8. Кабінет Міністрів України: склад, порядок формування, повноваження. Центральні та місцеві органи виконавчої влади.

Згідно ст. 113 Конституції Кабінет Міністрів України є найвищим органом в системі органів виконавчої влади. Основними напрямами діяльності органів державної виконавчої влади в Україні є реалізація двох основних функцій: виконавчої і розпорядчої. Виконавча функція характеризується тим, що ці органи безпосередньо виконують нормативні розпорядження і інші акти законодавчої влади. Розпорядча функція характеризується тим, що для виконання актів законодавчої влади органи виконавчої влади від свого імені видають управлінські акти, дають відповідні розпорядження.

До складу Кабінету Міністрів входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри, кількість яких конституційно не встановлюється. Прем'єр-міністр, з урахуванням потреб забезпечення ефективного здійснення функцій виконавчої влади, може подавати Президенту пропозиції про засну­вання, реорганізацію (об'єднання декількох в одне або утворенні одно­го на базі декількох) або ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Ці перетворення повинні здійснюватися в рамках засобів, передбачених Державним бюджетом України на ут­римання системи існуючих центральних органів управління. Тому для втілення їх в життя додаткові фінансові ресурси залучатися не можуть. Президент розглядає пропозиції Прем'єр-міністра і ухвалює рі­шення по суті питання.

Якщо Верховна Рада давала згоду Президенту на призначення Прем'єр-міністра, останній подавав Президенту конкретні пропозиції з приводу персонального складу Кабінету Міністрів України. Призначення Президентом запропонованих Прем'єр-міністром кандидатур було остаточним і не вимагало згоди Верховної Ради. Всією роботою Кабінету Міністрів керував Прем'єр-міністр, який направляв його практичні дії на реалізацію обраного курсу. Проте керівники силових міністерств і відомств призначалися особисто Президентом і підлягали безпосередньо йому.

Саме парламент затверджує на по­садах весь склад Кабінету Міністрів. Коаліція більшості депутатських фракцій у Верховній Раді України вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України. Пропозиції щодо кандидатур на пости Міністра оборони та Міністра закордонних справ вносить Президент, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою за поданням Прем'єр-міністра. Згідно вказаного Закону, Кабінет міністрів складає свої повноважен­ня не перед новообраним Президентом, а перед новообраною Верхов­ною Радою України.

Кожен новий склад Кабінету Міністрів розробляє Програму діяльності, яка потім обговорюється Верховною Радою і, у разі схвалення, визначає основні завдання даного складу Кабінету Міні­стрів відповідно до потреб поточного моменту суспільного і держав­ного розвитку. Правовою базою здійснення цієї Програми є Консти­туція, закони України, а також акти Президента.

Повноваження Кабінету Міністрів визначаються Конституцією (розділ 4: ст. 85,99,100; розділ 5: ст. 106; розділ 6: ст. 113-120; розділ 7: ст. 87,96,97; розділ 10: ст. 136).

Повноваження Кабінету Міністрів направлені на: розвиток економіки, науково-технічний прогрес, соціальний і культурний розвиток; забезпечення розвитку всіх форм власності; розробку і виконання державного бюджету; забезпечення законності і правопорядку; забезпечення обороноздатності і національної безпеки; розвиток міжнародних відносин і проведення митної політики; координацію роботи міністерств і інших органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає по­станови і розпорядження, що є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів є підзаконними нормативними актами.

Кабінет Міністрів відповідальний за свою діяльність перед Пре­зидентом як главою держави, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді, яка відповідно до статті 85 Конституції України має ряд повно­важень, що стосуються діяльності Кабінету Міністрів. Йдеться про розгляд документів і програм, які готує Кабінет Міністрів, а також про парламентський контроль над їх виконанням (мається на увазі затверд­ження і контроль за виконанням Державного бюджету України, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколиш­нього середовища і т. д.). Окрім цього, стаття 87 Конституції України встановлює, що Верховна Рада може розглянути питання про відпові­дальність Кабінету Міністрів за свою діяльність і її результати. У разі ухвалення більшістю конституційного складу Верховної Ради резолюції про недовіру Кабінету Міністрів, що фактично є визнанням його роботи незадовільною, уряд у повному складі повинен бути від­правлений у відставку Президентом.

Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів мають право заявити Президенту України про свою відставку. Відставку всього складу Кабінету Міністрів тягне за собою:

• відставка Прем'єр-міністра України;

• ухвалення Верховною Радою резолюції недовір'я Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів, відставка якого прийнята Президентом Украї­ни, за його дорученням продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не більше 60 днів. Прем'єр-міністр зобов'язаний подати Прези­денту України заяву про відставку Кабінету Міністрів за рішенням Пре­зидента України або у зв'язку з ухваленням Верховною Радою резолюції недовіри.

Центральні органи виконавчої влади в Україні: всі органи виконавчої влади в тій або іншій формі підконтрольні представницькій владі (Президенту України, Верховній Раді Украї­ни, органам місцевого самоврядування). Органи виконавчої влади складають ієрархічну вертикаль: Кабі­нет Міністрів України – міністерства, відомства, державні комітети – державні адміністрації в областях, районах, містах Києві і Севастополі.

Як вже наголошувалося, найвищим органом в системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України.

Наступною структурною ланкою в ієрархії виконавчих органів влади є міністерства, відомства, державні комітети.

Міністерства – це галузеві органи управління, їх мета - організа­ція державного управління в найважливіших сферах життя суспіль­ства (оборона, внутрішні справи, зовнішні справи, юстиція і т. д.). На­приклад, Міністерство праці і соціальної політики України реалізує державну політику у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування і стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуго­вування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції. Державні комітети і відомства (агентства, бюро, комісії) переважно здійснюють міжгалузеве управління. Наприклад, Державний комітет статистики України забезпечує створення і належне функціонування загальнодержавної системи економіко-статистичної інформації.

Міністерства, відомства, державні комітети створюються, реорга­нізуються і ліквідуються Президентом за поданням Прем'єр-міністра України. Президент України призначає і звільняє з посади керівників центральних органів виконавчої влади. Конкретні задачі і функції центральних органів виконавчої влади визначаються підзаконними актами

Місцеві органи виконавчої влади. Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві і Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. їх склад формують голови місцевих державних адміністрацій. Останні, у свою чергу, призна­чаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України і перед Кабінетом Міністрів, підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня, в частині повноважень, делегованих їм відповідними районними або обласними радами вони підконтрольні і підзвітні радам. У областях і районах України, містах Києві і Севастополі виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації, які представляють центральну державну виконавчу вла­ду на місцях (ст. 119 Конституції).

Саме тому голови місцевих державних адміністрацій призначають­ся на посаду і звільняються з неї Президентом України за поданням Кабінету Міністрів. Після свого призначення голови місцевих держав­них адміністрацій формують їх персональний склад, тобто утворюють колективний орган виконавчої державної влади. Місцеві державні адміністрації і їх голови знаходяться під контролем, як по вертикалі, так і по горизонталі. При здійсненні своїх повноважень вони повністю відповідальні перед Президентом і Кабінетом Міністрів, підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого по відношенню до них рівня. Якщо рішення голови місцевої державної адміністрації супере­чить Конституції або законам України, воно може бути відмінене Пре­зидентом або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Окрім цього, місцеві державні адміністрації до певної міри підзвітні і підконтрольні районним і обласним радам, які, згідно Конституції, є ор­ганами місцевого самоврядування. Їх контроль полягає в можливості вираження недовіри головам відповідних місцевих державних адміні­страцій. При цьому слід враховувати, що якщо така недовіра підтримане простою більшістю депутатів ради, то Президент зберігає за собою право ухвалити остаточне рішення щодо даного голови місцевої державної адміністрації, і зобов'язаний лише дати радам обґрунтовану відповідь з цього питання. Але якщо недовіру голові місцевої державної адміністрації висловили не менше ніж 2/3 складу відповідної ради, то Президент зобов'язаний ухвалити рішення про відставку цієї особи.

Виходячи з того, що Конституція України (ч. З, стаття 133) визначає Київ і Севастополь містами, що мають спеціальний статус, організація, повноваження і порядок здійснення в них виконавчої влади визначаються окремими законами України.