своїх прихильників в усьому світі.Так, торкаючись фундаментальної проблеми філософії - проблеми смислу людського існування, Маркс намагається повністю пов'язати її з дією механізмів розподілу суспільної праці і функціонування інститутів приватної власності та грошей, і приходить до висновку про виключно негативну їх роль як знарядь "людського відчуження". При цьому особа втрачає саму себе у соціальних спільнотах. Ця позиція стала одним з найсуворіших звинувачень на адресу капіталізму і привернула до себе багатьох мислителів, інтелектуалів тієї епохи.

10.Психологічні школи в соц.(кін.19-поч.20ст)

Кінець XIX ст. став переломним у розвитку соціологічної науки.Концепція психології натовпу-творець Гюстав Лебон.Розглядав цивілізацію як продукт інтелектуально творчої еліти.Виступив проти всіх форм соц..рівності і демократії,прагнучи довести,що всі досягнення цивілізації-досягн.еліти.На зміну ери еліти приходить ера мас,ера сліпого і стихійного натовпу.Ототожнюва масу з натовпом,пророкує наступ ери мас і занепад цивілізації.В натовпі індивіди втрачають почуття відповідальності і потрапляють у владу нетерпимості,всемогутності тому,що ними управляє закон “духовної єдності натовпу”.Концепція Чарльза Кулі:соц.-психол.механізми,що формуються в результаті вз.між індивідами,особою і сусп.-вом.Інстинктивізм Уільяма Мак-Дугалла:напрям,що прагне з’ясувати соц..явища та процеси з допомогою звернення до біолог.природи людини.

11.Соціологія е.Дюркгейма.Вчення про солідарність

Е.Дюркгейм (1858-1917)-один з найвідоміших і шанованих французьких соціологів. Його внесок в історію світової соц.визначається не тільки його власними ідеями і концепціями, а й тим, що створив фран.школу соц., традиції якої до цих пір роблять серйозний вплив на стиль мислення фран.соціологів, вибір ними предмета дослідження.Осн.соц.праці:"Метод соціології", "Про розподіл суспільної праці", "Суїцид", "Елементарні форми релігійного життя".Він виступив теоретиком буржуазно-ліберального руху за загальну солідарність, класовий мир і злагоду, боровся за відділення церкви від держави, і школи від церкви. Для перетворення соціології в самостійну науку необхідною, вважав Дюркгейм, була наявність особливого предмету даної науки і відповідного методу. Соціологія повинна вивчати, вважав він, соціальну реальність, елементами якої є соціальні факти, котрі в сукупності створюють суспільство. Головною ідеєю, Дюркгейма була ідея соціальної солідарності , що надихнула соціолога до прагнення знайти відповідь на питання про те, які зв'язки об'єднують людей в суспільство. Згідно Дюркгейму, силою, що створює суспільне ціле й сприяє його збереженню, є розподіл праці. Головна його теза полягала в тому, що розподіл праці, під якою він розумів професійну спеціалізацію, все більше і більше виконує інтегруючу роль. Як наслідок спеціалізації праці, що зростає, індивіди вимушені обмінюватися результатами своєї діяльності, виконувати взаємодоповнюючі функції, мимовільно складаючи єдине ціле. Отже, в даному напрямку концепція Дюркгейма є протилежною марксизму, що розглядав поділ праці як передумову виникнення соціальної нерівності.