4.Введення слів у практику спілкування, тобто активізація словника.

Зміст роботи по розвитку лексичної сторони мови спирається на розширення й узагальнення знань дітей про предметний світ.

Кожна дитина в дитячому саду повинна навчитися граматично правильно викладати свої думки. Розвиток граматичного складу припускає цілеспрямовану, планомірну роботу з формування морфологічної сторони мови, удосконалюванню синтаксичної сторони, оволодінню навичками словотвору.

3. Розвиток зв'язного мовлення

Зв'язне мовлення служить для індивіда засобом повноцінної реалізації винятково людської потреби — потреби у вербальному спілкуванні з навколишніми. Виділяють такі види зв'язного мовлення, як діалогічна і монологічна.

Діалогічне мовлення — мовлення, у якому беруть участь як мінімум дві особи. Монологічне — мовлення, що належить тільки одній людині. Одним з методів навчання діалогічного мовлення є бесіда. Організація ефективної бесіди як методу навчання припускає вибір теми, значимої для її учасників, розуміння значеннєвої сторони обраної тематики, прогнозований результат досягнення однодумності в поглядах на обговорювану проблему, достатній запас вербальних засобів спілкування.

Монологічне мовлення дошкільників поділяють на два типи: переказ і розповідь. Навчання переказу — поетапний процес: від відповідей на питання по прослуханому тексту до самостійного його викладу вихованцями по прочитанні педагогом.

У розповіді виділяють дві форми: опис і оповідання. Опис у свою чергу також може бути двох форм: порівняльна і пояснювальна розповіді. Тут задачею педагога є навчання дітей розповіданню.

4. Підготовка дітей до навчання грамоті

Підготовка до навчання грамоті входить у систему роботи з дошкільниками по розвитку мовлення. Підготовленими до навчання грамоті є діти, що мають розвинутий фонематичний слух, гарне усне мовлення, первісні навички в складанні й аналізі речень, у розподілі слів на склади. Дати таку підготовку — задача педагогічного складу дошкільної установи.

Найважливішою задачею підготовки до успішного засвоєння процесів читання і письма є формування в дошкільників фонематичного сприйняття мовлення.

Заняття по навчанню грамоті зв'язуються з заняттями по вивченню рідної мови. У зміст підготовки дошкільників до навчання грамоті входить:ознайомлення зі словом; ознайомлення з реченням; ознайомлення зі словесним складом речення; ознайомлення зі складовою будовою слова; ознайомлення зі звуковою будовою слова.

6. Схарактеризувати спеціальні методи навчання та виховання дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку.

Метод навчання – це спосіб педагогічного впливу, який має свою мету, свої задачіі являє собою цілісну структуру.

Методичний прийом – це конкретна, часто елементарна дія учителя, яка викликає відповідну дію в учня.

Методи навчання можна розглянути з різних позицій.

Ю. К. Бабанський виділяє три групи методів:

І група – методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності, сюди входять:

*Індуктивні і дедуктивні (інтелектуальна діяльність);

*репродуктивні і проблемно пошукові (розвиток мислення);

*самостійне навчання під керівництвом вчителя.

ІІ група – методи стимулювання і конторолю.

ІІІ група – методи контролю і самоконтролю.

За способом передачі інформації виділяють три групи методів:

1.Наочні, до яких відносяться спостереження(короткочасне і довготривале) і демонстрація. Існують різні види демонстрацій:

- засоби предметної наочності( предмети.ю копії)

-засоби образної наочності(ілюстрації слайди, фільми)

-умовно- символічні засоби (формули, схеми).

2.Словесні – розповідь, бесіда, пояснення.

-Розповідь-це монолог що містить в собі навчальну інформацію

-Бесіда – це діалог учителя і учня

-пояснення – це коментарій в якому розкриваються сховані від безпосереднього сприймання певні ознаки, співвідношення, зв’язки.

3.Практичні методи –вправи (усні, письмові), продуктивна діяльність,досвідно- експериментальна діяльність, елементи програмного навчання.

Процесис виховання і навчання є сугубо індивідуальним, адже залежить від особливостей розвитку даної дитини, тому використовуються різноманітні– комбіновані методи навчання і виховання залежно від ситуації, але існую три спеціальні основні групи:

Інформаційні методи –бесіда, консультування, використання засобів масової інформації, літератури та мистецтва, приклади з навколишнього середовища, екскурсії, зустрічі).

Практично-дійові – привчання, вправи, виховні ситуації.гра, ручна праця, винахідницько художня діяльність, нетрадиційні методи –арттерапія, іпотерапія…

Стимулюючі- оцінювальні – педагогічні требування, похвала, покарання тощо.

Так діти що мають порушення мовленнєвого розвитку потребують підтримки похвали, підбадьорення, доступності і зрозумілості від свого вчителя. При спілкування з такими діть ми педагог повинен більше приділяити уваги своїй вимові слів, адже від цього буде залежать якість сприймання навчальго матеріалу дітьми. Мова педагога має бути нешвидкою, розміреною, складатися із коротких і чітких за змістом речень, педагог ніколи не повинен підвищувати голос.

Принаявності в класі дітей, що заікаються, рекомендується не замінювать усні відповіді цих дітей на письмові, усне опитування проводити на місці не викликаючи до дошки, якщо у дитини виражений страх до мови проводити опитування після уроку, не починати опитування із заікаючих дітей. Головне мяке і добродушне ставлення до дітей сприятиме процесу начання і виховання дитини.