10. Розкрити зміст статевого виховання для дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку в дошкільному віці.

Статеве виховання — складова системи виховної роботи, що забезпечує

правильний статевий розвиток дітей та оволодіння нормами взаємин із представниками протилежної статі.

Статеве виховання — справа повсякденна коли поступово, систематично, непомітно для себе діти отримують деякі необхідні знання з питань статі та розмноження, розпорошені серед відомостей найрізноманітнішого характеру, головним чином нестатевого матеріалу”.

Наприклад, якщо вдома чи в дитячому садку є тварини, за якими діти доглядають та спостерігають, у них з’являється можливість природно ознайомитися з усіма сторонами їхнього життя: годуванням, паруванням, народженням малят та їх вигодовуванням. Правдива інформація у відповідь на дитячі запитання та пояснення дорослим цих процесів формують у малих розуміння того, що в тваринному і рослинному світі існує закон продовження роду, якому підпорядковується все живе. Це єдино правильна і відносно безпечна система статевого виховання, яка допомагає уникнути і святенницьких замовчувань, і якоюсь мірою відвертає необхідність спеціальних, можна сказати, небезпечних бесід на подібні теми. Уяву дитини спотворює не об’єктивна правдива розповідь, а необізнаність, що створює інформаційний вакуум та підґрунтя для домислів.

Останнім часом з’явилося чимало літератури, призначення якої — ознайомити малечу з питаннями народження дітей. Дорослі мають обачно та вдумливо підходити до вибору таких книжок. Поза всяким сумнівом, простіше купити спеціальну енциклопедію та мовчки вручити її маляті для самостійного вивчення. Що, власне, і робить більшість мам і тат. Проте деякі видання надміру інформативні, а трирічному малюкові багато речей справді ще рано знати. Крім того, само по собі це питання делікатне й дуже важливе, і про нього, нехай навіть за допомогою ілюстрацій, мають повідати найближчі люди. Адже картинки у книжці не передадуть відчуття любові, не розкриють сенсу зародження людського життя. Тому не варто залишати дитину наодинці з такою книгою. Краще розглянути, почитати її разом. Бесіда за змістом таких видань потребує від дорослих великого такту та вміння, щоб не привнести в статеву реляцію чогось “особливого”, “сороміцького”, щоб не перейти тон¬ку межу між необхідним та зайвим.

Саме в дошкільному віці дитина має отримати імунітет від скабрезності та цинічності під час спілкування на статеві теми, навчитися в майбутньому самостійно, з літературних джерел черпати необхідні кожній людині знання.

12.Розкрийте зміст, завдання, форми фізичного виховання дітей з порушеннями мовленнєвого розвитку в спеціалізованих дошкільних та шкільних закладах.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку — систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціо­нального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухо­вих навичок і фізичних якостей.

У перші шість-сім років фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини.Система дошкільних установ має широкі й різноманіт­ні можливості для забезпечення реалізації таких завдань фізичного виховання дошкільників:

• зміцнення здоров'я;

• забезпечення гармонійного розвитку організму;

—розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якос­тей (сили, спритності, витривалості, гнучкості тощо);

• підвищення фізичної та розумової працездатності;

• загартування організму;

• прищеплення культурно-гігієнічних навичок, фор­мування уявлень про здоровий спосіб життя;

• виховання потреби у заняттях фізичною культурою і спортом.

Фізичний розвиток — процес зміни морфологічних і функціональ­них ознак організму, основою якого є біологічні процеси, зумов­лені спадковими генетичними факторами, умовами зовнішнього середовища і вихованням.

Показниками фізичного розвитку є:

—антропометричні та біометричні дані: зріст, маса ті­ла, життєва ємкість легень, об'єм грудної клітки;

• розвиток рухів (ходьби, бігу, стрибків, ме­тання, лазіння та ін.);

• рівень фізичних якостей (швидкості, спритності, си­ли, витривалості, гнучкості);

—рівень показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами лопаток та ін.).

фізичне виховання сприяє повноцінному фізич­ному розвитку дитини, підвищенню рівня функціональ­них та адаптаційних можливостей організму

Фізичне виховання історично є однією з перших педа­гогічних проблем. Необхідність фізичних вправ для зміц­нення здоров'я і загартування організму дитини відзнача­ли Сократ, Платон, Арістотель.

