2. Поняття громадянства України. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

Громадянство — це стійкий правовий зв'язок особистості з дер­жавою, що виражається в сукупності їх взаємних прав, обов'язків і взаємної відповідальності.

Правовий (громадянський) стан особи відображає приналежність особи до громадянства України, або приналежність особи до грома­дянства іншої держави або неприналежність особи як до громадянства України, так і до громадянства будь-якої іншої держави (особи без громадянства). Відомі також інші правові (громадянські) стани.

Держава визнає і гарантує права і свободи громадянина, захищає і протегує йому за своїми кордонами. Громадянин дотримує закони і розпорядження держави, виконує встановлені нею обов'язки.

Громадянство України регулюється Конституцією, Законом Ук­раїни «Про громадянство України» і прийнятими відповідно до них іншими нормативно-правовими актами.

Право на громадянство є невід'ємним правом людини. Конститу­ція встановлює, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство, не може бути видворений за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує турботу і захист своїм громадянам, що знаходяться за її межами.

Громадянами України є:

1) особи, незалежно від походження, соціального і майнового по­ложення, расової і національної приналежності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, які до моменту вступу у силу Закону України «Про громадянство Ук­раїни» (14 листопаду 1991 р.) проживали в Україні, не були громадя­нами інших держав і не заперечували проти набуття громадянства України;

2) особи, які працювали по державному направленню, проходили військову службу або навчалися за межами України, при умові, якщо вони народилися або довели, що постійно проживали на її території, не перебували в громадянстві інших держав і не пізніше ніж через п'ять років після вступу у силу Закону «Про громадянство України» виявили бажання стати громадянами України;

3) особи, які набули громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України».

Документами, підтверджуючими громадянство України, є паспорт громадянина України, а для осіб до 16 років — свідоцтво про народ­ження. Громадянство України засноване на наступних принципах:

• єдиного громадянства;

• збереження громадянства України при заключенні та розірванні шлюбу;

• збереження громадянства України особами, що проживають за межами України;

• захисту громадян України за межею;

• неприпустимості видачі громадянина України іноземній державі;

• невизнання за громадянином України приналежності до грома­дянства іноземної держави.

Єдність і відмінність понять «людина», «особистість», «громадянин». У буденній мові поняття «людина», «особистість», «громадянин» уживаються як рівнозначні поняття. У юридичній мові всі ці терміни уживаються в різних значеннях.

Поняття «людина» означає перш за все біологічну характеристику суб'єкта. Людина — це жива істота, що володіє здібністю до праці, мис­лення і мови. Кожна людина народжується з ознаками приналежності до людського роду і рядом індивідуальних рис, які властиві лише їй і змінюються впродовж всього життя (вік, зовнішність, розум, звички і т. д.). Сучасне право, як міжнародне, так і національне право України виходить з принципу рівноправності всіх людей, що живуть на Землі. Кожна людина має право на життя, свободу, безпеку, прагнення на щастя, на опір пригнобленню.

Поняття «особистість» уживається в значенні соціальної характе­ристики суб'єкта. Особистість — це індивідуально певна сукупність со­ціально значущих властивостей людини. Людина стає особистістю під впливом суспільства. Так, людина народжується в певній сім'ї, певному суспільстві, в певній соціально-історичній ситуації і при різних обставинах свого життя спілкується з різними представниками суспіль­ства, в якому живе, вчиться, працює.

Законодавчо встановлені права, свободи і обов'язки особистості складають її правовий статус.

Поняття «громадянин» уживається по відношенню до людини, що володіє правовим зв'язком з якою-небудь державою (у монархічних державах цьому поняттю відповідає термін «підданий»).

Загальним для понять «особистість» і «громадянин» є те, що вони відносяться до однієї і тієї ж людини, однак поняття «особистість» позначає її місце в суспільстві, а поняття «громадянин» — в державі. «Особистістю», тобто членом суспільства, може бути не лише грома­дянин конкретної держави, але й іноземець, а також особа без грома­дянства, що проживають на території цієї держави. В той же час людина може не проживати на території держави, але бути її громадянином.

Є особистості, які з тих або інших причин не зв'язані в правовому відношенні ні з однією державою; це особи без громадянства — апат­риди. Зустрічаються також випадки, коли особа одночасно відносить­ся до двох, а деколи і більшій кількості держав. Таких осіб називають біпатридами.

Люди, що знаходяться на території України, по своєму правовому статусу належать до однієї з трьох категорій: громадяни України, іноземні громадяни або піддані, особи без громадянства (апатриди).

Громадянство — це стійкий правовий зв'язок особи з конкретною державою, що породжує їх взаємні права і обов'язки. Так, держава визнає і гарантує права і свободи людини, захищає її за межами дер­жави; у свою чергу, громадянин повинен дотримуватись законів і роз­поряджень держави, виконувати встановлені нею обов'язки.

Конституція України, розмежувавши поняття «людина» і «гро­мадянин», виходить при цьому з визнання ідеї «природних», «при­роджених», «невідчужуваних» прав людини, сутність якої полягає у тому, що права людини належать їй від народження, мають природний характер, а держава може лише регулювати їх здійснення і встановлю вати для них гарантії, але не може їх скасувати. Лише у разі введення надзвичайного або військового положення держава може (винятково на тимчасовій основі) обмежувати можливість здійснення деяких прав і свобод. Після закінчення дії цих режимів права і свободи віднов­люються в повному обсязі. Відповідно до загальновизнаних принци­пів і норм міжнародного права невід'ємні права і свободи кожної лю­дини повинні поважаться іншими державами незалежно від наявності у людини громадянства цих держав.

Україна, як і будь-яка держава, захищаючи свій суверенітет, ви­ходячи з мети забезпечення гідних умов життя і реальних можливос­тей, закріплює певні права і свободи і надає гарантії їх здійснення лише своїм громадянам. Так, лише громадяни України можуть бути суб'єк­тами права власності на землю, володіють правом голосу на виборах і референдумах, можуть бути членами політичних партій, які діють в Україні.

У тексті Конституції це розмежування виявляється у тому, що при визначенні прав людини використовуються терміни: «всі люди», «кожна людина», «кожен», «всі», «ніхто», «працюючі», «кожен пра­цюючий» і ін., а при визначенні прав громадян України використо­вуються терміни «громадяни», «громадяни України», «кожен грома­дянин», «всі громадяни».