Головний зміст фізичного виховання полягає в оволо­дінні дитиною основами фізичної культури:

1. Опанування основ особистої гігієни. (охайність, чистоту тіла, одягу, взуття, гігієну приміщен­ня, режим дня (сон, харчування, раціональна організація активної діяльності й відпочинку).

З раннього віку дитину слід привчати до систематично­го догляду за своїм тілом, прищепити навички здорового способу життя, бажання займатися фізичною культурою і спортом.

2. Загартовування організму (здійснюють його з вико­ристанням природних факторів — сонця, повітря, води).

3. Виконання фізичних вправ, що є головним засобом фізичного виховання.

Завдання фізичного виховання дітей дошкільного віку поділяють на три групи.

1. Оздоровчі завдання. Це охорона і зміцнення здо­ров'я дітей, загартовування організму, підвищення його опору шкідливим впливам зовнішнього середовища, своє­часний розвиток усіх систем організму, підвищення їх функціональних можливостей, формування правильної постави і стопи.

2. Формування рухових навичок і умінь, виховання фі­зичних якостей. Це завдання полягає у розвитку життєво необхідних видів рухових дій: ходьби, бігу, стрибків, ме­тання, лазіння, плавання, їзди на велосипеді; рухів рук, ніг, тулуба; шикування і перешиковування. Рухова діяль­ність впливає на формування таких фізичних ознак орга­нізму, як спритність, сила, гнучкість, швидкість, загальна витривалість, від яких залежить успішне подолання лю­диною різних життєвих труднощів. Цілеспрямований роз­виток рухових умінь і якостей слід починати в ранньому віці й організовувати його відповідно до вікових та індиві­дуальних можливостей дітей.

3. Виховання у дітей культурно-гігієнічних навичок і вмінь здорового способу життя. Діти повинні знати, що добре, а що шкідливе для організму, і відповідно організо­вувати свою поведінку. Вміння доглядати за тілом, одя­гом, особистими речами, культурно поводитися за столом під час вживання їжі, підтримувати порядок у приміщен­ні повинні перерости у стійкі звички. Не менш важливі здобуття уявлень і знань про користь занять фізичною культурою, іграми, виховування інтересу до активної ру­хової діяльності, формування потреби в систематичних за­няттях фізичними вправами.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку вирішує ба­гато загальновиховних завдань. Фізичні вправи сприяють пізнанню навколишнього світу, розвитку органів чуття, координації рухів, морально-вольових якостей (сміли­вості, відповідальності, наполегливості та ін.). Колективні ігри допомагають вихованню друж­ніх і товариських стосунків, налаштованості на спільні дії, розвивають уміння взаємодіяти, адекватно оцінювати си­туацію, себе і партнерів.

Фізичне виховання є однією з передумов ефек­тивності розумового, морального, естетичного виховання, а належний рівень загального розвитку робить привабли­вою мету, пов'язану із досягненням фізичної досконалості.

Однією з основних форм організації фізичного виховання в школі є урок. Вирішення всіх завдань фізичного виховання вимагає створення певної системи взаємозалежних форм організації занять. У цю систему входять заняття, проведені за твердим розкладом з постійним контингентом учнів, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня, позакласна й позашкільна робота з фізичного виховання.

До побудови уроку фізичної культури пред'являються як загально дидактичні, так і специфічні вимоги. Серед них найважливіше значення мають диференційований підхід до учнів з урахуванням їх здоров'я, фізичного розвитку й рухової підготовленості; досягнення високої моторної щільності, динамічності, емоційності, утворювальної й інструктивної спрямованості навчальних занять; формування в умінь, що вчаться, і навичок самостійних занять фізичною культурою.

Школярі з відхиленнями в стані здоров'я й фізичному розвитку займаються лікувальною фізкультурою. Для комплектування груп лікувальної фізкультури ретельно вивчають і враховують функціональні можливості організму, дані медичного огляду, результати педагогічних спостережень і контрольних випробувань, самопочуття що займаються.

Щоб додати рухової діяльності учнів організовані форми, у режимі навчального дня повинні бути переkдбачені заходи оздоровчо-гігієнічного характеру. До них ставляться гімнастика до занять, фізкультурні хвилинки й паузи, організоване проведення змін.